Дії 23 глава

Дії святих апостолів
Сучасний переклад → Библейской Лиги ERV

Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю і завжди робив тільки те, що вважав праведним».

Посмотрев на членов синедриона, Павел обратился к ним с такими словами: «Братья мои! До сегодняшнего дня я жил перед Богом с чистой совестью и всегда поступал так, как считал правильным».

Первосвященик Ананія [63] звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по губах.

Услышав это, первосвященник Анания приказал стоящим рядом с Павлом ударить его по губам.

Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе! Ти, неначе брудна стіна, яку побілили, аби приховати гидоту. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом Мойсея? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».

Павел же сказал ему: «Бог поразит тебя! Ты словно грязная стена, которую побелили, чтобы скрыть нечистоты! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по Закону Моисея, а сам приказываешь бить меня и тем самым нарушаешь закон».

Ті, хто стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?»

Люди, стоявшие рядом с Павлом, сказали ему: «Как ты осмеливаешься оскорблять первосвященника Божьего?»

Та Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: „Не говори погано про правителя народу твого”».

Тогда Павел ответил: «Братья, я не знал, что он первосвященник. В Писаниях сказано: „Не говори плохо о правителе народа твоего”».

Коли Павло зрозумів, що частина присутніх — саддукеї, а ще частина — фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».

Когда Павел понял, что одни из собравшихся там были саддукеи, а другие фарисеи, он громко сказал: «Братья! Я фарисей, сын фарисея! И на суд привели меня за то, что надеюсь на воскресение людей из мёртвых».

І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася.

Когда он сказал это, поднялся спор между фарисеями и саддукеями, и собрание разделилось,

(Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні Ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять).

потому что саддукеи говорят, что ни воскресения, ни Ангелов, ни духов нет, а фарисеи признают всё это.

Здійнявся страшенний галас, і деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. Може й справді дух чи Ангел говорив до нього».

Все стали громко кричать, и некоторые законники из фарисеев начали спорить: «Ничего плохого мы не находим в этом человеке. Что если дух или Ангел говорил с ним?»

Суперечка ставала все запеклішою і згодом переросла в бійку. Тоді командир злякався, що Павла можуть роздерти на шматки, і наказав воїнам спуститися й відвести його до фортеці.

Спор перешёл в драку, и военный трибун, опасаясь, как бы они не растерзали Павла, приказал солдатам спуститься вниз и увести его от евреев в крепость.

Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».

На следующую ночь Господь предстал перед Павлом и сказал: «Мужайся! Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме».

Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла.

Когда наступил день, иудеи сговорились между собой и дали клятву не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.

Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік.

Участвовавших в заговоре было более сорока человек.

Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.

Они пошли к главным священникам и старейшинам и сказали: «Мы поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьём Павла.

Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».

Поэтому просим вас и синедрион приказать трибуну, чтобы тот привёл к вам Павла, якобы для более подробного допроса. Мы же готовы убить его по дороге сюда».

Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові.

Но об этой засаде услышал племянник Павла, и поэтому он пошёл в крепость предупредить его об этом.

Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти».

Тогда Павел подозвал одного из центурионов и повелел ему: «Отведи этого юношу к трибуну, потому что он хочет ему что-то сказать».

Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».

И тот привёл юношу к трибуну и сказал: «Узник Павел позвал меня и попросил привести этого юношу к тебе, так как он хочет тебе что-то сообщить».

Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?»

Командир взял юношу за руку и, отведя в сторону, спросил: «Что ты хочешь сказать мне?»

Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше.

Тот ответил: «Иудеи сговорились просить тебя привести Павла завтра в синедрион, якобы для более подробного расследования.

Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».

Не слушай их, потому что больше сорока человек ждут его в засаде. Они поклялись не есть и не пить до тех пор, пока не убьют его. И теперь они ожидают твоего согласия».

Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це».

Тогда военачальник отпустил юношу, приказав ему: «Никому не говори, что ты рассказал мне об этом».

Потім він покликав двох своїх офіцерів [64] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців,

Затем военачальник позвал двух своих центурионов и приказал им: «Подготовьте двести солдат для перехода в Кесарию, а также семьдесят всадников и двести копьеносцев и будьте готовы к девяти часам вечера.

а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса».

Приготовьте также лошадей, чтобы в целости и сохранности доставить Павла к правителю Феликсу».

Він написав Феліксу такого листа:

Кроме того, он написал письмо такого содержания:

«Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.

«Клавдий Лисий шлёт приветствия его превосходительству правителю Феликсу.

Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його.

Некоторые иудеи схватили этого человека и чуть было не убили его. Но когда я узнал, что он является римским гражданином, то пришёл с солдатами и спас его.

Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону.

Желая узнать причину, по которой его обвиняют, я привёл его в их синедрион.

Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення.

Вот что я выяснил: все обвинения, выдвинутые против него, касаются их же собственного Закона, и ни в чём, заслуживающем смерти или заключения, он не повинен.

Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».

Когда же мне сказали, что против этого человека готовится заговор, я тотчас же послал его к тебе и приказал его обвинителям представить их дело на твоё рассмотрение».

І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду.

Солдаты выполнили приказ и в тот же вечер привели Павла в Антипатриду,

Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.

а на следующий день всадники отправились с Павлом в Кесарию, остальные же возвратились в крепость.

Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла.

Прибыв в Кесарию, всадники доставили письмо правителю и передали Павла в его руки.

Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав:

Феликс прочёл письмо и спросил Павла: «Из какой ты провинции?» Узнав, что он из Киликии,

«Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». Він наказав стерегти Павла в палаці Ірода.

Феликс сказал: «Я выслушаю тебя, когда явятся твои обвинители». Правитель приказал держать Павла под стражей во дворце Ирода.

« 22 глава 24 глава »