Деяния 22 глава

Деяния Святых Апостолов
Библейской Лиги ERV → Сучасний переклад

Павел сказал: «Братья и отцы, выслушайте теперь, что я скажу в свою защиту».

Павло сказав: «Браття й батьки, вислухайте, що скажу я на свій захист».

Услышав, что Павел заговорил с ними на арамейском языке, они стали ещё тише. Тогда он продолжил:

Коли юдеї почули, що Павло говорить до них арамійською мовою, то зовсім замовкли.

«Я иудей, рождённый в Тарсе, в Киликии, но получивший воспитание здесь, в этом городе. Моим наставником был Гамалиил, который тщательно обучил меня закону наших предков. Я был усердным служителем Божьим, таким же, как и вы сегодня.

Він продовжував: «Я юдей, народився в Тарсі, в Кілікії, виріс у цьому місті. Наставником моїм був Ґамалиїл, який навчив мене законів наших предків. Я віддано служив Богу, як і ви всі сьогодні.

Я подвергал смертельным гонениям последователей Пути, брал под стражу мужчин и женщин и бросал их в темницы.

Я нещадно переслідував послідовників «Дороги Господньої»: арештовував жінок і чоловіків й кидав їх до в’язниці.

Это могут подтвердить первосвященники и совет старейшин. Именно от них я получил письма к братьям-иудеям в Дамаске, чтобы привести последователей Иисуса в Иерусалим для наказания».

Це можуть підтвердити первосвященики і всі члени ради старійшин. Саме від них я одержав листи до братів юдейських у Дамаску і пішов туди, щоб схопити Ісусових послідовників й привести їх як в’язнів до Єрусалиму для покарання.

«Но вот что приключилось со мной по дороге в Дамаск. Когда я был уже недалеко от этого города, около полудня яркий свет с неба засиял вокруг меня.

Але ось що сталося по дорозі до Дамаска, куди я прямував. Приблизно опівдні яскраве світло з Небес раптом осяяло мене.

Я упал на землю и услышал голос, говорящий мне: „Савл, Савл! Почему ты преследуешь Меня?”

Я впав на землю й почув голос, який звертався до мене: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?”

Я спросил: „Кто ты, Господи?” И голос ответил: „Я — Иисус из Назарета, Которого ты преследуешь”.

Я запитав: „Хто ти, Господи?” Він відповів мені: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш”.

Те же, кто были со мной, не слышали голоса, но видели свет.

Ті, хто були зі мною, бачили це сяйво, але не чули голосу, зверненого до мене.

Я спросил: „Что мне делать, Господи?” И Господь ответил: „Встань и иди в Дамаск, и там тебе будет сказано, что Я предрешил для тебя”.

Я запитав: „Що мені робити, Господи?” І Господь відповів: „Підведися і йди в Дамаск, там тобі буде сповіщено, що Я призначив тобі робити”.

Я ничего не видел, так как яркий свет ослепил меня, и мои спутники, взяв меня за руку, довели до Дамаска.

Я був осліплений тим сяйвом, тож мої супутники за руку відвели мене в Дамаск.

В Дамаске ко мне пришёл человек по имени Анания, набожный и послушный Закону Моисея, о ком хорошо отзывались все иудеи, живущие там.

У тому місті мешкав відданий знавець Закону на ім’я Ананій,[60] він мав добру славу поміж усіма юдеями, які жили там.

Он подошёл ко мне и сказал: „Брат Савл! Прозри!” И тотчас же я увидел его.

Він прийшов до мене і сказав: „Брате Савле! Нехай зір повернеться до тебе!” І тієї ж миті я зміг побачити його.

Анания сказал мне: „Бог наших предков избрал тебя узнать его волю, увидеть Праведного и услышать голос из уст Его.

Ананія мовив далі: „Бог наших предків обрав тебе спізнати волю Його, побачити Праведного й почути Його голос.

Ты будешь свидетелем Ему перед всеми людьми в том, что ты видел и слышал.

Бо ти перед усім народом маєш бути свідком того, що бачив і чув.

Так чего же ты ждёшь? Встань и крестись, омой грехи, призывая имя Его”.

Ну, а тепер чого ти чекаєш? Встань і прийми хрещення, змий гріхи свої, закликаючи ім’я Господа [61]”.

Когда я вернулся в Иерусалим, то во время молитвы в храме мне было видение,

І сталося так, що коли я повернувся до Єрусалиму й молився у Храмі, то було мені видіння.

в котором я увидел Иисуса. Он сказал мне: „Поспеши и немедленно оставь Иерусалим, потому что люди здесь не примут твоё свидетельство обо Мне”.

У ньому я побачив Ісуса, Який наказав мені: „Збирайся й негайно залиш Єрусалим, бо люди тут не приймуть твоє свідчення про Мене”.

И я ответил: „Господи, эти люди знают, что я ходил по синагогам, хватая и избивая верующих в Тебя.

І я сказав: „Господи, ці люди знають, що ходив я по синагогах, арештовував і побивав тих, хто вірять у Тебе.

И когда проливалась кровь твоего свидетеля Стефана, я стоял тут же, поощряя это и охраняя одежды убивавших его”.

І коли пролилася кров Твого свідка Степана, я стояв там й схвалював те вбивство, і навіть охороняв речі тих, хто розправлявся з ним”.

Тогда Всевышний ответил мне: „Иди! Я отправлю тебя далеко, к язычникам”».

Тоді Ісус сказав мені: „Іди. Я посилаю тебе в далеку дорогу до поган”».

До этого иудеи слушали Павла, но при этих словах стали кричать: «Смерть ему! Он недостоин жить!»

До цих слів юдеї слухали Павла, а потім загукали: «Смерть йому! Він не повинен жити!»

Пока они кричали, сбрасывали с себя верхнюю одежду и бросали пыль в воздух,

Вони кричали, зриваючи з себе одяг і здіймаючи куряву.[62]

военный трибун приказал отвести Павла в крепость и высечь плетью. Он хотел подвергнуть Павла допросу, чтобы выяснить, почему иудеи так кричали на него.

Через те командир наказав відвести Павла до фортеці й учинити йому допит з батогами. Він хотів з’ясувати, чого вони так кричали на Павла.

Но, когда его растянули ремнями, чтобы высечь, Павел сказал стоявшему там центуриону: «Разве по закону без суда бить римского гражданина?»

Та коли вони зв’язали його, щоб бити батогами, Павло звернувся до сотника, який стояв поруч: «Хіба це по закону без суду бити батогами римського громадянина?»

Услышав это, центурион пошёл к трибуну и сказал: «Что вы собираетесь сделать? Ведь этот человек — римский гражданин!»

Почувши таке, сотник пішов до командира й сказав: «Що ж ти робиш? Цей чоловік — римський громадянин».

Трибун подошёл к нему и спросил: «Скажи, ты что же — римский гражданин?» «Да», — ответил Павел.

Тоді командир підійшов до Павла й запитав: «Скажи, ти римський громадянин?» «Так», — відповів той.

Трибун сказал: «Мне стоило больших денег приобрести это гражданство». Павел же произнёс: «А я был рождён гражданином».

Командир зауважив: «Мені коштувало великих грошей придбати це громадянство». Тоді Павло промовив: «А я народився в ньому».

Те, кто собирались допросить Павла, тут же отступились от него, а начальник испугался, узнав, что связал римского гражданина.

Ті, хто збирались допитувати його, відразу відступили, а командир дуже злякався, збагнувши, що він зв’язав римського громадянина.

На следующий день, желая точно выяснить, в чём иудеи обвиняют Павла, трибун повелел собраться главным священникам и всему синедриону. Сняв с Павла цепи, трибун поставил его перед собранием.

Усе ж таки командир хотів з’ясувати достеменно, в чому ж юдеї звинувачують Павла. Тож наступного дня він звелів зібрати старійшин і весь Синедріон. Знявши з Павла ланцюги, він привів його до юдейського зібрання.

« 21 глава 23 глава »