Неемії 9 глава

Книга Неемії
Переклад Куліша та Пулюя → Перевод Десницкого

На двайцять четвертий день сього місяця зібрались усї сини Ізрайлеві, спощені й в дранках і з попілом на головах своїх.

На двадцать четвертый день этого месяца собрались сыны Израилевы для поста, одетые в мешковину, с прахом на головах.

І віддїлилось насїннє Ізрайлеве від усїх чужородцїв, і стали й сповідались із гріхів своїх і з проступків батьків своїх.

Потомки израильтян отделились от всех иноплеменников — они стояли и исповедовались в своих грехах и в провинностях своих отцов.

І стояли на свойму місцї, і четвертину дня читали з книги закону Господа, Бога свого, а четвертину сповідались і молились Господеві, Богові свойму.

Так они стояли и четверть дня читали свиток Божьего закона, а четверть дня — исповедовались и поклонялись Господу, своему Богу.

І стали на підвисшеному місцї левітів: Ісус, Банїя, Кадмиїл, Шеванїя, Вуннїй, Шеревія, Банїя, Хананї й покликали голосно до Господа, Бога свого.

На возвышении для левитов стояли Ешуа, Бани, Кадмиэл, Шеванья, Бунни, Шеревья, Бани и Кенани и громко взывали к Господу, своему Богу.

І сказали левіти — Ісус, Кадмиїл, Банїя, Хашавнїя, Шеревія, Годїя, Шеванїя, Петахія: Встаньте, славіте Господа, Бога вашого від віку й до віку. Нехай славлять імя твоє, достойне всякої слави й висше над усяку прославу й похвалу.

Левиты Ешуа, Кадмиэл, Бани, Хашавнея, Шеревья, Ходия, Шеванья и Петахья провозгласили: «Поднимитесь, благословляйте Господа вашего Бога от века и до века! Пусть благословляют люди славное Твое имя — оно превыше любых благословений, любой хвалы!

(І промовив Ездра:) Ти, Господи, єдиний, Ти сотворив небо, небеса небес і все військо їх, землю і все, що на нїй, моря і все, що в їх, і ти живиш усе й небесне військо тобі кланяється.

Это Ты, Господи, только Ты — сотворил Ты небеса, небеса небес и всё воинство их, землю и всё, что на ней, воды и всё, что в них, всему этому даешь Ты жизнь, и воинство небесное поклоняется Тебе.

Ти сам, Господи Боже, вибрав Аврама й вивів його з Ура Халдейського, й дав йому ймя Авраама,

Это Ты, Господи — Бог, избравший Аврама, Ты вывел его из Ура халдейского и дал ему имя Авраам.

І знайшов його серце вірним перед тобою, й постановив із ним завіт, щоб дати (йому й) насїнню його землю Канаанїїв, Геттїїв, Аморіїв, Ферезіїв, Евузіїв і Гергезіїв. І додержав єси слова свого, бо ти праведний.

Ты счел сердце его верным и заключил с ним завет, обещав отдать его потомству землю ханаанеев, хеттов, амореев, периззеев, евусеев и гиргашеев. Ты исполнил обещанное, ибо Ты праведен!

Ти побачив нужду батьків наших в Египтї й почув поклик їх коло Червоного моря.

Ты увидел беду отцов наших в Египте, услышал вопль их у Красного моря,

І показав знамення й чуда над Фараоном і над усїми слугами його, й над усїм народом землї його, ти бо знав, які вони були горді проти їх, і вчинив єси собі ймя до сього дня.

явил знамения и чудеса фараону со всеми слугами его и всему народу той страны, видя упорство их — и прославил имя Свое по сей день.

Ти роздїлив перед ними море, і вони пройшли серединою моря по суші, а тих, що гнались за ними, ти покинув у глибінь, наче камінь у розгукані води.

Перед отцами нашими Ты рассек море, посреди моря их посуху провел, а преследователей низринул в пучины, словно камень в могучий поток.

Стовпом хмаряним вів ти їх в день а стовпом огняним вночі, щоб осьвічувати їм дорогу, якою їм ійти.

Ты шел впереди отцов наших днем в облачном столбе, а ночью — в огненном, освещая им путь, по которому они шли.

І зійшов ти на Синай-гору й говорив до їх із неба, й дав їм суди справедливі, закони певні, постанови й заповідї добрі.

Ты сошел на гору Синай и говорил с ними с небес, Ты дал им праведные повеления, истинный Закон, установления и заповеди благие.

І вказав єси їм сьвяту твою суботу, й передав їм заповідї й постанови й закон через слугу твого Мойсея.

Ты открыл им святую Свою субботу, через Моисея передал им заповеди, установления и законы.

І хлїб із неба давав ти їм в голодї їх, і воду з каменя добував їм у спразї їх, і сказав їм, щоб ійшли і зайняли землю, що її дати їм ти заклявся, піднявши руку твою.

Они голодали — Ты послал им хлеб с небес, жаждали — воду извел из скалы. Ты отправил их наследовать землю, которую Своей рукой им был готов передать.

Але вони й отцї наші були упрямі, й держали туго шиї свої й не слухали заповідей твоїх;

Но они, наши отцы, упорствовали, не склоняли головы, не слушали заповедей Твоих,

Не хотїли коритись і не згадали про чуда твої, які ти чинив із ними, й держали туго шию свою, та в упрямості своїй настановили собі провідників, щоб вернутись в неволю свою. Але ти єси Бог, що любиш прощати, добрий і милосердний, довготерпеливий й велико милостивий, й не покинув єси їх

отказывались слушать и не помнили о чудесах, которые Ты с ними сотворил. Не склонили они головы, и в мятеже избрали главаря, кто поведет их назад в египетское рабство — но Ты Бог прощающий, милостивый и терпеливый, Твой гнев медлит, а Твоя любовь велика, Ты не покинул их.

І хоч вони зробили собі вилите теля й сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Египту, і хоч вони завдавали велику зневагу,

Они сделали литого тельца и называли его богом, который вывел их из Египта, совершая великое кощунство —

То ти в великому свойму милосердю не покидав їх в пустинї; стовп хмаряний не відходив від їх в день, щоб вести їх дорогою, а стовп огняний вночі, щоб присьвічувати їм на дорозї, якою б їм ійти.

но Ты по великой Своей милости не оставил их в пустыне, не лишил указующего путь облачного столпа днем и огненного ночью, освещая им путь, по которому они шли.

І дав єси їм Духа твого доброго, щоб на путь їх наводив, і манни твоєї не віднимав від уст їх, та й воду давав їм, щоб гасили смагу.

Для наставления Ты дал им Дух Твой благой, не лишил их и манны для пропитания, а когда страдали от жажды — давал им воду.

Сорок років харчував ти їх у пустинї; вони нї в чому не мали недостачі, одежа їх не ставала стара, й ноги їх не пухли.

Сорок лет Ты поддерживал их в пустыне, и ни в чем они не нуждались: одежде не было сносу, и ноги не опухали.

І передав ти їм царства й народи й подїлив їх (ними), й забрали вони землю Сигона, й землю царя Гесбонського, й землю Ога, царя Басанського.

Ты отдал им народы и царства, каждый уголок вручил им в надел: овладели они землей Сихона, землей царя хешбонского, и землей Ога, царя хашанского.

І розмножив ти синів їх, неначе зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їх, що вони прийдуть її посїсти.

Умножил Ты их детей, словно звезды на небе, ввел их в страну, которую их отцам обещал дать в наследие.

І ввійшли сини їх і посїли землю. І ти покорив їм осадників землї Канаанїїв і віддав їх в руки їм, і царів їх, і народи землї, щоб вони робили з ними, що хотїли.

Туда и пришли потомки, и завладели этой страной, а Ты покорил им ее хананейских жителей: и царей, и народы предал в их руки, чтобы поступили с ними, как пожелают.

І зайняли вони утверджені міста й родючу землю, й забрали доми, повні всякого добра, криницї висїчені (в каменї), виноградники й сади маслинні і силу дерева (з овощами) на їжу. Вони їли, насичувались, ставали гладкі й жили в гараздї, по великій добротї твоїй.

И они захватили укрепленные города и плодородные поля, овладели домами, переполненными всяким добром, вырытыми колодцами, виноградниками, масличными и плодовыми деревьями в изобилии. И они насытились полученным, насладились великой Твоей благостью —

Та стали вони неслухняні й зворохобились проти тебе, й знехтували законом твоїм; убивали пророків твоїх, що вговорювали їх обернутись до тебе, й завдавали велику зневагу.

и заупрямились, восстали против Тебя, забросили твой закон, убивали Твоих пророков, которые напоминали им о покаянии, а Тебе ответили великим кощунством.

І Ти віддав їх у руки ворогів їх, що гнобили їх. Та коли вони в лиху годину покликали до тебе, ти вислухував їх із небес, і по великому змилуваннї твойму посилав їм визволителїв, і вони визволяли їх із рук ворогів їх.

Тогда Ты на беду им предавал их в руки угнетателей — а они в беде вызвали к тебе, и Ты с небес слышал их и по великому Своему милосердию посылал им избавителей, чтобы избавили их от руки угнетателей.

Коли ж в їх був спокій, то знов починали чинити зло перед лицем твоїм, і ти віддавав їх в руки ворогів їх, а вони панували над ними. Але як вони знов покликали до тебе, то ти вислухував їх із небес і по великому змилуваннї твойму, визволював їх багато разів.

Но они, едва передохнув, снова начинали творить пред Тобой зло, и ты оставлял их врагам, которые правили ими — а они каялись и взывали к Тебе, и ты с небес слышал их и избавлял по великому Своему милосердию, и так многократно.

Ти пригадував їм, щоб обернулись до закону твого, але вони були уперті, і не слухали заповідей твоїх і відхилялись від постанов твоїх, зза яких би жив чоловік, наколи б виконував їх, і чинили спину свою твердою, й шию свою тугою та й не слухали.

Так ты убеждал их вернуться к Закону Твоему, но они упорно отказывались слушать Твои заповеди и грешили против правосудия Твоего — а ведь в этом человек и находит жизнь, если только исполнит! Но шея их окаменела, голова их не склонилась, они были непослушны.

Дожидаючи їх навернення, проволїкав багато років і впоминав їх Духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали їх. І ти віддав їх в руки чужоземнїх народів.

Долгие годы Ты терпеливо наставлял их Своим Духом, но они не стали слушать, и тогда Ты предал их в руки язычников.

Але ти в великому милосердю твойму не вигубив їх цїлком, і не покинув їх, ти бо Бог добрий і милостивий.

Но по великому Своему милосердию Ты не истребил их до конца и не оставил их, ведь Ты — Бог милостивый и терпеливый.

А й тепер, Боже наш, Боже великий, пресильний і страшний, додержучий завіт і милость! не маловаж у себе всї страждання, які спадали на нас, царів наших, князїв наших, сьвященників наших, пророків наших, батьків наших, і ввесь народ твій від часів царів Ассирийських по сей день.

И теперь, Боже наш, Бог великий, могучий и страшный, верно хранящий завет, да не сочтешь Ты ничтожным то страдание, что обрушилось на нас: на царей, на вождей, на священников и на пророков, на наших отцов и на весь Твой народ со дней царей ассирийских и по сю пору.

Ти справедливий в усьому, що впало на нас, бо ти чинив по правдї, а ми винуваті.

Но во всем, что нас постигло, видна Твоя правда, ибо дела Твои истинны, а мы творили зло.

Царі наші, князї наші, сьвященники наші і отцї наші не держали закон твій, й не вважали на заповідї твої та впоминання твої, якими ти напоминав їх.

Ни цари наши, ни вожди наши, ни священники и отцы наши не соблюдали Твоего Закона и не слушали заповедей Твоих и наставлений, которыми Ты их убеждал.

І в державі своїй, в великому добрі від тебе, яке ти давав їм, і в просторій та плодючій землї, що нею надїлив єси їх, вони не служили тобі і не відвертались від своїх лихих учинків.

В собственном своем царстве, при великих твоих благодеяниях, на земле широкой и обильной, которой ты их наделил, не служили они Тебе, не оставляли злых своих дел.

І от ми тепер невольниками; на тій землї, що ти дав батькам нашим, щоб живитись плодами її та добром її, ось ми наймитами.

И вот сегодня мы — рабы. В той самой стране, которую Ты дал нашим отцам, чтобы они вкушали ее плоды и пользовались ее благами — теперь мы в ней рабы.

І вроджай свій множить вона в користь царям, яким ти покорив нас за гріхи наші. А вони панують над тїлами нашими й над товаром нашим по своїй волї, й ми в великій нуждї.

Обильный ее урожай — для царей, которых Ты поставил над нами за наши грехи. Распоряжаются они и нашими телами, и скотом нашим, как пожелают, а мы в большой беде.

По всьому тому ми складаємо тверду обіцянку й підписуємо, й на підписові печать князїв наших, левітів наших і сьвященників наших.

(\va 10:1\va) И во всем этом мы даем письменное ручательство и запечатывают его наши вожди, левиты и священники».

« 8 глава 10 глава »