Деяния 22 глава

Деяния Святых Апостолов
Библейской Лиги ERV → Пераклад праваслаўнай царквы

 
 

Павел сказал: «Братья и отцы, выслушайте теперь, что я скажу в свою защиту».
 
Мужы́ браты́ і айцы́! вы́слухайце цяпер маё апраўда́нне перад вамі.

Услышав, что Павел заговорил с ними на арамейском языке, они стали ещё тише. Тогда он продолжил:
 
Пачуўшы, што ён загавары́ў з імі на яўрэйскай мове, яны яшчэ больш сцíшыліся. І ён сказаў:

«Я иудей, рождённый в Тарсе, в Киликии, но получивший воспитание здесь, в этом городе. Моим наставником был Гамалиил, который тщательно обучил меня закону наших предков. Я был усердным служителем Божьим, таким же, как и вы сегодня.
 
я Іудзей, наро́джаны ў Та́рсе Кілікíйскім, а ўзгадава́ны ў гэтым горадзе каля ног Гамаліíла, наву́чаны даскана́ла айцоўскаму закону, шчы́ра адда́ны Богу, як і ўсе вы сёння;

Я подвергал смертельным гонениям последователей Пути, брал под стражу мужчин и женщин и бросал их в темницы.
 
паслядо́ўнікаў гэтага вучэ́ння я перасле́даваў аж да смерці, звя́зваючы і кíдаючы ў цямнíцу мужчын і жанчын,

Это могут подтвердить первосвященники и совет старейшин. Именно от них я получил письма к братьям-иудеям в Дамаске, чтобы привести последователей Иисуса в Иерусалим для наказания».
 
што засве́дчыць пра мяне першасвята́р і ўсе старэ́йшыны; ад іх узя́ўшы і лісты́ да братоў, я ішоў у Дама́ск, каб тых, што былí там, звяза́ць і прыве́сці ў Іерусалім для пакара́ння.

«Но вот что приключилось со мной по дороге в Дамаск. Когда я был уже недалеко от этого города, около полудня яркий свет с неба засиял вокруг меня.
 
І ста́лася, калі я быў у дарозе і набліжа́ўся да Дама́ска, не́дзе апоўдні раптам заззя́ла вакол мяне з неба святло вялікае.

Я упал на землю и услышал голос, говорящий мне: „Савл, Савл! Почему ты преследуешь Меня?”
 
Я ўпаў на зямлю́ і пачуў голас, які гаварыў мне: Саўл, Саўл, чаму ты Мяне гоніш?

Я спросил: „Кто ты, Господи?” И голос ответил: „Я — Иисус из Назарета, Которого ты преследуешь”.
 
Я адказа́ў: хто Ты, Госпадзі? І Ён сказаў мне: Я Іісус Назарэй, Якога ты гоніш.

Те же, кто были со мной, не слышали голоса, но видели свет.
 
Тыя, што былí са мною, уба́чылі святло і спало́халіся, але го́ласу Таго, Хто гаварыў да мяне́, не чу́лі.

Я спросил: „Что мне делать, Господи?” И Господь ответил: „Встань и иди в Дамаск, и там тебе будет сказано, что Я предрешил для тебя”.
 
А я сказаў: што́ мне рабіць, Госпадзí Гасподзь жа сказаў мне: устань і ідзі ў Дама́ск, і там будзе табе ска́зана пра ўсё, што прызна́чана табе рабіць.

Я ничего не видел, так как яркий свет ослепил меня, и мои спутники, взяв меня за руку, довели до Дамаска.
 
І паколькі я стаў невіду́шчым ад сла́вы святла́ гэтага, то павялí мяне за руку́ тыя, што былí са мною, і я прыйшоў у Дама́ск.

В Дамаске ко мне пришёл человек по имени Анания, набожный и послушный Закону Моисея, о ком хорошо отзывались все иудеи, живущие там.
 
І нейкі Ана́нія, чалавек набо́жны па закону, што меў добрае све́дчанне ад усіх Іудзеяў, якія жылí ў Дама́ску,

Он подошёл ко мне и сказал: „Брат Савл! Прозри!” И тотчас же я увидел его.
 
прыйшоў да мяне і, стаўшы перада мною, сказаў мне: Саўл, брат, стань віду́шчым! І я ў той жа час уба́чыў яго.

Анания сказал мне: „Бог наших предков избрал тебя узнать его волю, увидеть Праведного и услышать голос из уст Его.
 
Ён жа сказаў мне: Бог айцоў нашых прадвы́браў цябе, каб ты спазна́ў волю Яго, убачыў Пра́ведніка і пачуў голас з ву́снаў Яго;

Ты будешь свидетелем Ему перед всеми людьми в том, что ты видел и слышал.
 
бо ты будзеш све́дкам Яго перад усімі людзьмí пра ўсё, што ты бачыў і чуў;

Так чего же ты ждёшь? Встань и крестись, омой грехи, призывая имя Его”.
 
што ж ты цяпер мару́дзіш? устань, ахрысцíся і змый грахí свае, прызва́ўшы імя́ Госпада Іісуса.

Когда я вернулся в Иерусалим, то во время молитвы в храме мне было видение,
 
І ста́лася, калі я вярну́ўся ў Іерусалім і маліўся ў храме, найшло́ на мяне захапле́нне,

в котором я увидел Иисуса. Он сказал мне: „Поспеши и немедленно оставь Иерусалим, потому что люди здесь не примут твоё свидетельство обо Мне”.
 
і я ўба́чыў Яго, і Ён сказаў мне: паспяша́йся і вы́йдзі хутчэ́й з Іерусаліма, бо тут не пры́муць твайго све́дчання пра Мяне.

И я ответил: „Господи, эти люди знают, что я ходил по синагогам, хватая и избивая верующих в Тебя.
 
І я сказаў: Госпадзі! яны ведаюць, што я саджа́ў у цямніцу і біў у сінагогах тых, якія ве́руюць у Цябе́,

И когда проливалась кровь твоего свидетеля Стефана, я стоял тут же, поощряя это и охраняя одежды убивавших его”.
 
і калі праліва́лася кроў Сцяфа́на, све́дкі Твайго, я сам стаяў побач, і згаджа́ўся з забойствам яго, і сцярог адзе́нне тых, што забіва́лі яго.

Тогда Всевышний ответил мне: „Иди! Я отправлю тебя далеко, к язычникам”».
 
І Ён сказаў мне: ідзі, бо Я пашлю́ цябе далёка да язы́чнікаў.

До этого иудеи слушали Павла, но при этих словах стали кричать: «Смерть ему! Он недостоин жить!»
 
Да гэтага сло́ва слу́халі яго, а потым узнялí крык, ка́жучы: прэч з зямлі такога! бо ён не павíнен жыць.

Пока они кричали, сбрасывали с себя верхнюю одежду и бросали пыль в воздух,
 
Тым часам як яны крычалі, і рва́лі адзе́нне, і ўздыма́лі пыл у паветра,

военный трибун приказал отвести Павла в крепость и высечь плетью. Он хотел подвергнуть Павла допросу, чтобы выяснить, почему иудеи так кричали на него.
 
тысячанача́льнік загада́ў уве́сці яго ў крэпасць і наказа́ў бічава́ць яго, дазна́цца з якой прычы́ны так крычалі на яго.

Но, когда его растянули ремнями, чтобы высечь, Павел сказал стоявшему там центуриону: «Разве по закону без суда бить римского гражданина?»
 
Калі ж расцягну́лі яго рамяня́мі, Павел сказаў сотніку, які стаяў побач: хіба дазво́лена вам бічава́ць Ры́мскага грамадзя́ніна, прычы́м не асу́джанага?

Услышав это, центурион пошёл к трибуну и сказал: «Что вы собираетесь сделать? Ведь этот человек — римский гражданин!»
 
Пачуўшы гэта, сотнік падышоў і паве́даміў тысячанача́льніку, ка́жучы: глядзі, што ты збіра́ешся рабіць? гэты ж чалавек — Ры́мскі грамадзя́нін.

Трибун подошёл к нему и спросил: «Скажи, ты что же — римский гражданин?» «Да», — ответил Павел.
 
Тады тысячанача́льнік, падышо́ўшы, прамо́віў да яго: скажы мне, ты Ры́мскі грамадзя́нін? Ён сказаў: так.

Трибун сказал: «Мне стоило больших денег приобрести это гражданство». Павел же произнёс: «А я был рождён гражданином».
 
Тысячанача́льнік адказаў: я за вялікія грошы набы́ў гэтае грамадзя́нства. Павел жа сказаў: а я і нарадзíўся з ім.

Те, кто собирались допросить Павла, тут же отступились от него, а начальник испугался, узнав, что связал римского гражданина.
 
Тады адразу адступíлі ад яго тыя, што збіра́ліся катава́ць яго, а тысячанача́льнік, даве́даўшыся, што ён Ры́мскі грамадзя́нін, спало́хаўся, што звяза́ў яго.

На следующий день, желая точно выяснить, в чём иудеи обвиняют Павла, трибун повелел собраться главным священникам и всему синедриону. Сняв с Павла цепи, трибун поставил его перед собранием.
 
На другі дзень, жада́ючы даве́дацца дакладна, у чым абвінава́чваюць яго Іудзеі, ён вы́зваліў яго з кайдано́ў і загада́ў сабра́цца першасвятара́м і ўсяму сінедрыёну і, вы́веўшы Паўла, паставіў яго перад імі.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.