Дії 28 глава

Дії святих апостолів
Переклад Хоменка → Библейской Лиги ERV

Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта.

Очутившись на берегу в безопасности, мы узнали, что остров называется Мальта.

Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду.

Местные жители проявили к нам необычайную доброту. Когда похолодало и пошёл дождь, они разложили костёр и пригласили нас к огню.

Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його.

Павел набрал охапку хвороста, и, когда он бросал его в огонь, выползла змея, спасаясь от жара, и впилась ему в руку.

Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.»

Увидев висящую на его руке змею, местные жители сказали друг другу: «Этот человек, несомненно, убийца, потому что, хотя он и не погиб в море, Справедливость не позволила ему остаться в живых».

А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха.

Но Павел стряхнул змею в огонь и не почувствовал никакой боли.

Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він — бог.

Местные жители же ожидали, что у него появится опухоль или что он тут же замертво упадёт. Они долго ждали и наблюдали за Павлом, но с ним ничего не произошло. Тогда, изменив своё мнение, люди стали говорить, что он — бог.

А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво.

Неподалёку от того места были владения наместника острова Публия. Он пригласил нас к себе в дом и три дня был нашим гостеприимным хозяином.

Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його.

Отец Публия лежал в постели, так как он страдал от лихорадки и дизентерии. Павел пошёл навестить его и, помолившись, возложил на него руки и исцелил его.

Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись.

Когда это случилось, к Павлу пришли и другие больные, жившие на острове, и он их исцелил.

Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне.

Жители острова оказали нам множество почестей, и мы пробыли там три месяца. Когда же мы приготовились к отплытию, они снабдили нас всем необходимым.

Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів.

Через три месяца мы отплыли на зимовавшем на острове александрийском корабле, на корме которого были изображены Диоскуры.

Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні.

Прибыв в Сиракузы, мы остановились там на три дня.

Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі,

Отплыв оттуда, мы прибыли в Ригию. Через день подул южный ветер, и на второй день мы прибыли в Путеолы.

де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму.

Там мы нашли братьев, которые попросили пробыть с ними неделю, а затем мы прибыли в Рим.

А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав.

В Риме братья и сёстры услышали о нас и вышли нам навстречу к Аппиевой Площади и к Трём Гостиницам. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.

І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг.

По прибытии в Рим Павлу было позволено жить отдельно, но под охраной воина.

Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув'язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян.

Через три дня Павел созвал самых влиятельных людей среди иудеев. Когда они собрались, Павел сказал им: «Братья! Хотя я и не совершил ничего против нашего народа или против обычаев наших предков, я был передан римлянам как узник в Иерусалиме.

Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини.

Они допросили меня и, так как я не был виноват ни в чём, заслуживающем смерти, хотели освободить меня.

А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, — не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити.

Иудеи же воспротивились этому, и тогда мне пришлось потребовать суда цезаря. Однако я ни в чём не обвиняю мой народ.

З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.»

Именно поэтому я и просил о встрече и беседе с вами. Я скован цепями только за то, что верую в надежду Израиля».

А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе.

Тогда иудеи сказали Павлу: «Мы не получили о тебе никаких писем из Иудеи, и ни один из братьев, придя оттуда, не известил нас и не сказал ничего плохого о тебе.

Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.»

Но нам бы хотелось услышать от тебя о твоих взглядах, так как нам известно, что люди повсюду выступают против этой секты».

І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки. Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, — від ранку аж до вечора.

Иудеи условились с Павлом о дне, и ещё большее число иудеев пришло к нему туда, где он остановился. С утра до вечера он разъяснял им и свидетельствовал перед ними о Царстве Божьем, пытаясь убедить их на основании Закона Моисея и книг пророков в том, что всё, сказанное об Иисусе, — правда.

Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри.

Одних он убедил своими словами, но другие так и не поверили.

І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи:

Между иудеями разгорелся спор и, не достигнув согласия, они уже собрались расходиться, когда Павел сказал: «Истину сказал Святой Дух, говоря с вашими отцами через пророка Исаию:

Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите.

„Иди к народу этому и скажи: „Вы будете слушать и слышать, но ничего не поймёте, вы будете смотреть и видеть, но ничего не увидите,

Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.

потому что притупились умы народа этого, и едва слышат они ушами, и закрыли они глаза. И случилось это, чтобы они не увидели глазами, не услышали ушами, не поняли умом и не обратились ко Мне за исцелением”.

Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.»

Да будет это известно вам, иудеи, что Бог послал Своё спасение язычникам, и они будут слушать!»

Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою.

[После того как Павел произнёс эти слова, иудеи ушли, ожесточённо споря между собой].

Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього,

Целых два года Павел прожил в доме, за который платил сам, и принимал всех, кто приходил к нему.

проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди.

Он провозглашал Царство Божье и проповедовал учение о Господе Иисусе Христе смело и беспрепятственно.

« 27 глава 1 глава »