Лікі 11 глава

Чацьвертая кніга Масеява: Лікі
Пераклад Яна Станкевіча → Синода́льный перево́д

 
 

І як гэты люд быў як наракальнікі, дык гэта было ліха ў вушшу СПАДАРОВЫМ; і СПАДАР пачуў, і ўзгарэўся гнеў Ягоны, і загарэлася памеж іх цяпло СПАДАРОВА, і пачало жэрці ў канцу табару.
 
Наро́д стал ропта́ть вслух Го́спода; и Госпо́дь услы́шал, и воспламени́лся гнев Его́, и возгоре́лся у них ого́нь Госпо́день, и на́чал истребля́ть край ста́на.

І загаласіў люд да Масея, і памаліўся Масей СПАДАРУ, і згаела цяпло.
 
И возопи́л наро́д к Моисе́ю; и помоли́лся Моисе́й Го́споду, и ути́х ого́нь.

І назваў імя месца таго: Тавера, бо загарэлася ў іх цяпло СПАДАРОВА.
 
И нарекли́ и́мя ме́сту сему́: Таве́ра, потому́ что возгоре́лся у них ого́нь Госпо́день.

І зборышча мешанае, каторае было сярод іх, угалілася галеньням, і селі й плакалі; таксама сынове Ізраелявы, і казалі: «Хто дасьць нам есьці мяса?
 
Прише́льцы ме́жду ни́ми ста́ли обнару́живать при́хоти; а с ни́ми и сыны́ Изра́илевы сиде́ли и пла́кали и говори́ли: кто нако́рмит нас мя́сом?

Мы памятуем рыбу, каторую ў Ягіпце мы елі дарма, гуркі а дыні а пор, цыбулю а часнок.
 
Мы по́мним ры́бу, кото́рую в Еги́пте мы е́ли да́ром, огурцы́ и ды́ни, и лук, и ре́пчатый лук и чесно́к;

А цяпер душа наша высьмягла; нічога няма, апрача тога, што на манну вочы нашы».
 
а ны́не душа́ на́ша изныва́ет; ничего́ нет, то́лько ма́нна в глаза́х на́ших.

А манна падобная да корыяндравага насеньня, выглядам, як выгляд бдолаха.
 
Ма́нна же была́ подо́бна кориа́ндровому се́мени, ви́дом как бдола́х;

Люд разыходзіўся і зьбіраў яе, і малоў у жорнах альбо тоўк у ступе, і варыў у казане, і пёк ізь яе перапечкі; і быў смак яе, як смак сьвежае алівы.
 
наро́д ходи́л и собира́л её, и моло́л в жернова́х и́ли толо́к в сту́пе, и вари́л в котле́, и де́лал из неё лепёшки; вкус же её подо́бен был вку́су лепёшек с еле́ем.

І як раса зыходзіла на табар ночы, тады зыходзіла на яго й манна.
 
И когда́ роса́ сходи́ла на стан но́чью, тогда́ сходи́ла на него́ и ма́нна.

І чуў Масей, што люд плакаў па радзімах сваіх, кажны ля ўходу будану свайго; і надта ўзгарэўся гнеў СПАДАРОЎ, і гэта было ліха ў ваччу Масея.
 
Моисе́й слы́шал, что наро́д пла́чет в семе́йствах свои́х, ка́ждый у двере́й шатра́ своего́; и си́льно воспламени́лся гнев Госпо́день, и приско́рбно бы́ло для Моисе́я.

І сказаў Масей СПАДАРУ: «Чаму Ты ліха чыніш слузе Свайму? І чаму я ня прыдбаў ласкі ў ваччу Тваім, што Ты ўзлажыў цяжар усяго люду гэтага на мяне?
 
И сказа́л Моисе́й Го́споду: для чего́ Ты му́чишь раба́ Твоего́? и почему́ я не нашёл ми́лости пред оча́ми Твои́ми, что Ты возложи́л на меня́ бре́мя всего́ наро́да сего́?

Ціж я зачаў увесь гэты люд? і ціж я нарадзіў яго, што Ты імне кажаш: "Насі яго на ўлоньню сваім, як нянька носе сысуна, да зямлі, каторую Ты прысягаў бацьком ягоным?"
 
ра́зве я носи́л во чре́ве весь наро́д сей и ра́зве я роди́л его́, что Ты говори́шь мне: неси́ его́ на рука́х твои́х, как ня́нька но́сит ребёнка, в зе́млю, кото́рую Ты с кля́твою обеща́л отца́м его́?

Скуль імне мяса, каб даць усяму люду гэтаму? Бо яны плачуць перад імною, кажучы: "Дай нам мяса есьці".
 
Отку́да мне взять мя́са, что́бы дать всему́ наро́ду сему́? и́бо они́ пла́чут пре́до мно́ю и говоря́т: «дай нам есть мя́са».

Не магу я адзін адзінюсенькі несьці ўсяго люду гэтага, бо ён лішне цяжкі імне.
 
Я оди́н не могу́ нести́ всего́ наро́да сего́, потому́ что он тяжёл для меня́;

І як гэтак Ты робіш імне, то валей забіць, забі мяне, калі я прыдбаў ласку ў ваччу Тваім, і каб імне ня бачыць гароты свае».
 
когда́ Ты так поступа́ешь со мно́ю, то лу́чше умертви́ меня́, е́сли я нашёл ми́лость пред оча́ми Твои́ми, что́бы мне не ви́деть бе́дствия моего́.

І сказаў СПАДАР Масею: «Зьбяры Імне семдзясят мужоў із старцоў Ізраелявых, каторых ты знаеш, што яны старцы люду а нагляднікі яго, і вазьмі іх да вітальні збору, і хай стануць там із табою.
 
И сказа́л Госпо́дь Моисе́ю: собери́ Мне се́мьдесят муже́й из старе́йшин Изра́илевых, кото́рых ты зна́ешь, что они́ старе́йшины и надзира́тели его́, и возьми́ их к ски́нии собра́ния, что́бы они́ ста́ли там с тобо́ю;

Я зыйду, і буду гутарыць там із табою, і вазьму з Духа, каторы на табе, і ўзлажу на іх, і будуць насіць із табою цяжар люду, і ня будзеш насіць ты адзінюсенькі.
 
Я сойду́, и бу́ду говори́ть там с тобо́ю, и возьму́ от Ду́ха, Кото́рый на тебе́, и возложу́ на них, что́бы они́ несли́ с тобо́ю бре́мя наро́да, а не оди́н ты носи́л.

А люду скажы: "Пасьвяціцеся назаўтрае й будзеце есьці мяса. Бо вы плакалі ў вушы СПАДАРОВЫ, кажучы: ’Хто дасьць нам пад’есьці мяса? добра было нам у Ягіпце’, то й дасьць вам СПАДАР мяса, і будзеце есьці.
 
Наро́ду же скажи́: очи́ститесь к за́втрашнему дню, и бу́дете есть мя́со; так как вы пла́кали вслух Го́спода и говори́ли: кто нако́рмит нас мя́сом? хорошо́ нам бы́ло в Еги́пте, — то и даст вам Госпо́дь мя́со, и бу́дете есть:

Не адзін дзень будзеце есьці, і ня два, і ня пяць дзён, і ня дзесяць дзён, і ня дваццаць дзён;
 
не оди́н день бу́дете есть, не два дня, не пять дней, не де́сять дней и не два́дцать дней,

Да месяца дзён, пакуль ня пойдзе яно з ноздраў вашых і ня станецца вам агідным, за тое, што вы ўлегцы замелі СПАДАРА, Каторы сярод вас, і плакалі перад Ім, кажучы: ’Нашто было нам выходзіць ізь Ягіпту?’"»
 
но це́лый ме́сяц, пока́ не пойдёт оно́ из ноздре́й ва́ших и не сде́лается для вас отврати́тельным, за то, что вы презре́ли Го́спода, Кото́рый среди́ вас, и пла́кали пред Ним, говоря́: «для чего́ бы́ло нам выходи́ть из Еги́пта?»

І сказаў Масей: «Шасьцьсот тысячаў пешых люд гэты, што я сярод яго, а Ты кажаш: "Я дам ім мяса, і будуць есьці цэлы месяц дзён".
 
И сказа́л Моисе́й: шестьсо́т ты́сяч пе́ших в наро́де сём, среди́ кото́рого я нахожу́сь; а Ты говори́шь: «Я дам им мя́со, и бу́дут есть це́лый ме́сяц!»

Няго ж драбны й буйны статак зарэзаць ім, і знойдзеш ім? Або ўся рыба морская зьбярэцца ім, і знойдзеш ім?»
 
заколо́ть ли всех ове́ц и воло́в, что́бы им бы́ло дово́льно? и́ли вся ры́ба морска́я соберётся, что́бы удовлетвори́ть их?

І сказаў СПАДАР Масею: «Ціж рука СПАДАРОВА скарацілася? Цяпер ты абачыш, ці станецца подле слова Майго, ці не?»
 
И сказа́л Госпо́дь Моисе́ю: ра́зве рука́ Госпо́дня коротка́? ны́не ты уви́дишь, сбу́дется ли сло́во Моё к тебе́, и́ли нет?

І вышаў Масей, і гукаў люду словы СПАДАРОВЫ, і зьбер семдзясят мужоў із старцоў люду, і пастанавіў іх наўкола будану.
 
Моисе́й вы́шел, и сказа́л наро́ду слова́ Госпо́дни, и собра́л се́мьдесят муже́й из старе́йшин наро́да, и поста́вил их о́коло ски́нии.

І зышоў СПАДАР у булаку, і гутарыў ізь ім, і ўзяў із Духа, каторы на ім, і даў на семдзясят мужоў старцоў. І было, як супачыў на іх Дух, то праракалі яны і не перасталі.
 
И сошёл Госпо́дь в о́блаке, и говори́л с ним, и взял от Ду́ха, Кото́рый на нём, и дал семи́десяти мужа́м старе́йшинам. И когда́ почи́л на них Дух, они́ ста́ли проро́чествовать, но пото́м переста́ли.

І заставаліся два мужы ў табару: аднаго імя Елдад, а другога імя Мейдад, і яны з упісаных, і ня выходзілі да будану, і яны праракалі ў табару.
 
Дво́е из муже́й остава́лись в ста́не, одному́ и́мя Елда́д, а друго́му и́мя Мода́д; но и на них почи́л Дух (они́ бы́ли из числа́ запи́санных, то́лько не выходи́ли к ски́нии), и они́ проро́чествовали в ста́не.

І прыбег тый маладзён, і азнайміў Масею, і сказаў: «Елдад а Мейдад праракаюць у табару».
 
И прибежа́л о́трок, и донёс Моисе́ю, и сказа́л: Елда́д и Мода́д проро́чествуют в ста́не.

І адказаў Ігошуа Нунянок, служэц Масеяў, адзін із абраных ягоных, і сказаў: «Спадару мой Масею, забарані ім».
 
В отве́т на э́то Иису́с, сын Нави́н, служи́тель Моисе́я, оди́н из и́збранных его́, сказа́л: господи́н мой Моисе́й! запрети́ им.

І сказаў яму Масей: «Ці не завідуеш ты за мяне? О, калі б хто даў, што ўвесь люд СПАДАРОЎ былі прарокамі, калі б СПАДАР даў Духа Свайго на іх».
 
Но Моисе́й сказа́л ему́: не ревну́ешь ли ты за меня́? о, е́сли бы все в наро́де Госпо́днем бы́ли проро́ками, когда́ бы Госпо́дь посла́л Ду́ха Своего́ на них!

І ўзноў пайшоў Масей да табару, ён а старцы Ізраелявы.
 
И возврати́лся Моисе́й в стан, он и старе́йшины Изра́илевы.

І ўзьняўся вецер ад СПАДАРА, і прынёс ад мора перапёлкі, і рассыпаў іх каля табару, на дзень дарогі гэтта і на дзень дарогі гэнам, навокал табару, траха на два локці над відам зямлі.
 
И подня́лся ве́тер от Го́спода, и принёс от мо́ря перепело́в, и наброса́л их о́коло ста́на, на путь дня по одну́ сто́рону и на путь дня по другу́ю сто́рону о́коло ста́на, на два почти́ ло́ктя от земли́.

І ўстаў люд, і ўвесь тый дзень, і ўсю ноч, і ўвесь заўтрашні дзень зьбіралі перапёлкі; і хто мала зьбіраў, тый зьбер дзесяць гомераў; і разлажылі іх разлажэньням наўкола табару.
 
И встал наро́д, и весь тот день, и всю ночь, и весь сле́дующий день собира́ли перепело́в; и кто ма́ло собира́л, тот собра́л де́сять хоме́ров; и разложи́ли их для себя́ вокру́г ста́на.

Мяса яшчэ было меж зубоў іхных перад разжаваньням, як гнеў СПАДАРОЎ узгарэўся на люд, і выцяў СПАДАР люд вельмі вялікаю караю.
 
Мя́со ещё бы́ло в зуба́х их и не́ бы́ло ещё съе́дено, как гнев Госпо́день возгоре́лся на наро́д, и порази́л Госпо́дь наро́д весьма́ вели́кою я́звою.

І ён назваў імя месца таго Кіброт-Гаттаава (Грабы Прагавітасьці), бо там пахавалі прагавіты люд.
 
И нарекли́ и́мя ме́сту сему́: Кибро́т-Гаттаа́ва, и́бо там похорони́ли прихотли́вый наро́д.

Ад Кіброт-Гаттаавы крануўся люд да Гасэрофу, і былі ў Гасэрофе.
 
От Кибро́т-Гаттаа́вы дви́нулся наро́д в Асиро́ф и останови́лся в Асиро́фе.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.