Деяния 22 глава

Деяния Святых Апостолов
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

Павел сказал: «Братья и отцы, выслушайте теперь, что я скажу в свою защиту».

„Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“

Услышав, что Павел заговорил с ними на арамейском языке, они стали ещё тише. Тогда он продолжил:

Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

«Я иудей, рождённый в Тарсе, в Киликии, но получивший воспитание здесь, в этом городе. Моим наставником был Гамалиил, который тщательно обучил меня закону наших предков. Я был усердным служителем Божьим, таким же, как и вы сегодня.

„Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.

Я подвергал смертельным гонениям последователей Пути, брал под стражу мужчин и женщин и бросал их в темницы.

Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

Это могут подтвердить первосвященники и совет старейшин. Именно от них я получил письма к братьям-иудеям в Дамаске, чтобы привести последователей Иисуса в Иерусалим для наказания».

як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.

«Но вот что приключилось со мной по дороге в Дамаск. Когда я был уже недалеко от этого города, около полудня яркий свет с неба засиял вокруг меня.

І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

Я упал на землю и услышал голос, говорящий мне: „Савл, Савл! Почему ты преследуешь Меня?”

І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“

Я спросил: „Кто ты, Господи?” И голос ответил: „Я — Иисус из Назарета, Которого ты преследуешь”.

А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.

Те же, кто были со мной, не слышали голоса, но видели свет.

А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

Я спросил: „Что мне делать, Господи?” И Господь ответил: „Встань и иди в Дамаск, и там тебе будет сказано, что Я предрешил для тебя”.

А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.

Я ничего не видел, так как яркий свет ослепил меня, и мои спутники, взяв меня за руку, довели до Дамаска.

А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.

В Дамаске ко мне пришёл человек по имени Анания, набожный и послушный Закону Моисея, о ком хорошо отзывались все иудеи, живущие там.

А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

Он подошёл ко мне и сказал: „Брат Савл! Прозри!” И тотчас же я увидел его.

до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його.

Анания сказал мне: „Бог наших предков избрал тебя узнать его волю, увидеть Праведного и услышать голос из уст Его.

І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

Ты будешь свидетелем Ему перед всеми людьми в том, что ты видел и слышал.

Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!

Так чего же ты ждёшь? Встань и крестись, омой грехи, призывая имя Его”.

А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“

Когда я вернулся в Иерусалим, то во время молитвы в храме мне было видение,

І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,

в котором я увидел Иисуса. Он сказал мне: „Поспеши и немедленно оставь Иерусалим, потому что люди здесь не примут твоё свидетельство обо Мне”.

і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.

И я ответил: „Господи, эти люди знают, что я ходил по синагогам, хватая и избивая верующих в Тебя.

А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

И когда проливалась кровь твоего свидетеля Стефана, я стоял тут же, поощряя это и охраняя одежды убивавших его”.

А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.

Тогда Всевышний ответил мне: „Иди! Я отправлю тебя далеко, к язычникам”».

Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“

До этого иудеи слушали Павла, но при этих словах стали кричать: «Смерть ему! Он недостоин жить!»

І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“

Пока они кричали, сбрасывали с себя верхнюю одежду и бросали пыль в воздух,

І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,

военный трибун приказал отвести Павла в крепость и высечь плетью. Он хотел подвергнуть Павла допросу, чтобы выяснить, почему иудеи так кричали на него.

то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

Но, когда его растянули ремнями, чтобы высечь, Павел сказал стоявшему там центуриону: «Разве по закону без суда бить римского гражданина?»

І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“

Услышав это, центурион пошёл к трибуну и сказал: «Что вы собираетесь сделать? Ведь этот человек — римский гражданин!»

Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“

Трибун подошёл к нему и спросил: «Скажи, ты что же — римский гражданин?» «Да», — ответил Павел.

Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.

Трибун сказал: «Мне стоило больших денег приобрести это гражданство». Павел же произнёс: «А я был рождён гражданином».

Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“

Те, кто собирались допросить Павла, тут же отступились от него, а начальник испугался, узнав, что связал римского гражданина.

І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.

На следующий день, желая точно выяснить, в чём иудеи обвиняют Павла, трибун повелел собраться главным священникам и всему синедриону. Сняв с Павла цепи, трибун поставил его перед собранием.

А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

« 21 глава 23 глава »