Якава 1 глава

Пасланьне Якава
Пераклад Васіля Сёмухі → Переклад Огієнка

Якаў, раб Бога і Госпада Ісуса Хрыста, дванаццаці родам, якія ў расьсеяньні, — радавацца!

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!

Зь вялікай радасьцю прымайце, браты мае, калі ўпадаеце ў розныя выпрабаваньні,

Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

ведаючы, што выпрабаваньне вашай веры робіцца цярплівасьцю,

знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

а цярплівасьць павінна мець дасканалае дзеяньне, каб вы былі дасканалыя ва ўсёй паўнаце, бязь ніякай пахібы.

А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

Калі ж каму-небудзь з вас не хапае мудрасьці, хай просіць у Бога, Які дае ўсім проста і без дакораў, — і дасца яму.

А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

Але няхай просіць зь вераю, і зусім не сумняваецца, бо хто сумняваецца, падобны да марское хвалі, якую гоніць і распырсквае вецер;

Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

Хай не спадзяецца такі чалавек атрымаць што-небудзь ад Госпада.

Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.

Чалавек двудушны — ня цьвёрды на ўсіх шляхах сваіх.

Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.

Хай славіцца пакорлівы брат у высокасьці сваёй,

А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,

а багаты ў пакоры сваёй, бо ён мінецца, бы краска ў траве:

а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

узыходзіць сонца, настае сьпёка, і высушвае траву, краска яе ападае, прападае хараство яе; так вяне і багаты ў шляхах сваіх.

бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

Дабрашчасны чалавек, які вытрывае выпрабаваньне, бо пасьля выпрабаваньня ён атрымае вянок жыцьця, які паабяцаў Гасподзь тым, хто любіць Яго.

Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

У выпрабаваньні ніхто хай ня кажа: «Бог мяне спакушае»; Бог бо не спакушаецца злом і сам не спакушае нікога,

Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

а кожны спакушаецца, калі ваблены і наджаны сваім пажаданьнем;

Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

а пажаданьне, зачаўшы, родзіць грэх, а ўчынены грэх родзіць сьмерць.

Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

Не ашуквайце сябе, браты мае любасныя:

Не обма́нюйтесь, брати мої любі!

Усякае даньне добрае і ўсякі дар дасканалы зыходзіць згары, ад Айца сьвятла, у Якога няма перамены, ані ценю пераменнасьці.

Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

Захацеўшы, спарадзіў Ён нас словам ісьціны, каб сталіся мы нейкім пачаткам Ягоных твораў.

Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.

Дык вось, браты мае любасныя, кожны чалавек няхай будзе борзды ў слуханьні, марудлівы ў словах, марудлівы ў гневе;

Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.

бо гнеў чалавечы ня творыць праўды Божай.

Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.

Таму, адклаўшы ўсялякую нячыстасьць і лішнюю злосьць, у пакоры прымеце пасеянае ў вас слова, якое можа ўратаваць вашы душы.

Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

Будзьце ж выканаўцы слова, а не слухачы толькі, што ашукваюць самі сябе.

Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

Бо хто слухае слова і ня выконвае, той падобны да чалавека, які разглядвае прыродныя рысы аблічча свайго ў люстры:

Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —

ён паглядзеў на сябе, адышоўся — і адразу забыўся, які ён ёсьць.

бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.

А хто пранікне ў закон дасканалы, закон свабоды, і застанецца ў ім, той, ня будучы слухачом забыўлівым, а выканаўцам дзеі, дабрашчасны будзе ў сваім дзеяньні.

А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!

Калі ж хто з вас думае, што ён пабожны, і не таймуе свайго языка, а ашуквае сваё сэрца, у таго пустая пабожнасьць.

Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!

Чыстая і беспахібная пабожнасьць перад Богам і Айцом ёсьць тое, каб дагледзець сірот і ўдоваў у іхніх скрухах і захоўваць сябе неапаганенага сьветам.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

« 28 глава 2 глава »