2 Коринфянам 4 глава

2-е Коринфянам
Слово Жизни → Переклад Хоменка

Это служение дано нам Божьей милостью, и мы не разочаровываемся в нем.

Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги.

Мы отвергаем постыдные дела, которые совершаются втайне, не лжем и не искажаем Божье слово. Мы проповедуем истину, и пусть каждый человек судит нас в своей совести перед Богом.

Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом.

Если для кого-то наше Евангелие и закрыто, то только для тех, кто идет к погибели,

А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть;

для неверующих, у которых бог этого мира ослепил умы, чтобы они не увидели света Евангелия и славы Христа, который есть образ Бога.

у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий.

Ведь мы проповедуем не самих себя, а Христа Иисуса как Господа, мы же ваши рабы ради Иисуса.

Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми — слуги ваші ради Ісуса.

Бог сказал: "Из тьмы пусть воссияет свет!" И сам Он есть тот свет, который светит в наших сердцах. Он дает нам знание Божьей славы в лице Иисуса Христа.

Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», — він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.

Но это драгоценное сокровище мы носим в глиняных сосудах и показываем, что эта выдающаяся сила исходит не от нас, а от Бога.

А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас.

На нас давят со всех сторон, но мы не сломлены; мы в смущении, но не в отчаянии;

Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії;

нас преследуют, но мы не покинуты; мы сильно побиты, но не убиты.

нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені.

В нашем теле мы всегда носим смерть Иисуса, чтобы в нас была явлена и Его жизнь.

Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним.

Пока мы живы, нас все время предают смерти за Иисуса; мы стоим перед лицом смерти, чтобы и жизнь Иисуса была явлена в наших смертных телах.

Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі.

Смерть совершает свою работу в нас ради того, чтобы в вас совершила свою работу жизнь!

І так смерть діє в нас, а життя у вас.

А поскольку мы обладаем тем же духом веры — как написано: "Я поверил, поэтому я говорил", — мы тоже верим и поэтому говорим.

Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», — то й ми віримо, тому й говоримо;

Мы знаем, что тот, кто воскресил Господа Иисуса, воскресит с Иисусом и нас, и поставит перед собой рядом с вами.

бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, — воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами.

Все это к вашему благу, чтобы благодать, достигающая все большего и большего числа людей, делала все сильнее благодарность, возносимую во славу Бога.

Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.

Поэтому мы не падаем духом. Если даже мы разрушаемся физически, то внутренне мы изо дня в день обновляемся.

Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день.

Наши временные страдания принесут нам грядущую вечную славу.

Бо те, що одну мить триває, — наше легке горе — готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави,

Мы смотрим не на видимое, а на невидимое, потому что видимое временно, а невидимое вечно.

нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо — дочасне, а невидиме — вічне.

« 3 глава 5 глава »