Дії 21 глава

Дії святих апостолів
Переклад Хоменка → Синодальный перевод

І розлучившися з ними, ми попливли простою дорогою і прибули на Кос, а другого дня на Родос, звідси ж — у Патару.

Когда же мы, расставшись с ними, отплыли, то прямо пришли в Кос, на другой день в Родос и оттуда в Патару,

Найнявши корабель, що плив у Фінікію, ми сіли і попливли.

и, найдя корабль, идущий в Финикию, взошли на него и отплыли.

Коли виринув перед нами Кіпр, ми лишили його ліворуч і попливли в Сирію та й пристали до Тиру, бо там мав корабель скинути вантаж.

Быв в виду Кипра и оставив его слева, мы плыли в Сирию, и пристали в Тире, ибо тут надлежало сложить груз с корабля.

А знайшовши учнів, ми перебули там сім день. Вони під впливом Духа говорили Павлові не йти в Єрусалим.

И, найдя учеников, пробыли там семь дней. Они, по внушению Духа, говорили Павлу, чтобы он не ходил в Иерусалим.

Коли скінчились нам дні побуту, ми вирушили, і як ми йшли, то нас проводжали всі з жінками і дітьми аж за місто. На березі ми стали на коліна і помолилися.

Проведя эти дни, мы вышли и пошли, и нас провожали все с жёнами и детьми даже за город; а на берегу, преклонив колени, помолились.

Потім поцілували ми одні одних на прощання і сіли на корабель; вони ж вернулися додому.

И, простившись друг с другом, мы вошли в корабль, а они возвратились домой.

А ми, скінчивши плавбу, прибули з Тиру у Птолемаїду і, привітавши братів, перебули в них один день.

Мы же, совершив плавание, прибыли из Тира в Птолемаиду, где, приветствовав братьев, пробыли у них один день.

На другий день ми далі вибралися у дорогу і, прибувши в Кесарію, увійшли в дім Филипа євангелиста, одного з сімох, і зосталися в нього.

А на другой день Павел и мы, бывшие с ним, выйдя, пришли в Кесарию и, войдя в дом Филиппа благовестника, одного из семи диаконов, остались у него.

Було ж у нього четверо дочок-дівчат, які пророкували.

У него были четыре дочери девицы, пророчествующие.

І коли ми більше днів перебули, якийсь пророк, Агав на ім'я, прибув з Юдеї.

Между тем как мы пребывали у них многие дни, пришёл из Иудеи некто пророк, именем Агав,

Він прийшов до нас і, взявши пояс Павла, зв'язав собі руки й ноги та й мовив: «Святий Дух каже це: Отак юдеї зв'яжуть В Єрусалимі того чоловіка, що йому належить цей пояс, і видадуть в руки поган.»

и, войдя к нам, взял пояс Павлов и, связав себе руки и ноги, сказал: так говорит Дух Святой: мужа, чей этот пояс, так свяжут в Иерусалиме Иудеи и предадут в руки язычников.

Коли ми це почули, заходилися просити, ми й тамошні, щоб він не йшов до Єрусалиму.

Когда же мы услышали это, то и мы и тамошние просили, чтобы он не ходил в Иерусалим.

Тоді Павло озвався: «Що ви робите, плачучи і надриваючи моє серце? Таж я готовий не тільки бути зв'язаний, але й життя своє покласти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса.»

Но Павел в ответ сказал: что вы делаете? что плачете и сокрушаете сердце моё? я не только хочу быть узником, но готов умереть в Иерусалиме за имя Господа Иисуса.

Коли ж годі було його переконати, ми погодилися, кажучи: «Нехай буде воля Господня.»

Когда же мы не могли уговорить его, то успокоились, сказав: да будет воля Господня!

А по цих днях, узявши клунки, ми пустилися в Єрусалим.

После сих дней, приготовившись, пошли мы в Иерусалим.

Учні з Кесарії теж пішли з нами і привели нас до якогось Мнасона з Кіпру, старого учня, в якого ми мали оселитися.

С нами шли и некоторые ученики из Кесарии, провожая нас к некоему давнему ученику, Мнасону Кипрянину, у которого можно было бы нам жить.

Коли ми прибули в Єрусалим брати радо нас прийняли.

По прибытии нашем в Иерусалим братия радушно приняли нас.

На другий день Павло пішов з нами до Якова, де й усі старші зібрались.

На другой день Павел пришёл с нами к Иакову; пришли и все пресвитеры.

І, привітавши їх, він розповів їм докладно те, що Бог учинив поміж поганами завдяки його службі.

Приветствовав их, Павел рассказывал подробно, что сотворил Бог у язычников служением его.

А вони, послухавши, прославляли Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч є між юдеями, що увірували, і всі вони ревнителі закону.

Они же, выслушав, прославили Бога и сказали ему: видишь, брат, сколько тысяч уверовавших Иудеев, и все они ревнители закона.

Та вони про тебе чули, що ти всіх юдеїв поміж поганами навчаєш відступства від Мойсея, говорячи, щоб не обрізували дітей і не дотримувались звичаїв.

А о тебе наслышались они, что ты всех Иудеев, живущих между язычниками, учишь отступлению от Моисея, говоря, чтобы они не обрезывали детей своих и не поступали по обычаям.

Що ж, отже? Люди, певно, збіжаться, бо почують, що ти прибув.

Итак, что же? Верно, соберётся народ; ибо услышат, что ты пришёл.

Зроби, отже, що ми тобі порадимо. Є тут у нас чотири чоловіки, що зв'язані обітом.

Сделай же, что мы скажем тебе: есть у нас четыре человека, имеющие на себе обет.

Візьми їх, очисться з ними і заплати за них, щоб вони обстригли собі голови, і всі взнають, що це неправда, що вони про тебе чули, а, навпаки, ти також тримаєшся закону.

Взяв их, очистись с ними, и возьми на себя издержки на жертву за них, чтобы остригли себе голову, и узнают все, что слышанное ими о тебе несправедливо, но что и сам ты продолжаешь соблюдать закон.

Відносно ж поган, які увірували, то ми послали те, що ухвалили: берегтись ідоложертвенного м'яса, крови, задушеного м'яса та розпусти.»

А об уверовавших язычниках мы писали, положив, чтобы они ничего такого не наблюдали, а только хранили себя от идоложертвенного, от крови, от удавленины и от блуда.

Тоді Павло, взявши тих чоловіків, на другий день очистився з ними, ввійшов у храм й об'явив реченець, за якого, по сповненні днів очищення, за кожного з них мала бути принесена офіра.

Тогда Павел, взяв тех мужей и очистившись с ними, в следующий день вошёл в храм и объявил окончание дней очищения, когда должно быть принесено за каждого из них приношение.

Якже тих сім день добігало до кінця, юдеї з Азії, побачивши Павла у храмі, збунтували ввесь натовп і наклали на нього руки,

Когда же семь дней оканчивались, тогда Асийские Иудеи, увидев его в храме, возмутили весь народ и наложили на него руки,

гукаючи: «Мужі ізраїльські, на поміч! Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону й проти цього місця! Та мало того: він увів у храм греків і опоганив це святе місце!»

крича: мужи Израильские, помогите! этот человек всех повсюду учит против народа и закона и места сего; притом и Еллинов ввёл в храм и осквернил святое место сие.

Бо бачили перед тим у місті разом з ним Трофима, ефесянина, і гадали, що Павло його впровадив до храму.

Ибо перед тем они видели с ним в городе Трофима Ефесянина и думали, что Павел его ввёл в храм.

Тоді заворушилось усе місто, зчинилося збіговисько народу і, схопивши Павла, почали тягнути його з храму й негайно зачинили двері.

Весь город пришёл в движение, и сделалось стечение народа; и, схватив Павла, повлекли его вон из храма, и тотчас заперты были двери.

А як вони хотіли його вбити, дійшла до тисяцького чоти вістка, що ввесь Єрусалим заметушився.

Когда же они хотели убить его, до тысяченачальника полка дошла весть, что весь Иерусалим возмутился.

Він зараз же з вояками та сотниками бігом на них накинувся; якже ті побачили тисяцького та вояків, перестали Павла бити.

Он, тотчас взяв воинов и сотников, устремился на них; они же, увидев тысяченачальника и воинов, перестали бить Павла.

Тоді тисяцький, наблизившися до нього, схопив його і звелів зв'язати двома ланцюгами. Потім спитав, хто він такий і що зробив.

Тогда тысяченачальник, приблизившись, взял его и велел сковать двумя цепями, и спрашивал: кто он, и что сделал.

А в натовпі одні одне, другі друге кричали. Не мігши довідатися чогось певного через метушню, він наказав відвести його у твердиню.

В народе одни кричали одно, а другие другое. Он же, не могши по причине смятения узнать ничего верного, повелел вести его в крепость.

Коли Павло дійшов до сходів, — вояки мусіли його нести з приводу розшалілої юрби;

Когда же он был на лестнице, то воинам пришлось нести его по причине стеснения от народа,

народ бо йшов за ним гурмою і кричав: «Геть його!»

ибо множество народа следовало и кричало: смерть ему!

І коли саме Павла вводили у твердиню, він сказав до тисяцького: «Чи можна мені щось тобі сказати?» Той озвався: «Вмієш по-грецькому?

При входе в крепость Павел сказал тысяченачальнику: можно ли мне сказать тебе нечто? А тот сказал: ты знаешь по-гречески?

То ти не той єгиптянин, що цими днями збунтував і вивів у пустиню чотири тисячі опришків?»

Так не ты ли тот Египтянин, который перед сими днями произвёл возмущение и вывел в пустыню четыре тысячи человек разбойников?

«Я — відповів Павло — юдей із Тарсу, громадянин міста, що не без слави у Кілікії. Дозволь мені, будь ласка, звернутися до народу.»

Павел же сказал: я Иудеянин, Тарсянин, гражданин небезызвестного Киликийского города; прошу тебя, позволь мне говорить к народу.

Коли той дозволив, Павло став на сходах, дав знак рукою до народу, а як настала велика тиша, промовив до них єврейською мовою:

Когда же тот позволил, Павел, стоя на лестнице, дал знак рукою народу; и, когда сделалось глубокое молчание, начал говорить на еврейском языке так:

Примечания:

Синодальный перевод

34 могши — могли, имея возможность, будучи в состоянии.

« 20 глава 22 глава »