Судзьдзяў 1 глава

Кніга Судзьдзяў Ізраэлявых
Пераклад Яна Станкевіча → Под редакцией Кулаковых

 
 

І было, па сьмерці Ігошуі, і папыталіся сынове Ізраелявы ў СПАДАРА, кажучы: «Хто ўзыйдзе нам спачатку на Канааняніна, каб ваяваць ізь ім?»
 
После смерти Иисуса Навина стали израильтяне1 вопрошать ГОСПОДА: «Какому из наших колен первым идти войной на ханаанеев?»

І сказаў СПАДАР: «Юда ўзыйдзе; вось, Я даў зямлю ў руку ягоную».
 
ГОСПОДЬ ответил: «Идти первым колену Иуды. Я отдаю в его руки эту страну».

І сказаў Юда Сымону, брату свайму: «Узыйдзі з імною да жэрабя майго, і будзем ваяваць із Канаанянінам; і пайду таксама я з табою да жэрабя твайго». І пайшоў зь ім Сымон.
 
Тогда воины из колена Иуды сказали своим братьям из колена Симеона: «Пойдемте вместе, отвоюем у ханаанеев удел, доставшийся нам по жребию, а потом отвоюем ваш удел». И колено Симеона примкнуло к колену Иуды.

І ўзышоў Юда, і даў СПАДАР Канааняніна а Ферэзэя ў руку іхную, і пабілі яны іх у Везэку дзесяць тысячаў чалавекаў.
 
Когда же племя Иуды пошло в наступление, ГОСПОДЬ отдал им в руки ханаанеев и периззеев, и десять тысяч из вражеского войска пало в Везеке.

І знайшлі яны Адоні-Везэка ў Везэку, і ваявалі зь ім, і паразілі Канааняніна а Ферэзэя.
 
Там столкнулись израильтяне и с самим правителем Везека,2 и вступили в бой с ним, и нанесли поражение ханаанеям и периззеям.

І ўцёк Адоні-Везэк; а яны пагналіся за ім, і схапілі яго, і адцялі вялікія палцы на руках ягоных і на нагах ягоных.
 
Правитель Везека бежал, но они пустились в погоню за ним и, поймав его, отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.

І сказаў Адоні-Везэк: «Семдзясят каралёў з адцятымі на руках а на нагах іхных вялікімі палцамі зьбіралі пад сталом маім; як рабіў я, так імне аддаў Бог». І прывялі яго да Ерузаліму, і ён памер там.
 
Тогда сказал правитель Везека: «Семьдесят царей, которым я отрубил большие пальцы рук и ног, кормились объедками с моего стола. Воздал мне Бог по моим делам!» Его увели в Иерусалим, там он и умер.

І ваявалі сынове Юдзіны супроці Ерузаліму, і ўзялі яго, і зразілі яго лязом мяча, і места аканавалі цяплу.
 
Иудеяне3 пошли войной на Иерусалим, овладели им, перебили жителей его мечом, а город предали огню.

І потым зышлі сынове Юдзіны ваяваць із Канаанянінам, жыхарам гораў, і на паўдню і на нізіне.
 
Потом иудеяне двинулись на ханаанеев, которые населяли нагорье, пустыню Негев и предгорья.

І пайшоў Юда на Канааняніна, каторы жыў у Гэўроне, імя ж Гэўрону ўперад Кіраф-Арба, і зразілі Шэшая а Агімана а Фалмая.
 
Также пошли они войной против ханаанеев, живших в Хевроне (который прежде назывался Кирьят-Арбой), и поразили Шешая, Ахимана и Талмая.

І пайшоў стуль ён супроці жыхараў Дэвіру; імя Дэвіру ўперад Кіраф-Сэфер.
 
Оттуда они пошли4 против жителей Девира (что прежде назывался Кирьят-Сефером).

І сказаў Калеў: «Хто зразе Кіраф-Сэфер і зваюе яго, то аддам яму Ахсу, дачку сваю, за жонку».
 
Халев же пообещал: «Тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его, я отдам в жены свою дочь Ахсу».

І зваяваў яго Офнель Кенаёнак, сын брата Калевавага, меншага за яго; і даў яму Ахсу, дачку сваю, за жонку.
 
Отниэль, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил этот город, и Халев отдал ему в жены свою дочь Ахсу.

І было, як яна мела ісьці, што яна намовіла яго прасіць у вайца ейнага тое поле, і яна ссунулася з асла. І сказаў ёй Калеў: «Чаго табе?»
 
Однажды, когда они навещали Халева,5 Ахса уговорила Отниэля6 выпросить у ее отца земельный надел. Когда сошла она со своего осла, Халев спросил ее о том, чего она желает. Она ответила:

І сказала яму: «Дай імне дабраславенства, бо зямлю паўднявую ты даў імне, то дай імне й жаролы водаў». І даў ёй Калеў жаролы вышнія й жаролы дольнія.
 
«Прошу тебя о благословенном даре!7 Ты дал мне земли в Негеве,8 так дай мне и водные источники!» И он отдал ей верхние и нижние источники.9

І сынове Кіняніна, сьця Масеявага, узышлі зь места пальмаў із сынамі Юдзінамі на пустыню Юдзіну, каторая на паўдня ад Араду, і пайшоў, і асяліўся зь людам.
 
А кенеи, потомки тестя Моисея, отправились из Города пальм вместе с иудеянами в Иудейскую пустыню, то есть в Негев около Арада. Там они и поселились среди того народа.

І пайшоў Юда із Сымонам, братам сваім, і зразілі Канааняніна, жыхара Цэфафа, і аканавалі яго, і названа места гэтае Горма.
 
Колено Иуды вместе с коленом Симеона, своими братьями, пошли войной на ханаанеев, что жили в Цефате, разбили их и предали Цефат заклятью. И стали с тех пор называть это место Хорма.10

Юда заваяваў Ґазу а граніцы яе, і Ашкелон у граніцах яго, і Екрон у граніцах яго.
 
Также захватили они и Газу с ее землями, и Ашкелон, и Экрон с их землями.

І быў СПАДАР ізь Юдаю, і ён апанаваў гару. Але не прагнаў жыхараў даліны, бо зялезныя цялежкі былі ў іх.
 
И ГОСПОДЬ был с коленом Иуды, и они завоевали земли нагорья. Но они не смогли одолеть жителей долин, потому что у тех были колесницы, окованные железом.

І аддалі Калеву Гэўрон, як казаў Масей, і выгнаў стуль трох сыноў Енаковых.
 
Халеву, как заповедал Моисей, отдали Хеврон, и он изгнал оттуда трех потомков11 Анака.

Але Евусэя, жыхара Ерузаліму, ня выгналі сынове Веняміновы, і жыў Евусэй із сынамі Веняміновымі ў Ерузаліме дагэтуль.
 
А евусеев, живших в Иерусалиме, вениаминитяне так и не изгнали, и живут евусеи с вениаминитянами по сей день.

І ўзышлі сынове Язэпавы, таксама яны, на Бэт-Эль, і СПАДАР быў ізь імі.
 
Потомки Иосифа12 также пошли войной на Бет-Эль, и ГОСПОДЬ был с ними.

І шпегаваў дом Язэпаў Бэт-Эль, імя ж места ўперад: Луз.
 
Когда их лазутчики осматривали укрепления Бет-Эля (прежнее имя этого города было Луз),

І абачылі старожы чалавека, каторы выходзіў зь места, і сказалі яму: «Пакажы нам уход у места, і мы зробім із табою міласэрдзе».
 
им попался человек, выходивший из города. Они попросили его: «Покажи нам, как пробраться в город, и мы отплатим тебе добром!»13

І ён паказаў ім уход у места, і зразілі яны места лязом мяча, а чалавека таго і ўсю радню ягоную адпусьцілі.
 
Он показал им, как пробраться в город, и они вошли и перебили жителей мечом, а человека того вместе со всей родней отпустили.

І пайшоў чалавек тый да зямлі Гэцічаў, і збудаваў места, і назваў імя яго Луз. Гэта імя яго дагэтуль.
 
Отправился он в землю хеттов, и основал там город, и назвал его Луз. И это имя сохранилось за ним по сей день.

І ня выгнаў Манас жыхараў Веф-Шэану а местачкаў ягоных, і жыхараў Фаанаху а местачкаў ягоных, жыхараў Дору а местачкаў ягоных, і жыхараў Іўлеаму а местачкаў ягоных, і жыхараў Мегіда а местачкаў ягоных, і зычыў Канаанянін жыць у зямлі гэтай.
 
Но колено Манассии не сумело захватить Бет-Шеан и Таанах и их окрестные селения и изгнать жителей Дора и Ивлеама и Мегиддо и всех живущих в окрестностях этих городов, так как ханаанеи крепко держались за эти земли.

І было, як Ізраель падужэў, тады зрабіў ён Канааняніна даньнікам, але выгнаць ня выгнаў яго.
 
Когда же израильтяне прочно обосновались там, 14 то заставили ханаанеев работать на себя, так и не изгнав их полностью.

І Яхрэм ня выгнаў Канааняніна, што жывець у Ґезэру, і жыў Канаанянін сярод іх у Ґезэру.
 
И потомки Ефрема тоже не изгнали ханаанеев, живших в Гезере, — они так и остались жить в Гезере среди ефремлян.

Завулон ня выгнаў жыхараў Кітрону і жыхараў Нагалолу, і жыў Канаанянін сярод яго, і сталі даньнікамі.
 
И потомки Завулона не изгнали обитателей Китрона и обитателей Нахалола и потому ханаанеи жили среди потомков Завулона15 и работали на них.

Ашэр ня выгнаў жыхараў Акка а жыхараў Сыдону а Аглаву а Ахзыву а Гэлвы а Афіку а Рэгову.
 
Также и потомки Асира не изгнали обитателей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелбы, Афика и Рехова.

І жыў Ашэр сярод Канааняніна, жыхара зямлі тае, бо ня выгнаў іх.
 
И потомки Асира так и жили среди населявших ту землю ханаанеев, не сумев завладеть их землями.

І Неффалім ня выгнаў жыхараў Веф-Шэмешу а жыхараў Веф-Анафу, і жыў сярод Канааняніна, жыхара зямлі тае; а жыхары Веф-Шэмешу а Веф-Анафу былі даньнікамі ім.
 
Колено Неффалима не изгнало обитателей Бет-Шемеша и Бет-Аната — так и жили они среди ханаанеев, населявших ту землю, а обитателей Бет-Шемеша и Бет-Аната заставили работать на себя.

І сьціскалі Аморэі сыноў Дановых у гары, бо не давалі ім зыходзіць на даліну.
 
Амореи тем временем оттеснили потомков Дана в нагорье и не пускали их на равнину.

І зычылі Аморэі жыць на гары Гэрэс, ув Айялоне а Шаалвіме; і стала цяжкою рука сыноў Язэпавых, і сталі яны даньнікамі.
 
И амореям удалось закрепиться на склонах горы Херес, в Аялоне и Шаалвиме, но когда потомки Иосифа взяли верх и одолели их,16 то заставили амореев работать на себя.

Граніцы ж Аморэяў ад узгор’я Акравіму і ад скалы й далей.
 
(Пределы аморейские начинаются от подъема Акраббим,17 от Селы и далее.)

Примечания:

 
 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Букв.: сыны Израилевы; то же далее.
5  [2] — Или: Адони-Везеком; то же в ст. 6 и 7.
8  [3] — Букв.: сыны Иуды — в знач. евреи, принадлежавшие к колену Иуды; то же ниже.
11  [4] — Букв.: он пошел.
14  [5] — Или: когда подошла Ахса.
14  [6] — LXX: Отниэль побуждал ее. Эту историю мы находим также в Нав 15:13−19.
15  [7] — Букв.: дай мне благословение.
15  [8] — Или: ты дал мне южные (сухие) земли.
15  [9] — Или: земли Верхний Гуллот и Нижний Гуллот.
17  [10] — Т. е. заклятие, полное уничтожение.
20  [11] — Букв.: сынов.
22  [12] — Букв.: дом Иосифа.
24  [13] — Или: поступм с тобой милостиво.
28  [14] — Или: стали сильнее.
30  [15] — Букв.: среди него.
35  [16] — Букв.: но рука дома Иосифа тяготела (над ними).
36  [17] — Или: от подъема Скорпионов.
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.