1 Петра 2 глава

Перше соборне послання св. апостола Петра
Переклад Огієнка → Слово Жизни

Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,

Вы должны освободиться от всякой злобы, лжи, лицемерия, зависти и клеветы.

і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,

Стремитесь, как новорожденные младенцы, к чистому, духовному молоку, чтобы, питаясь им, вы выросли и созрели для спасения,

якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.

если вы действительно ощутили, что Господь добр.

Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.

Когда вы приходите к Нему, к живому камню, отверженному людьми, но избранному и высоко почитаемому перед Богом,

І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.

вы становитесь сами, как живые камни. Так пусть из вас строится духовный дом, чтобы вам быть святым священством, приносящим через Иисуса Христа духовные жертвы, приятные Богу.

Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!

Ведь в Писании говорится: "Вот, Я закладываю на Сионе избранный и драгоценный краеугольный камень. Кто верит в него, тот никогда не будет постыжен".

Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,

Итак, для вас, тех, кто верит Ему, этот камень дорог. Но для тех, кто не верит, он есть "камень, который строители отвергли, но который стал краеугольным",

і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.

— это "камень, о который спотыкаются, и скала, ставшая препятствием". Они спотыкаются потому, что не послушны слову. Так для них и предопределено.

Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,

A вы — избранный народ, царственное священство, святые люди, принадлежащие Богу, призванные провозглашать Его достоинства. Он призвал вас из тьмы в свой чудесный свет.

колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!

Вы, которые раньше не были народом, теперь стали народом Божьим! Раньше вы были лишены милости, сейчас же к вам проявлена милость.

Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.

Любимые друзья, я умоляю вас, живущих в этом мире как странники и беженцы, не идите на поводу ваших низменных желаний, которые воюют против вашей души.

Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.

Живите достойно среди язычников, чтобы те, кто клевещет на вас, представляя вас злодеями, видели бы ваши добрые дела и прославляли Бога в день посещения.

Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,

Ради Господа подчиняйтесь всякой власти, установленной людьми, будь то царю как высшей власти,

чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.

будь то правителям, которые назначены, чтобы наказывать тех, кто делает зло, и поощрять тех, кто делает добро.

Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —

Бог хочет, чтобы, делая добро, вы бы остановили невежественные разговоры глупых людей.

як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.

Вы, рабы Божьи, живите как свободные люди, но смотрите, чтобы ваша свобода не стала прикрытием зла.

Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

Оказывайте всем уважение, любите братство, бойтесь Бога и почитайте царя.

Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.

Рабы, подчиняйтесь со всяким страхом своим хозяевам, и причем не только тем, кто добр и снисходителен, но и тем, кто жесток.

Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.

Это заслуга, если кто-то по совести ради Бога переносит лишения, несправедливо страдая.

Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!

Если вы терпите, когда вас бьют за проступки, то какая ваша заслуга? Но если вы страдаете за добро и терпите это — вы заслужили одобрение Бога.

Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.

К этому вы были призваны, потому что Христос тоже пострадал за вас, оставив вам пример. Так следуйте же по Его стопам.

„Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“

"Он не совершил греха, и в словах Его не было никакого коварства".

Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.

Когда Его оскорбляли, Он не отвечал оскорблениями; страдая, Он не угрожал, но полностью доверял себя тому, кто судит справедливо.

Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.

Он понес в своем теле наши грехи на дерево, чтобы нам быть мертвыми для греха и живыми для праведности. Его ранами вы были исцелены.

Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.

Ведь вы были как заблудшие овцы, но сейчас вы вернулись к вашему Пастырю и Хранителю ваших душ.

« 1 глава 3 глава »