Дії 23 глава

Дії святих апостолів
Українська Біблія. Турконяк → Библейской Лиги ERV

Поглянувши на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я до цього дня служив Богові з усієї доброї совісті!

Посмотрев на членов синедриона, Павел обратился к ним с такими словами: «Братья мои! До сегодняшнего дня я жил перед Богом с чистой совестью и всегда поступал так, как считал правильным».

Та первосвященик Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста.

Услышав это, первосвященник Анания приказал стоящим рядом с Павлом ударить его по губам.

Тоді Павло сказав йому: Бог тебе битиме, стіно побілена! Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, а наказуєш, переступаючи Закон, бити мене!

Павел же сказал ему: «Бог поразит тебя! Ты словно грязная стена, которую побелили, чтобы скрыть нечистоты! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по Закону Моисея, а сам приказываешь бить меня и тем самым нарушаешь закон».

А прислужники сказали: Ти докоряєш первосвященикові Божому?

Люди, стоявшие рядом с Павлом, сказали ему: «Как ты осмеливаешься оскорблять первосвященника Божьего?»

Павло ж промовив: Не знав я, брати, що це первосвященик, адже написано, що начальника свого народу не лихословитимеш!

Тогда Павел ответил: «Братья, я не знал, что он первосвященник. В Писаниях сказано: „Не говори плохо о правителе народа твоего”».

Зрозумівши, що одна частина тут — садукеї [1] , а друга — фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію на воскресіння мертвих мене судять!

Когда Павел понял, что одни из собравшихся там были саддукеи, а другие фарисеи, он громко сказал: «Братья! Я фарисей, сын фарисея! И на суд привели меня за то, что надеюсь на воскресение людей из мёртвых».

Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися.

Когда он сказал это, поднялся спор между фарисеями и саддукеями, и собрание разделилось,

Адже садукеї твердять, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні Духа, а фарисеї це визнають.

потому что саддукеи говорят, что ни воскресения, ни Ангелов, ни духов нет, а фарисеи признают всё это.

І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не будемо воювати з Богом!]

Все стали громко кричать, и некоторые законники из фарисеев начали спорить: «Ничего плохого мы не находим в этом человеке. Что если дух или Ангел говорил с ним?»

А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони Павла не роздерли, наказав воїнам увійти, забрати його з-посеред них і відвести до казарми.

Спор перешёл в драку, и военный трибун, опасаясь, как бы они не растерзали Павла, приказал солдатам спуститься вниз и увести его от евреев в крепость.

А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Кріпися, [Павле]! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі!

На следующую ночь Господь предстал перед Павлом и сказал: «Мужайся! Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме».

А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, дали клятву, запевняючи, що не їстимуть і не питимуть, доки не вб’ють Павла.

Когда наступил день, иудеи сговорились между собой и дали клятву не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.

Було понад сорок тих, які склали цю спільну клятву.

Участвовавших в заговоре было более сорока человек.

Вони, підійшовши до первосвящеників і старших, сказали: Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.

Они пошли к главным священникам и старейшинам и сказали: «Мы поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьём Павла.

Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоби [завтра] привів його до вас, ніби бажаєте докладніше довідатися про нього. Ми ж, перш ніж він прибуде, готові його вбити.

Поэтому просим вас и синедрион приказать трибуну, чтобы тот привёл к вам Павла, якобы для более подробного допроса. Мы же готовы убить его по дороге сюда».

А син сестри Павла, почувши про засідку, прибув і, ввійшовши до казарми, сповістив Павлові.

Но об этой засаде услышал племянник Павла, и поэтому он пошёл в крепость предупредить его об этом.

Павло ж, покликавши одного із сотників, сказав: Проведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати.

Тогда Павел подозвал одного из центурионов и повелел ему: «Отведи этого юношу к трибуну, потому что он хочет ему что-то сказать».

А тоді той, узявши його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло, покликавши мене, попросив провести до тебе цього юнака, який має щось тобі сказати.

И тот привёл юношу к трибуну и сказал: «Узник Павел позвал меня и попросил привести этого юношу к тебе, так как он хочет тебе что-то сообщить».

Узявши його за руку й відвівши вбік, тисяцький запитав: Що ти маєш мені сповістити?

Командир взял юношу за руку и, отведя в сторону, спросил: «Что ты хочешь сказать мне?»

Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоби завтра привів ти Павла до синедріону, ніби бажають вони докладніше випитати його.

Тот ответил: «Иудеи сговорились просить тебя привести Павла завтра в синедрион, якобы для более подробного расследования.

Ти ж не вір їм, бо на нього чекають у засідці понад сорок чоловік із них, які між собою склали клятву не їсти і не пити, доки не вб’ють його. Тож тепер вони готові й очікують від тебе розпорядження.

Не слушай их, потому что больше сорока человек ждут его в засаде. Они поклялись не есть и не пить до тех пор, пока не убьют его. И теперь они ожидают твоего согласия».

Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши: Нікому не розповідай, що ти мене повідомив про це.

Тогда военачальник отпустил юношу, приказав ему: «Никому не говори, что ты рассказал мне об этом».

І, покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті воїнів, сімдесят кіннотників і двісті стрільців, щоби після третьої години ночі вони вирушили до Кесарії;

Затем военачальник позвал двух своих центурионов и приказал им: «Подготовьте двести солдат для перехода в Кесарию, а также семьдесят всадников и двести копьеносцев и будьте готовы к девяти часам вечера.

і приведіть в’ючних тварин, щоби посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса!

Приготовьте также лошадей, чтобы в целости и сохранности доставить Павла к правителю Феликсу».

І написав листа такого змісту:

Кроме того, он написал письмо такого содержания:

Клавдій Лисій — шановному намісникові Феліксові: вітання! [2]

«Клавдий Лисий шлёт приветствия его превосходительству правителю Феликсу.

Цього мужа, якого схопили юдеї та хотіли вбити, я врятував, приступивши з воїнами та довідавшись, що він римлянин.

Некоторые иудеи схватили этого человека и чуть было не убили его. Но когда я узнал, что он является римским гражданином, то пришёл с солдатами и спас его.

Бажаючи дізнатися про причину, у чому його звинувачували, я повів [його] до їхнього синедріону.

Желая узнать причину, по которой его обвиняют, я привёл его в их синедрион.

Я виявив, що його звинувачували в питаннях їхнього Закону і що немає жодної провини, вартої смерті або кайданів.

Вот что я выяснил: все обвинения, выдвинутые против него, касаются их же собственного Закона, и ни в чём, заслуживающем смерти или заключения, он не повинен.

Коли мені стало відомо про лихий задум, який мали [юдеї] проти цього мужа, негайно послав я його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий!]

Когда же мне сказали, что против этого человека готовится заговор, я тотчас же послал его к тебе и приказал его обвинителям представить их дело на твоё рассмотрение».

Тож воїни, згідно з наказом, взяли Павла, повели вночі до Антипатриди,

Солдаты выполнили приказ и в тот же вечер привели Павла в Антипатриду,

а наступного дня, залишивши кіннотників, щоб ішли з ним, повернулися до табору.

а на следующий день всадники отправились с Павлом в Кесарию, остальные же возвратились в крепость.

А ті прибули до Кесарії й, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла.

Прибыв в Кесарию, всадники доставили письмо правителю и передали Павла в его руки.

Прочитавши листа та запитавши, з якого він краю, і довідавшись, що з Килікії,

Феликс прочёл письмо и спросил Павла: «Из какой ты провинции?» Узнав, что он из Киликии,

Фелікс сказав: Вислухаю тебе, коли твої обвинувачі прийдуть! І наказав його стерегти в преторію Ірода.

Феликс сказал: «Я выслушаю тебя, когда явятся твои обвинители». Правитель приказал держать Павла под стражей во дворце Ирода.

« 22 глава 24 глава »