2 Коринтян 4 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Русского Библейского Центра

Ось тому, маючи, як помилувані, таке служіння, не втрачаємо відваги.

Милостью Божьей продолжая свои труды, мы рук не опускаем.

Адже ми, відрікшись таємних ганебних діл, не живемо в лукавстві й не перекручуємо Божого Слова, а через виявлення істини доручаємо себе перед Богом кожному людському сумлінню.

И уж, конечно, стыдливо правду не прячем, не плутуем, Слова Божьего не искажаем. Наоборот, человеческой совести перед Богом как есть открываем на людях всю истину.

Якщо наше Євангеліє закрите, то воно закрите для тих, які гинуть, —

А если и закрыто наше евангелие, то закрыто оно для тех, кто идет путем погибели:

для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоби [для них] не засяяло світло Євангелія слави Христа, а Він — образ Бога.

Бог века сего затмил разум неверующих, и они не видят света евангелия — славу Христа, образа Божьего.

Ми не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж — ваші раби через Ісуса.

Мы не о себе возвещаем, а об Иисусе Христе, Господе. Сами же мы — ваши рабы ради Иисуса.

Бог, Який сказав: Нехай із темряви засяє світло! — освітив наші серця, щоби просвітити пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.

Бог, сказавший: «Свет да воссияет во тьме!», пролил в наши сердца свет знания, свет Божьей славы в лице Иисуса Христа.

Цей скарб ми носимо в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не наша.

Но это сокровище мы носим в сосудах скудельных. Ясно, что сила преодоления исходит от Бога, а не от нас.

У всьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач;

Лишают нас воздуха, но нам вольно дышится. Не дают нам проходу, но у нас всегда есть выход.

нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені;

Гонят нас отовсюду, но мы не бесприютны. Сживают со свету, но мы как были, так и есть.

ми завжди носимо в тілі мертвість Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому тілі.

Мы в своем теле всегда носим умирание Иисуса. Значит, в нашем теле живет жизнь Иисуса.

Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі.

Мы, живые, беспрестанно принимаем смерть ради Иисуса. Значит, в смертной нашей плоти живет жизнь Иисуса.

Тому смерть діє в нас, а життя — у вас.

Словом, смерть работает на жизнь. Вот как мы на вас.

Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, — ми віримо, тому й говоримо.

В том же духе веры, как написано: «Я верил и потому говорил...» — и мы верим и потому говорим.

Оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами.

И знаем: Тот, кто воскресил Господа Иисуса, воскресит и нас заодно с Иисусом, поставит перед Собой рядом с вами.

Адже все — для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави.

Всё — для вас, все для того, чтобы множество благодати в равной степени обернулось множественным благодарением во славу Божью.

Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день у день.

Нет, мы рук не опускаем. Если по своему наружному свойству мы и подвержены старению, то по внутреннему обновляемся день ото дня.

Адже наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу,

Коротенькое, едва заметное наше страдание не идет ни в какое сравнение с вечной славой, которую оно нам готовит. Эта слава все перевесит.

оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.

Мы взор обращаем не на видимое, а на невидимое. Видимое проходит, а невидимое живет вечно.

« 3 глава 5 глава »