Якуба 1 глава

Пасланне святога Якуба
Пераклад Рыма-Каталіцкага Касцёла → Переклад Огієнка

Якуб, слуга Бога і Пана Езуса Хрыста, вітае дванаццаць плямёнаў у дыяспары.

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!

Браты мае, калі трапляеце ў разнастайныя выпрабаванні, з вялікай радасцю прымайце іх.

Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

Бо ведаеце, што выпрабаванне вашай веры нараджае цярплівасць.

знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

А цярплівасць няхай будзе дасканалая, каб вы былі дасканалыя і беззаганныя, ні ў чым не маючы недахопу.

А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

Калі некаму з вас нестае мудрасці, няхай просіць у Бога, які шчодра дае ўсім і не дакарае, — і будзе дадзена яму.

А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

Але няхай просіць з вераю і не сумняваецца, бо той, хто сумняваецца, падобны да марской хвалі, якую ўздымае і кідае вецер.

Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

Няхай гэты чалавек не думае, што атрымае нешта ад Пана,

Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.

як чалавек двудушны, нясталы ва ўсіх сваіх шляхах.

Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.

Няхай хваліцца прыніжаны брат сваім узвышэннем,

А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,

а багаты — сваім прыніжэннем, таму што праміне, як цвет травы.

а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

Бо ўзышло сонца і спёкай высушыла траву, і цвет яе апаў, і прыгажосць яе знікла — так і багаты завяне на сваіх шляхах.

бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

Шчаслівы чалавек, які вытрымлівае выпрабаванне, бо, калі будзе выпрабаваны, атрымае вянец жыцця, які Бог абяцаў тым, хто любіць Яго.

Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

Падчас выпрабавання няхай ніхто не кажа, што Бог выпрабоўвае яго, таму што Бога нельга выпрабаваць злом і сам Ён не выпрабоўвае нікога.

Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

Але кожны выпрабоўваецца ўласнай пажадлівасцю, якая прыцягвае і зводзіць.

Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

Зачаўшы, яна нараджае грэх, а калі грэх саспее, ён нараджае смерць.

Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

Таму не дазваляйце сябе звесці, мае ўмілаваныя браты.

Не обма́нюйтесь, брати мої любі!

Усялякае дараванне добрае і ўсялякі дасканалы дар паходзіць звыш ад Айца святла, у якога няма зменлівасці або ценю змены.

Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

Пастанавіўшы, нарадзіў нас Айцец словам праўды, каб мы былі пэўным пачаткам Ягоных стварэнняў.

Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.

Ведайце, мае ўмілаваныя браты: няхай кожны чалавек слухае з ахвотай, але не будзе ахвочы да размоў, не будзе ахвочы да гневу.

Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.

Бо чалавечы гнеў не здзяйсняе Божай справядлівасці.

Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.

Таму адкіньце ўсялякую нячыстасць і празмерную злосць і прыміце з пакораю пасеянае ў вас слова, якое можа збавіць вашыя душы.

Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

Будзьце ж выканаўцамі слова, а не толькі слухачамі, якія падманваюць саміх сябе.

Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

Бо той, хто слухае слова, а не выконвае яго, падобны да чалавека, які разглядае свой натуральны твар у люстэрку:

Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —

прыгледзеўся да сябе, адышоў і адразу забыўся, якім быў.

бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.

Аднак той, хто пранікае ў дасканалы закон свабоды і трывае ў ім не як забыўлівы слухач, але як чынны выканаўца, той будзе шчаслівы ў тым, што робіць.

А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!

Калі хто лічыць сябе пабожным, не ўтаймоўваючы свайго языка, але зводзячы сваё сэрца, то марная ягоная пабожнасць.

Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!

Чыстая і беззаганная пабожнасць перад Богам і Айцом — гэта наведванне сіротаў і ўдоваў у іхняй нядолі і захаванне сябе незаплямленым светам.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

« 28 глава 2 глава »