Дії 23 глава

Дії святих апостолів
Переклад Хоменка → Библейской Лиги ERV

Поглянувши на синедріон, Павло мовив: «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом.»

Посмотрев на членов синедриона, Павел обратился к ним с такими словами: «Братья мои! До сегодняшнего дня я жил перед Богом с чистой совестью и всегда поступал так, как считал правильным».

Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах.

Услышав это, первосвященник Анания приказал стоящим рядом с Павлом ударить его по губам.

Тоді Павло сказав до нього: «Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?»

Павел же сказал ему: «Бог поразит тебя! Ты словно грязная стена, которую побелили, чтобы скрыть нечистоты! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по Закону Моисея, а сам приказываешь бить меня и тем самым нарушаешь закон».

Присутні ж сказали: «Ти зневажаєш Божого первосвященика!»

Люди, стоявшие рядом с Павлом, сказали ему: «Как ты осмеливаешься оскорблять первосвященника Божьего?»

А Павло мовив: «Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу.»

Тогда Павел ответил: «Братья, я не знал, что он первосвященник. В Писаниях сказано: „Не говори плохо о правителе народа твоего”».

Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»

Когда Павел понял, что одни из собравшихся там были саддукеи, а другие фарисеи, он громко сказал: «Братья! Я фарисей, сын фарисея! И на суд привели меня за то, что надеюсь на воскресение людей из мёртвых».

Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори;

Когда он сказал это, поднялся спор между фарисеями и саддукеями, и собрание разделилось,

бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге.

потому что саддукеи говорят, что ни воскресения, ни Ангелов, ни духов нет, а фарисеи признают всё это.

І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?»

Все стали громко кричать, и некоторые законники из фарисеев начали спорить: «Ничего плохого мы не находим в этом человеке. Что если дух или Ангел говорил с ним?»

Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню.

Спор перешёл в драку, и военный трибун, опасаясь, как бы они не растерзали Павла, приказал солдатам спуститься вниз и увести его от евреев в крепость.

А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.»

На следующую ночь Господь предстал перед Павлом и сказал: «Мужайся! Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме».

Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб'ють Павла.

Когда наступил день, иудеи сговорились между собой и дали клятву не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.

Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову.

Участвовавших в заговоре было более сорока человек.

Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб'ємо Павла.

Они пошли к главным священникам и старейшинам и сказали: «Мы поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьём Павла.

Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.»

Поэтому просим вас и синедрион приказать трибуну, чтобы тот привёл к вам Павла, якобы для более подробного допроса. Мы же готовы убить его по дороге сюда».

Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла.

Но об этой засаде услышал племянник Павла, и поэтому он пошёл в крепость предупредить его об этом.

Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: «Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати.»

Тогда Павел подозвал одного из центурионов и повелел ему: «Отведи этого юношу к трибуну, потому что он хочет ему что-то сказать».

Той узяв його, привів до тисяцького й каже: «В'язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати.»

И тот привёл юношу к трибуну и сказал: «Узник Павел позвал меня и попросил привести этого юношу к тебе, так как он хочет тебе что-то сообщить».

Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: «Що маєш мені оповісти?»

Командир взял юношу за руку и, отведя в сторону, спросил: «Что ты хочешь сказать мне?»

«Юдеї, — відповів той, — змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього.

Тот ответил: «Иудеи сговорились просить тебя привести Павла завтра в синедрион, якобы для более подробного расследования.

Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб'ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.»

Не слушай их, потому что больше сорока человек ждут его в засаде. Они поклялись не есть и не пить до тех пор, пока не убьют его. И теперь они ожидают твоего согласия».

Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: «Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це.»

Тогда военачальник отпустил юношу, приказав ему: «Никому не говори, что ты рассказал мне об этом».

І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних.

Затем военачальник позвал двух своих центурионов и приказал им: «Подготовьте двести солдат для перехода в Кесарию, а также семьдесят всадников и двести копьеносцев и будьте готовы к девяти часам вечера.

Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.»

Приготовьте также лошадей, чтобы в целости и сохранности доставить Павла к правителю Феликсу».

І написав листа такого змісту:

Кроме того, он написал письмо такого содержания:

«Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт!

«Клавдий Лисий шлёт приветствия его превосходительству правителю Феликсу.

Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин.

Некоторые иудеи схватили этого человека и чуть было не убили его. Но когда я узнал, что он является римским гражданином, то пришёл с солдатами и спас его.

Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду;

Желая узнать причину, по которой его обвиняют, я привёл его в их синедрион.

я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани.

Вот что я выяснил: все обвинения, выдвинутые против него, касаются их же собственного Закона, и ни в чём, заслуживающем смерти или заключения, он не повинен.

Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!»

Когда же мне сказали, что против этого человека готовится заговор, я тотчас же послал его к тебе и приказал его обвинителям представить их дело на твоё рассмотрение».

Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду.

Солдаты выполнили приказ и в тот же вечер привели Павла в Антипатриду,

Другого ж дня, зоставивши комонних, щоб ішли з ним далі, повернулися в твердиню.

а на следующий день всадники отправились с Павлом в Кесарию, остальные же возвратились в крепость.

Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла.

Прибыв в Кесарию, всадники доставили письмо правителю и передали Павла в его руки.

Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив:

Феликс прочёл письмо и спросил Павла: «Из какой ты провинции?» Узнав, что он из Киликии,

«Я тебе вислухаю, коли прийдуть теж твої винуватці.» І велів стерегти його в Преторії Ірода.

Феликс сказал: «Я выслушаю тебя, когда явятся твои обвинители». Правитель приказал держать Павла под стражей во дворце Ирода.

« 22 глава 24 глава »