Лічбаў 11 глава

Кніга Лічбаў
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

І пачаўся супраць Госпада шум народа, што быццам пакутаваў ад вялікага гора. Калі пачуў гэта Госпад, разгневаўся, і ўзгарэўся на іх, як агонь, гнеў Госпада, і знішчыў крайнюю частку лагера.
 
Наро́д стал ропта́ть вслух Го́спода; и Госпо́дь услы́шал, и воспламени́лся гнев Его́, и возгоре́лся у них ого́нь Госпо́день, и на́чал истребля́ть край ста́на.

І, калі народ стаў усклікаць да Майсея, Майсей пачаў маліць Госпада, і агонь спыніўся.
 
И возопи́л наро́д к Моисе́ю; и помоли́лся Моисе́й Го́споду, и ути́х ого́нь.

Назвалі тое месца Табэра, таму што ўзгарэўся там супраць іх агонь Госпадаў.
 
И нарекли́ и́мя ме́сту сему́: Таве́ра, потому́ что возгоре́лся у них ого́нь Госпо́день.

А іншапляменныя людзі, якія былі паміж імі, засмуткавалі, і, усеўшыся разам, сыны Ізраэля таксама плакалі і наракалі: «Хто дасць нам наесціся мяса?
 
Прише́льцы ме́жду ни́ми ста́ли обнару́живать при́хоти; а с ни́ми и сыны́ Изра́илевы сиде́ли и пла́кали и говори́ли: кто нако́рмит нас мя́сом?

Мы памятаем, як у Егіпце мы елі дарма рыбу; памятаем агуркі, гарбузы, цыбулю і часнок.
 
Мы по́мним ры́бу, кото́рую в Еги́пте мы е́ли да́ром, огурцы́ и ды́ни, и лук, и ре́пчатый лук и чесно́к;

Горла наша — сухое, нічога іншага не бачаць вочы нашы, апрача манны».
 
а ны́не душа́ на́ша изныва́ет; ничего́ нет, то́лько ма́нна в глаза́х на́ших.

Манна ж была падобная да насення каляндры і мела выгляд, як бдалах.
 
Ма́нна же была́ подо́бна кориа́ндровому се́мени, ви́дом как бдола́х;

А народ хадзіў вакол, і збіраў яе, і малоў у жорнах або тоўк у ступе ды варыў у гаршку, і рабіў з яе аладкі; са смакам хлеба, прыгатаванага на аліўкавым алеі.
 
наро́д ходи́л и собира́л её, и моло́л в жернова́х и́ли толо́к в сту́пе, и вари́л в котле́, и де́лал из неё лепёшки; вкус же её подо́бен был вку́су лепёшек с еле́ем.

І калі ўначы раса ападала на лагер, ападала адначасова і манна.
 
И когда́ роса́ сходи́ла на стан но́чью, тогда́ сходи́ла на него́ и ма́нна.

Такім чынам, Майсей чуў, як народ плача па сем’ях, кожны ля ўваходу ў палатку сваю. І вельмі ўзгарэлася абурэнне Госпада; бо невыноснай для Майсея была ўбачаная ім рэч,
 
Моисе́й слы́шал, что наро́д пла́чет в семе́йствах свои́х, ка́ждый у двере́й шатра́ своего́; и си́льно воспламени́лся гнев Госпо́день, и приско́рбно бы́ло для Моисе́я.

і казаў ён Госпаду: «Чаму Ты мучыш паслугача Свайго? Чаму не магу я знайсці ласкі ў Цябе? І чаму Ты ўсклаў на мяне ўвесь цяжар народа гэтага?
 
И сказа́л Моисе́й Го́споду: для чего́ Ты му́чишь раба́ Твоего́? и почему́ я не нашёл ми́лости пред оча́ми Твои́ми, что Ты возложи́л на меня́ бре́мя всего́ наро́да сего́?

Ці ж з мяне пачаўся ўвесь гэты народ або з мяне нарадзіўся, што кажаш мне: “Насі яго ў сэрцы сваім, як носіць звычайна карміцелька немаўля, ды адвядзі яго ў зямлю, якою прысягнуў Я бацькам яго”?
 
ра́зве я носи́л во чре́ве весь наро́д сей и ра́зве я роди́л его́, что Ты говори́шь мне: неси́ его́ на рука́х твои́х, как ня́нька но́сит ребёнка, в зе́млю, кото́рую Ты с кля́твою обеща́л отца́м его́?

Адкуль узяць мне мяса, каб есці нам? З плачам наракаюць на мяне, кажучы: “Дай нам мяса, каб наесціся!”
 
Отку́да мне взять мя́са, что́бы дать всему́ наро́ду сему́? и́бо они́ пла́чут пре́до мно́ю и говоря́т: «дай нам есть мя́са».

Не магу адзін вытрымліваць увесь гэты народ, бо занадта цяжкі ён для мяне.
 
Я оди́н не могу́ нести́ всего́ наро́да сего́, потому́ что он тяжёл для меня́;

Калі такім чынам абыходзішся са мною, прашу, забі мяне, калі маю ласку ў вачах Тваіх, каб не бачыў я болей няшчасця свайго!»
 
когда́ Ты так поступа́ешь со мно́ю, то лу́чше умертви́ меня́, е́сли я нашёл ми́лость пред оча́ми Твои́ми, что́бы мне не ви́деть бе́дствия моего́.

І сказаў Госпад Майсею: «Збяры Мне семдзесят чалавек са старэйшын Ізраэля, аб якіх ты ведаеш, што яны людзі сталыя і кіраўнікі, і прывядзі іх у палатку сустрэчы, і хай там стаяць разам з табой.
 
И сказа́л Госпо́дь Моисе́ю: собери́ Мне се́мьдесят муже́й из старе́йшин Изра́илевых, кото́рых ты зна́ешь, что они́ старе́йшины и надзира́тели его́, и возьми́ их к ски́нии собра́ния, что́бы они́ ста́ли там с тобо́ю;

А Я сыду і буду гаварыць з табою, і вазьму ад духа твайго, і перадам ім, каб разам з табою пераносілі яны цяжар народа, а не толькі ты быў ім абцяжараны.
 
Я сойду́, и бу́ду говори́ть там с тобо́ю, и возьму́ от Ду́ха, Кото́рый на тебе́, и возложу́ на них, что́бы они́ несли́ с тобо́ю бре́мя наро́да, а не оди́н ты носи́л.

Таксама народу скажы: “Асвяціцеся, заўтра будзеце есці мяса; бо я чуў плач ваш: “Хто дасць нам есці мяса? Добра было нам у Егіпце”. І дасць вам Госпад мяса, і будзеце есці
 
Наро́ду же скажи́: очи́ститесь к за́втрашнему дню, и бу́дете есть мя́со; так как вы пла́кали вслух Го́спода и говори́ли: кто нако́рмит нас мя́сом? хорошо́ нам бы́ло в Еги́пте, — то и даст вам Госпо́дь мя́со, и бу́дете есть:

не адзін дзень, ані два або пяць, або дзесяць, ані дваццаць нават,
 
не оди́н день бу́дете есть, не два дня, не пять дней, не де́сять дней и не два́дцать дней,

але ўвесь месяц, аж пакуль яно не выйдзе праз ноздры вашы і не вернецца ванітамі, бо адвярнуліся вы ад Госпада, Які паміж вас, і наракалі на Яго, кажучы: “Чаму выходзілі мы з Егіпта?”»
 
но це́лый ме́сяц, пока́ не пойдёт оно́ из ноздре́й ва́ших и не сде́лается для вас отврати́тельным, за то, что вы презре́ли Го́спода, Кото́рый среди́ вас, и пла́кали пред Ним, говоря́: «для чего́ бы́ло нам выходи́ть из Еги́пта?»

І сказаў Майсей: «Шэсцьсот тысяч пешых у гэтым народзе, а Ты кажаш: “Я дам ім есці мяса цэлы месяц!”
 
И сказа́л Моисе́й: шестьсо́т ты́сяч пе́ших в наро́де сём, среди́ кото́рого я нахожу́сь; а Ты говори́шь: «Я дам им мя́со, и бу́дут есть це́лый ме́сяц!»

Ці мноства авечак і валоў будзе забіта, каб маглі яны наесціся? Або ўсе рыбы мора збяруцца ў адно, каб іх насыціць?»
 
заколо́ть ли всех ове́ц и воло́в, что́бы им бы́ло дово́льно? и́ли вся ры́ба морска́я соберётся, что́бы удовлетвори́ть их?

Адказаў яму Госпад: «Ці ж рука Госпада скарацілася? Ужо цяпер убачыш, ці слова Маё спаўняецца на справе, ці не».
 
И сказа́л Госпо́дь Моисе́ю: ра́зве рука́ Госпо́дня коротка́? ны́не ты уви́дишь, сбу́дется ли сло́во Моё к тебе́, и́ли нет?

Дык выйшаў Майсей і абвясціў народу словы Госпада, і склікаў семдзесят чалавек са старэйшын Ізраэля, якіх паставіў вакол скініі.
 
Моисе́й вы́шел, и сказа́л наро́ду слова́ Госпо́дни, и собра́л се́мьдесят муже́й из старе́йшин наро́да, и поста́вил их о́коло ски́нии.

А Госпад сышоў у воблаку і гаварыў з імі, узяўшы ад духа, які быў у Майсеі, і перадаўшы сямідзесяці мужчынам старэйшынам. І калі дух супачыў на іх, прарочылі яны, а потым пакінулі.
 
И сошёл Госпо́дь в о́блаке, и говори́л с ним, и взял от Ду́ха, Кото́рый на нём, и дал семи́десяти мужа́м старе́йшинам. И когда́ почи́л на них Дух, они́ ста́ли проро́чествовать, но пото́м переста́ли.

А два чалавекі засталіся ў лагеры, адзін з іх зваўся Эльдад, а другі — Мэдад; на іх таксама сышоў дух, бо і яны былі прызначаны, толькі не пайшлі ў палатку. І, калі яны прарочылі ў лагеры,
 
Дво́е из муже́й остава́лись в ста́не, одному́ и́мя Елда́д, а друго́му и́мя Мода́д; но и на них почи́л Дух (они́ бы́ли из числа́ запи́санных, то́лько не выходи́ли к ски́нии), и они́ проро́чествовали в ста́не.

прыбег юнак да Майсея і паведаміў яму, кажучы: «Эльдад і Мэдад прарочаць у лагеры».
 
И прибежа́л о́трок, и донёс Моисе́ю, и сказа́л: Елда́д и Мода́д проро́чествуют в ста́не.

Адразу ж Ешуа, сын Нуна, які ад юнацтва свайго быў на паслузе ў Майсея, сказаў: «Гаспадару мой, Майсей, забарані ім!»
 
В отве́т на э́то Иису́с, сын Нави́н, служи́тель Моисе́я, оди́н из и́збранных его́, сказа́л: господи́н мой Моисе́й! запрети́ им.

Але Майсей адказаў: «Ці не раўнуеш ты за мне? О, калі б усе ў народзе былі прарокі, калі б даў ім Госпад Духа Свайго?»
 
Но Моисе́й сказа́л ему́: не ревну́ешь ли ты за меня́? о, е́сли бы все в наро́де Госпо́днем бы́ли проро́ками, когда́ бы Госпо́дь посла́л Ду́ха Своего́ на них!

І Майсей і старэйшыны Ізраэля вярнуліся ў лагер.
 
И возврати́лся Моисе́й в стан, он и старе́йшины Изра́илевы.

Але падняўся вецер ад Госпада, і прынёс з-за мора перапёлак, і кінуў іх каля лагера на дарозе, на дзень дарогі з аднаго боку і дзень дарогі з другога боку лагера, амаль на два локці ад зямлі.
 
И подня́лся ве́тер от Го́спода, и принёс от мо́ря перепело́в, и наброса́л их о́коло ста́на, на путь дня по одну́ сто́рону и на путь дня по другу́ю сто́рону о́коло ста́на, на два почти́ ло́ктя от земли́.

Дык паўстаў народ, і ўвесь той дзень і ўсю ноч, і ўвесь наступны дзень збіралі перапёлак; хто мала сабраў, прынёс дзесяць звязак; і параскладалі іх вакол лагера.
 
И встал наро́д, и весь тот день, и всю ночь, и весь сле́дующий день собира́ли перепело́в; и кто ма́ло собира́л, тот собра́л де́сять хоме́ров; и разложи́ли их для себя́ вокру́г ста́на.

Яшчэ мяса было на іх зубах і хапала гэтай ежы, і вось, узгарэлася абурэнне Госпада супраць народа і ўдарыў яго Госпад вельмі вялікай плягаю.
 
Мя́со ещё бы́ло в зуба́х их и не́ бы́ло ещё съе́дено, как гнев Госпо́день возгоре́лся на наро́д, и порази́л Госпо́дь наро́д весьма́ вели́кою я́звою.

І тое месца названа Кіброт-Гатава; бо там пахавалі прагавіты народ.
 
И нарекли́ и́мя ме́сту сему́: Кибро́т-Гаттаа́ва, и́бо там похорони́ли прихотли́вый наро́д.

А выйшаўшы з Кіброт-Гатавы, прыбылі ў Асэрот і там затрымаліся.
 
От Кибро́т-Гаттаа́вы дви́нулся наро́д в Асиро́ф и останови́лся в Асиро́фе.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.