Деяния 22 глава

Деяния Святых Апостолов
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

Павел сказал: «Братья и отцы, выслушайте теперь, что я скажу в свою защиту».

«Мужі брати й батьки! Послухайте тепер мою оборону перед вами.»

Услышав, что Павел заговорил с ними на арамейском языке, они стали ещё тише. Тогда он продолжил:

Почувши, що він до них говорить єврейською мовою, вони ще більше притихли.

«Я иудей, рождённый в Тарсе, в Киликии, но получивший воспитание здесь, в этом городе. Моим наставником был Гамалиил, который тщательно обучил меня закону наших предков. Я был усердным служителем Божьим, таким же, как и вы сегодня.

І він промовив: «Я — юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні.

Я подвергал смертельным гонениям последователей Пути, брал под стражу мужчин и женщин и бросал их в темницы.

Я переслідував путь цю аж до смерти, кидаючи в кайдани та запроторюючи в тюрми чоловіків і жінок;

Это могут подтвердить первосвященники и совет старейшин. Именно от них я получил письма к братьям-иудеям в Дамаске, чтобы привести последователей Иисуса в Иерусалим для наказания».

як і первосвященик може мені бути свідком і вся старшина; я навіть брав від них листи до братів у Дамаску й ішов туди, щоб привести і тих, які там були, зв'язаними в Єрусалим, щоб їх покарати.

«Но вот что приключилось со мной по дороге в Дамаск. Когда я был уже недалеко от этого города, около полудня яркий свет с неба засиял вокруг меня.

І сталося, як я був у дорозі й наближався до Дамаску, десь опівдні, зненацька велике світло з неба засяяло навкруг мене;

Я упал на землю и услышал голос, говорящий мне: „Савл, Савл! Почему ты преследуешь Меня?”

я повалився на землю і почув голос, що казав до мене: Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш?

Я спросил: „Кто ты, Господи?” И голос ответил: „Я — Иисус из Назарета, Которого ты преследуешь”.

А я озвався: Хто ти, Господи? Він же сказав до мене: Я — Ісус Назарянин, що його ти переслідуєш.

Те же, кто были со мной, не слышали голоса, но видели свет.

Ті ж, що були зо мною, бачили світло, та не розуміли того, що говорив до мене.

Я спросил: „Что мне делать, Господи?” И Господь ответил: „Встань и иди в Дамаск, и там тебе будет сказано, что Я предрешил для тебя”.

Я спитав: Що мені, Господи, робити? Господь сказав до мене: Встань, іди в Дамаск; там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити.

Я ничего не видел, так как яркий свет ослепил меня, и мои спутники, взяв меня за руку, довели до Дамаска.

Коли ж я від сяйва того світла не бачив, ті, що були зо мною, повели мене за руку, і я прибув до Дамаску.

В Дамаске ко мне пришёл человек по имени Анания, набожный и послушный Закону Моисея, о ком хорошо отзывались все иудеи, живущие там.

А був там якийсь Ананія, чоловік побожний за законом, доброї слави в усіх місцевих юдеїв.

Он подошёл ко мне и сказал: „Брат Савл! Прозри!” И тотчас же я увидел его.

Він прийшов до мене і, приступивши близько, сказав мені: Савле брате, прозри! І я тієї хвилини глянув на нього.

Анания сказал мне: „Бог наших предков избрал тебя узнать его волю, увидеть Праведного и услышать голос из уст Его.

А він мовив: Бог батьків наших тебе наперед призначив спізнати його волю, бачити Праведника й чути з його уст голос;

Ты будешь свидетелем Ему перед всеми людьми в том, что ты видел и слышал.

бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив.

Так чего же ты ждёшь? Встань и крестись, омой грехи, призывая имя Его”.

Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім'я.

Когда я вернулся в Иерусалим, то во время молитвы в храме мне было видение,

І сталося зо мною, як я повернувсь у Єрусалим і молився у храмі: я потрапив у захоплення.

в котором я увидел Иисуса. Он сказал мне: „Поспеши и немедленно оставь Иерусалим, потому что люди здесь не примут твоё свидетельство обо Мне”.

І я побачив його, який до мене мовив: Спішись, вийди швидко з Єрусалиму, бо вони не приймуть твого свідоцтва про мене.

И я ответил: „Господи, эти люди знают, что я ходил по синагогам, хватая и избивая верующих в Тебя.

А я сказав: Господи, та вони добре знають, що я кидав у в'язниці та бив по синагогах тих, що вірують у тебе.

И когда проливалась кровь твоего свидетеля Стефана, я стоял тут же, поощряя это и охраняя одежды убивавших его”.

А коли лилась кров Стефана, твого свідка, то і я сам стояв при тому й похваляв тих, що його вбивали, і стеріг їхню одежу.

Тогда Всевышний ответил мне: „Иди! Я отправлю тебя далеко, к язычникам”».

Та він до мене мовив: Іди, бо я пошлю тебе до поган далеко.»

До этого иудеи слушали Павла, но при этих словах стали кричать: «Смерть ему! Он недостоин жить!»

І слухали вони його аж до цього слова, а потім зняли свій голос, кажучи: «Геть із землі такого! Йому не жити!»

Пока они кричали, сбрасывали с себя верхнюю одежду и бросали пыль в воздух,

І як вони кричали та одежею жбурляли й кидали в повітря порох,

военный трибун приказал отвести Павла в крепость и высечь плетью. Он хотел подвергнуть Павла допросу, чтобы выяснить, почему иудеи так кричали на него.

тисяцький звелів увести його в твердиню і наказав бичами його допитати, щоб дізнатись, чого вони на нього так кричали.

Но, когда его растянули ремнями, чтобы высечь, Павел сказал стоявшему там центуриону: «Разве по закону без суда бить римского гражданина?»

А як вони його простягнули під ременями, Павло сказав до сотника, що стояв: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»

Услышав это, центурион пошёл к трибуну и сказал: «Что вы собираетесь сделать? Ведь этот человек — римский гражданин!»

Почувши це сотник, пішов до тисяцького й доніс, кажучи: «(Вважай), що наміряєшся робити, бо цей чоловік — римський громадянин.»

Трибун подошёл к нему и спросил: «Скажи, ты что же — римский гражданин?» «Да», — ответил Павел.

І прийшов до Павла тисяцький та й питає: «Скажи мені, чи ти римлянин?» А він: «Так!»

Трибун сказал: «Мне стоило больших денег приобрести это гражданство». Павел же произнёс: «А я был рождён гражданином».

Тоді тисяцький сказав: «Я за великі гроші здобув це громадянство.» А Павло мовив: «А я в ньому народився.»

Те, кто собирались допросить Павла, тут же отступились от него, а начальник испугался, узнав, что связал римского гражданина.

І зараз відступили від нього ті, що хотіли робити над ним допит; та й тисяцький злякався, довідавшися, що то був римський громадянин і що він його зв'язав.

На следующий день, желая точно выяснить, в чём иудеи обвиняют Павла, трибун повелел собраться главным священникам и всему синедриону. Сняв с Павла цепи, трибун поставил его перед собранием.

Наступного дня, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї його винуватять, він зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними.

« 21 глава 23 глава »