Дії 28 глава

Дії святих апостолів
Сучасний переклад → Библейской Лиги ERV

Врятувавшись, ми з’ясували, що острів цей називається Мальта.

Очутившись на берегу в безопасности, мы узнали, что остров называется Мальта.

Місцеві жителі виявили до нас надзвичайну доброту. Як пішов дощ і стало холодно, вони розвели багаття й запросили нас.

Местные жители проявили к нам необычайную доброту. Когда похолодало и пошёл дождь, они разложили костёр и пригласили нас к огню.

Павло назбирав хмизу і як поклав його в огонь, то виповзла гадюка, вдарила його, почепившись на його руці.

Павел набрал охапку хвороста, и, когда он бросал его в огонь, выползла змея, спасаясь от жара, и впилась ему в руку.

Коли місцеві жителі побачили гадюку, яка звисала з його руки, то почали перемовлятися поміж собою: «Цей чоловік, певно, убивця. Хоч і не загинув він у морі, та все ж Правосуддя [75] не дозволяє йому жити».

Увидев висящую на его руке змею, местные жители сказали друг другу: «Этот человек, несомненно, убийца, потому что, хотя он и не погиб в море, Справедливость не позволила ему остаться в живых».

Але Павло струсив гадюку в огонь і не зазнав ніякої шкоди.

Но Павел стряхнул змею в огонь и не почувствовал никакой боли.

Вони довго чекали, що він спухне чи раптом впаде мертвий. А як побачили, що нічого такого з Павлом не скоїлося, то змінили свою думку і проголосили його богом.

Местные жители же ожидали, что у него появится опухоль или что он тут же замертво упадёт. Они долго ждали и наблюдали за Павлом, но с ним ничего не произошло. Тогда, изменив своё мнение, люди стали говорить, что он — бог.

Навколо того місця простиралися землі, що належали правителю острова на ім’я Публій. Він запросив нас до своєї оселі й три дні гостинно опікувався нами.

Неподалёку от того места были владения наместника острова Публия. Он пригласил нас к себе в дом и три дня был нашим гостеприимным хозяином.

Батько Публія був прикутий до ліжка, бо хворів на лихоманку та червінку.[76] Павло пішов провідати його, і помолившись, поклав на хворого руки й зцілив його.

Отец Публия лежал в постели, так как он страдал от лихорадки и дизентерии. Павел пошёл навестить его и, помолившись, возложил на него руки и исцелил его.

Після того як це сталося, інші хворі острова почали приходити до Павла і зцілювалися.

Когда это случилось, к Павлу пришли и другие больные, жившие на острове, и он их исцелил.

Мешканці острова дуже вшановували нас, і як ми відпливали, то вони забезпечили нас усім необхідним.

Жители острова оказали нам множество почестей, и мы пробыли там три месяца. Когда же мы приготовились к отплытию, они снабдили нас всем необходимым.

Через три місяці відпливли ми на олександрійському кораблі, який зимував на острові. На його кормі був зображений знак богів-близнюків Діоскурів.[77]

Через три месяца мы отплыли на зимовавшем на острове александрийском корабле, на корме которого были изображены Диоскуры.

Діставшись до Сиракуз, ми пробули там три дні.

Прибыв в Сиракузы, мы остановились там на три дня.

Звідти ми відпливли й прибули до Реґії. Наступного дня повіяв південний вітер, і ми вирушили далі, а на другий день ми припливли до Путеолі,

Отплыв оттуда, мы прибыли в Ригию. Через день подул южный ветер, и на второй день мы прибыли в Путеолы.

де знайшли братів, які запросили нас тиждень погостювати у них. Так ми прибули до Рима.

Там мы нашли братьев, которые попросили пробыть с ними неделю, а затем мы прибыли в Рим.

Там брати почули про нас і вийшли нас зустрічати аж до Аппієвої площі [78] й Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.

В Риме братья и сёстры услышали о нас и вышли нам навстречу к Аппиевой Площади и к Трём Гостиницам. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.

Коли прибули ми до Рима, то Павлові було дано дозвіл жити окремо, але під охороною воїна.

По прибытии в Рим Павлу было позволено жить отдельно, но под охраной воина.

Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в’язня.

Через три дня Павел созвал самых влиятельных людей среди иудеев. Когда они собрались, Павел сказал им: «Братья! Хотя я и не совершил ничего против нашего народа или против обычаев наших предков, я был передан римлянам как узник в Иерусалиме.

Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть.

Они допросили меня и, так как я не был виноват ни в чём, заслуживающем смерти, хотели освободить меня.

Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря, але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ.

Иудеи же воспротивились этому, и тогда мне пришлось потребовать суда цезаря. Однако я ни в чём не обвиняю мой народ.

Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами: бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани».

Именно поэтому я и просил о встрече и беседе с вами. Я скован цепями только за то, что верую в надежду Израиля».

Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе.

Тогда иудеи сказали Павлу: «Мы не получили о тебе никаких писем из Иудеи, и ни один из братьев, придя оттуда, не известил нас и не сказал ничего плохого о тебе.

Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цього нового руху повсюди виступають люди».

Но нам бы хотелось услышать от тебя о твоих взглядах, так как нам известно, что люди повсюду выступают против этой секты».

Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше народу прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора Павло розмовляв і свідчив про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків.

Иудеи условились с Павлом о дне, и ещё большее число иудеев пришло к нему туда, где он остановился. С утра до вечера он разъяснял им и свидетельствовал перед ними о Царстве Божьем, пытаясь убедить их на основании Закона Моисея и книг пророков в том, что всё, сказанное об Иисусе, — правда.

Декого переконали його слова, але інші не вірили.

Одних он убедил своими словами, но другие так и не поверили.

Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї:

Между иудеями разгорелся спор и, не достигнув согласия, они уже собрались расходиться, когда Павел сказал: «Истину сказал Святой Дух, говоря с вашими отцами через пророка Исаию:

„Іди до народу цього і скажи: „Ви будете слухати, слухати, але не зрозумієте, ви будете дивитися, дивитися, але не побачите.

„Иди к народу этому и скажи: „Вы будете слушать и слышать, но ничего не поймёте, вы будете смотреть и видеть, но ничего не увидите,

Бо зачерствіло серце народу цього. Слух у людей цих притупився, і очі вони позаплющували. Бо інакше могли б побачити на власні очі, почути на власні вуха, зрозуміти серцем своїм, і тоді повернулися б до Мене, і Я б їх зцілив””.

потому что притупились умы народа этого, и едва слышат они ушами, и закрыли они глаза. И случилось это, чтобы они не увидели глазами, не услышали ушами, не поняли умом и не обратились ко Мне за исцелением”.

Через те нехай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!»

Да будет это известно вам, иудеи, что Бог послал Своё спасение язычникам, и они будут слушать!»

[І як сказав він це, юдеї пішли, палко сперечаючись поміж собою.] [79]

[После того как Павел произнёс эти слова, иудеи ушли, ожесточённо споря между собой].

Цілих два роки прожив Павло в будинку, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати.

Целых два года Павел прожил в доме, за который платил сам, и принимал всех, кто приходил к нему.

Павло проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і ніхто не перешкоджав йому.

Он провозглашал Царство Божье и проповедовал учение о Господе Иисусе Христе смело и беспрепятственно.

« 27 глава 1 глава »