1 Петра 2 глава

Перше соборне послання св. апостола Петра
Переклад Хоменка → Слово Жизни

Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,

Вы должны освободиться от всякой злобы, лжи, лицемерия, зависти и клеветы.

жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,

Стремитесь, как новорожденные младенцы, к чистому, духовному молоку, чтобы, питаясь им, вы выросли и созрели для спасения,

якщо ви скуштували, який Господь добрий.

если вы действительно ощутили, что Господь добр.

Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.

Когда вы приходите к Нему, к живому камню, отверженному людьми, но избранному и высоко почитаемому перед Богом,

А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.

вы становитесь сами, как живые камни. Так пусть из вас строится духовный дом, чтобы вам быть святым священством, приносящим через Иисуса Христа духовные жертвы, приятные Богу.

Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.»

Ведь в Писании говорится: "Вот, Я закладываю на Сионе избранный и драгоценный краеугольный камень. Кто верит в него, тот никогда не будет постыжен".

Вам, отже, що віруєте, — честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, — він став головним на углі,

Итак, для вас, тех, кто верит Ему, этот камень дорог. Но для тех, кто не верит, он есть "камень, который строители отвергли, но который стал краеугольным",

каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.

— это "камень, о который спотыкаются, и скала, ставшая препятствием". Они спотыкаются потому, что не послушны слову. Так для них и предопределено.

Ви ж — рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;

A вы — избранный народ, царственное священство, святые люди, принадлежащие Богу, призванные провозглашать Его достоинства. Он призвал вас из тьмы в свой чудесный свет.

ви, колись — не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.

Вы, которые раньше не были народом, теперь стали народом Божьим! Раньше вы были лишены милости, сейчас же к вам проявлена милость.

Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.

Любимые друзья, я умоляю вас, живущих в этом мире как странники и беженцы, не идите на поводу ваших низменных желаний, которые воюют против вашей души.

Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.

Живите достойно среди язычников, чтобы те, кто клевещет на вас, представляя вас злодеями, видели бы ваши добрые дела и прославляли Бога в день посещения.

Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,

Ради Господа подчиняйтесь всякой власти, установленной людьми, будь то царю как высшей власти,

чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям

будь то правителям, которые назначены, чтобы наказывать тех, кто делает зло, и поощрять тех, кто делает добро.

Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.

Бог хочет, чтобы, делая добро, вы бы остановили невежественные разговоры глупых людей.

Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.

Вы, рабы Божьи, живите как свободные люди, но смотрите, чтобы ваша свобода не стала прикрытием зла.

Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.

Оказывайте всем уважение, любите братство, бойтесь Бога и почитайте царя.

Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.

Рабы, подчиняйтесь со всяким страхом своим хозяевам, и причем не только тем, кто добр и снисходителен, но и тем, кто жесток.

Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.

Это заслуга, если кто-то по совести ради Бога переносит лишения, несправедливо страдая.

Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо — це благодать у Бога.

Если вы терпите, когда вас бьют за проступки, то какая ваша заслуга? Но если вы страдаете за добро и терпите это — вы заслужили одобрение Бога.

Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;

К этому вы были призваны, потому что Христос тоже пострадал за вас, оставив вам пример. Так следуйте же по Его стопам.

той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,

"Он не совершил греха, и в словах Его не было никакого коварства".

хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;

Когда Его оскорбляли, Он не отвечал оскорблениями; страдая, Он не угрожал, но полностью доверял себя тому, кто судит справедливо.

він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, — ми, що його синяками зцілились.

Он понес в своем теле наши грехи на дерево, чтобы нам быть мертвыми для греха и живыми для праведности. Его ранами вы были исцелены.

Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.

Ведь вы были как заблудшие овцы, но сейчас вы вернулись к вашему Пастырю и Хранителю ваших душ.

« 1 глава 3 глава »