П. Пісень 5 глава

Пісня над піснями
Переклад Огієнка → Под редакцией Кулаковых

„Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“

Я в сад свой вошел, сестра моя, невеста, мирры набрал с ароматами, вкусил меда из сот, выпил вина и молока. Насыщайтесь, друзья, пейте и пьянейте от любви!1

„Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“

Сплю я, а сердце мое не спит,2 вдруг я слышу3 желанного моего — стучится он в дверь мою: «Отвори мне, сестра моя, любимая, светлая4 моя голубка, голова моя блестит5 от росы, кудри намокли от ночного тумана».

„Зняла я одежу свою, — як зно́ву її надягну́? Помила я ні́жки свої, — як же їх занечи́щу?“

Я платье6 уже сняла — что же, вновь надевать его? Я ноги уже омыла — что же, вновь их марать?

Мій коханий простя́г свою руку крізь о́твір, — і нутро моє схвилюва́лось від нього!

Желанный мой руку просунул в прорезь, и всё во мне7 затрепетало.

Встала я відчини́ти своє́му коханому, — а з рук моїх ка́пала ми́рра, і мирра текла́ на засу́вки замка́ з моїх пальців.

Встала я дверь отворить желанному, и капала мирра с рук моих, и с пальцев мирра стекала, когда за засов я взялась.

Відчинила своє́му коханому, — а коханий мій зник, відійшов! Душі не става́ло в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла́. Я гука́ла його, та він не відізва́вся до мене.

Отворила я желанному, а желанный мой ускользнул8 и исчез. Душа во мне оборвалась, когда он отвернулся,9 искала я его — не находила, звала его — он не отзывался.

Стріли мене сторожі́, що ходять по місті, — набили мене, завдали́ мені ра́ни. Здерли з мене моє покрива́ло, сторожі́ міських мурів!“

Тут и стражей я повстречала, что обходят дозором город, — избили меня, изранили, сорвали накидку с меня стражи стен городских.

„Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте́? — Що я хвора з коха́ння!“

Заклинаю вас, девушки иерусалимские, если встретится вам мой желанный, вот что ему скажите: я любовным недугом больна.

„Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливі́ша з жіно́к? Чим коха́ний твій кращий від іншіх коханих, що так заклина́єш ти нас?“

Разве желанный твой лучше других, не менее желанных, прекраснейшая из всех? Разве желанный твой лучше других, не менее желанных, что ты так заклинаешь нас?

„Коханий мій білий й рум'я́ний, визначні́ший він від десяти тисяч інших.

Светел,10 как солнце, желанный мой и румян — краше десяти тысяч других:

Голова його — щиреє золото, його ку́чері — па́льмове віття, чорні, як во́рон.

голова его — золото червонное, кудри цвета воронова крыла11 вьются, как лианы на пальмах.12

Його очі — немов голубки́ над джере́лами во́дними, у молоці повими́вані, що над повним струмко́м посіда́ли!

Глаза его словно голубки у потоков воды, у рек молочных,13 среди изобилия.14

Його ли́чка — як гря́дка бальза́му, немов квітники́ запашні́! Його губи — ліле́ї, з яких ка́пає ми́рра теку́ча!

Щеки его — цветник благоуханный, гряды15 благововонные, губы его — нежные лилии, источают текучую мирру.

Його руки — стовпці́ золоті, повиса́джувані хризолі́том, а ло́но його — твір мисте́цький з слоно́вої кости, покритий сапфі́рами!

Руки его — обручи золотые, унизанные самоцветами,16 стан17 — изваяние из слоновой кости, лазуритом украшенное.

Його сте́гна — стовпи мармуро́ві, поста́влені на золотії підста́ви! Його вигляд — немов той Лива́н, він юна́к — як ті ке́дри!

Ноги его — мраморные столбы на золотых подножиях, как Ливан, прекрасен он обликом, великолепен, как кедр.

Уста його — солодо́щі, і він увесь — пожада́ння. Оце мій коханий, й оце мій дружо́к, дочки єрусали́мські!“

Язык18 его сладок, и весь он словно награда.19 Таков мой желанный, таков мой друг, девушки иерусалимские.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: ешьте, друзья, пейте и пьянейте, родные — при таком переводе эти слова принадлежат жениху или невесте как приглашение к совместному пиру.

2 [2] — Или: но вся (уже) настороже.

2 [3] — Букв.: голос / звук.

2 [4] — Букв.: чистая; или: кроткая.

2 [5] — Букв.: промокла.

3 [6] — Или: хитон — длинная (до колен) сорочка.

4 [7] — Букв.: внутренности мои, в знач. чувства.

6 [8] — Или: повернулся.

6 [9] — Друг. возм. пер.: когда он говорил.

10 [10] — Друг. возм. пер.: белолиц.

11 [11] — Букв.: черны как ворон.

11 [12] — Перевод этой строки предположителен.

12 [13] — Букв.: в молоке омытые.

12 [14] — Или: селятся у половодья; или: сидят в оправе — последнее слово встречается в Библии только здесь.

13 [15] — Перевод по LXX. Букв.: башни.

14 [16] — Друг. возм. пер.: (камнями) из Таршиша.

14 [17] — Букв.: живот.

16 [18] — Букв.: нёбо.

16 [19] — Букв.: вожделенен — здесь передана рифма оригинала.

« 4 глава 6 глава »