Михей 7 глава

Книга пророка Михея
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Горе мне! ибо со мною теперь — как по собрании летних плодов, как по уборке винограда: ни одной ягоды для еды, ни спелого плода, которого желает душа моя.

Горе мені, бо я став, мов недо́бірки лі́тні, як за́лишки по винобра́нні; нема гро́на на ї́жу, немає доспілої фіґи, якої жада́є душа моя!

Не стало милосердных на земле, нет правдивых между людьми; все строят ковы, чтобы проливать кровь; каждый ставит брату своему сеть.

Згинув побожний з землі, і нема поміж лю́дьми правдивого. Вони всі чату́ють на кров, один о́дного ловлять у сітку.

Руки их обращены к тому, чтобы уметь делать зло; начальник требует подарков, и судья судит за взятки, а вельможи высказывают злые хотения души своей и извращают дело.

Наставлені ру́ки на зло, щоб вправно чинити його́, начальник жада́є дару́нків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жада́ння своєї душі, і викри́влюють все.

Лучший из них — как тёрн, и справедливый — хуже колючей изгороди, день провозвестников Твоих, посещение Твоё наступает; ныне постигнет их смятение.

Найліпший із них — як будя́к, найправдиві́ший — гірший від те́рену. Настає день Твоїх сторожі́в, Твоїх відві́дин, — тепер буде збенте́ження їхнє!

Не верьте другу, не полагайтесь на приятеля; от лежащей на лоне твоём стереги двери уст твоих.

І дру́гові не довіряйте, не надійтесь на при́ятеля, від тієї, що при лоні твоє́му лежить, пильну́й двері уст своїх!

Ибо сын позорит отца, дочь восстаёт против матери, невестка — против свекрови своей; враги человеку — домашние его.

Бо горду́є син ба́тьком своїм, дочка́ повстає проти не́ньки своєї, неві́стка — проти свекру́хи своєї, вороги чоловіку — дома́шні його́!

А я буду взирать на Господа, уповать на Бога спасения моего: Бог мой услышит меня.

А я виглядаю на Господа, наді́юсь на Бога спасі́ння мого, — Бог мій почує мене́!

Не радуйся ради меня, неприятельница моя! хотя я упал, но встану; хотя я во мраке, но Господь — свет для меня.

Не тішся, моя супроти́внице, з ме́не, — хоч я впала, Сіонська дочка́, проте вста́ну, хоч сиджу́ в темно́ті, та Господь мені світло!

Гнев Господень я буду нести, потому что согрешил пред Ним, доколе Он не решит дела моего и не совершит суда надо мною; тогда Он выведет меня на свет, и я увижу правду Его.

Буду зно́сити я гнів Господній, бо згрішила Йому́, аж по́ки не вирішить справи моєї, та су́ду не вчинить мені. Він на світло мене попрова́дить, — побачу Його справедливість!

И увидит это неприятельница моя, и стыд покроет её, говорившую мне: «где Господь, Бог твой?» Насмотрятся на неё глаза мои, как она будет попираема подобно грязи на улицах.

І побачить оце все моя супроти́вниця, і сором покриє її, бо казала мені: „Де Він, Господь, Бог твій?“ Пригляда́тимуться мої очі до неї, — її то́пчуть тепер, як болото на вулицях.

В день сооружения стен твоих, в этот день отдалится определение.

Настане той день, щоб мури твої будувати, — тоді віддали́ться границя твоя цього дня!

В тот день придут к тебе из Ассирии и городов Египетских, и от Египта до реки Евфрата, и от моря до моря, и от горы до горы.

Це той день, коли при́йдуть до те́бе з Асирії та але до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки́, і від моря до моря, і від гори́ до гори́.

А земля та будет пустынею за вину жителей её, за плоды деяний их.

І спусто́шенням стане земля на мешка́нців її, через плід їхніх учинків.

Паси народ Твой жезлом Твоим, овец наследия Твоего, обитающих уединённо в лесу среди Кармила; да пасутся они на Васане и Галааде, как во дни древние!

Паси Мій наро́д своїм бе́рлом, отару спа́дку Твого́; що пробуває в лісі само́тньо, у сере́дині саду, хай пасу́ться вони на Баша́ні й Ґілеа́ді, як за днів старода́вніх.

Как во дни исхода твоего из земли Египетской, явлю ему дивные дела.

Як за днів твого ви́ходу з кра́ю єгипетського, покажу́ йому чу́да.

Увидят это народы и устыдятся при всём могуществе своём; положат руку на уста, уши их сделаются глухими;

Наро́ди побачать оце, і посоро́млені бу́дуть при всій своїй силі, ру́ку покладу́ть на у́ста, їхні ву́ха оглу́хнуть.

будут лизать прах как змея, как черви земные выползут они из укреплений своих; устрашатся Господа Бога нашего и убоятся Тебя.

Будуть по́рох лизати вони, як той гад, як плазю́че землі, повила́зять з дрижа́нням з укрі́плень своїх, вони бу́дуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і бу́дуть боятись Тебе!

Кто Бог, как Ты, прощающий беззаконие и не вменяющий преступления остатку наследия Твоего? не вечно гневается Он, потому что любит миловать.

Хто Бог інший, як Ти, що прощає прови́ну і пробачує про́гріх останку спа́дку Свого́, Свого гніву не де́ржить наза́вжди, бо кохається в милості?

Он опять умилосердится над нами, изгладит беззакония наши. Ты ввергнешь в пучину морскую все грехи наши.

Знов над нами Він зми́лується, наші провини пото́пче, — Ти кинеш у морську́ глибочі́нь усі наші гріхи.

Ты явишь верность Иакову, милость Аврааму, которую с клятвою обещал отцам нашим от дней первых.

Ти даси правду Яковові, Авраам́ові милість, яку присягнув Він для наших батькі́в від днів старода́вніх“.

« 6 глава 1 глава »