Паўтор Закону 1 глава

Кніга Паўторанага Закону
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

Гэта словы, якія прамаўляў Майсей да ўсяго Ізраэля за Ярданам у пустыні, у Арабе насупраць Суфа, паміж Паранам, і Тафелам, і Лабанам, і Асэротам, і Дызагабам,
 
Сии́ суть слова́, кото́рые говори́л Моисе́й всем Израильтя́нам за Иорда́ном в пусты́не на равни́не про́тив Су́фа, ме́жду Фара́ном и Тофе́лом, и Лава́ном, и Асиро́фом, и Дизага́вом,

на адлегласці ў адзінаццаць дзён дарогі ад Гарэба да Кадэс-Барнэ праз горы Сэір.
 
в расстоя́нии оди́ннадцати дней пути́ от Хори́ва, по доро́ге от горы́ Сеи́р к Каде́с-Варни́.

У саракавым годзе, у адзінаццатым месяцы, у першы дзень месяца сказаў Майсей сынам Ізраэля ўсё, што яму Госпад загадаў, каб ён сказаў ім.
 
Сороково́го го́да, оди́ннадцатого ме́сяца, в пе́рвый день ме́сяца говори́л Моисе́й сына́м Изра́илевым всё, что запове́дал ему́ Госпо́дь о них.

Пасля таго, як ён забіў Сэгона, цара амарэяў, які жыў у Хесебоне, і Ога, цара Басана, які жыў у Астароце і ў Эдраі,
 
По убие́нии им Сиго́на, царя́ Аморре́йского, кото́рый жил в Есево́не, и О́га, царя́ Васа́нского, кото́рый жил в Аштеро́фе в Едре́и,

за Ярданам, у зямлі Мааба, пачаў Майсей тлумачыць закон гэты і казаць:
 
за Иорда́ном, в земле́ Моави́тской, на́чал Моисе́й изъясня́ть зако́н сей и сказа́л:

«Госпад, Бог наш, прамаўляў да нас на Гарэбе, кажучы: “Досыць ужо вам быць на гэтай гары.
 
Госпо́дь, Бог наш, говори́л нам в Хори́ве и сказа́л: «по́лно вам жить на горе́ сей!

Абярніцеся і выберыцеся, і ідзіце на гару амарэяў і да ўсіх суседзяў іх: у Арабе, і ў гарах, і ў Сэфэле, і ў Нагэбе, і на марскім узбярэжжы; у зямлю хананеяў, і ў Лібан, аж да вялікай ракі Эўфрат.
 
Обрати́тесь, отпра́вьтесь в путь и пойди́те на го́ру Аморре́ев и ко всем сосе́дям их, на равни́ну, на го́ру, на ни́зкие места́, и на ю́жный край, и к берега́м мо́ря, в зе́млю Ханаа́нскую, и к Лива́ну, да́же до реки́ вели́кой, реки́ Евфра́та;

Вось, кажа, Я даю вам гэтую зямлю. Ідзіце, вазьміце яе ва ўласнасць, бо яе паабяцаў Госпад бацькам вашым Абрагаму, Ізааку і Якубу, што аддасць яе ім і іх нашчадкам пасля іх”».
 
вот, Я даю́ вам зе́млю сию́, пойди́те, возьми́те в насле́дие зе́млю, кото́рую Госпо́дь с кля́твою обеща́л дать отца́м ва́шим, Авраа́му, Исаа́ку и Иа́кову, им и пото́мству их».

І сказаў ён ім у той час: «Не магу я адзін весці вас;
 
И я сказа́л вам в то вре́мя: не могу́ оди́н води́ть вас;

Госпад, Бог ваш, памножыў вас, і сёння вас так многа, як зорак у небе.
 
Госпо́дь, Бог ваш, размно́жил вас, и вот, вы ны́не многочи́сленны, как звёзды небе́сные;

Дык хай Госпад, Бог бацькоў вашых, дадасць да гэтай лічбы многія тысячы і дабраславіць вас, як Ён гаварыў вам.
 
Госпо́дь, Бог отцо́в ва́ших, да умно́жит вас в ты́сячу крат про́тив того́, ско́лько вас тепе́рь, и да благослови́т вас, как Он говори́л вам:

Не магу я адзін забяспечыць вашы патрэбы, пераносіць вашы цяжары і спрэчкі.
 
как же мне одному́ носи́ть тя́гости ва́ши, бремена́ ва́ши и ра́спри ва́ши?

Абярыце сабе людзей мудрых і богабаязных, лад жыцця якіх выпрабаваны ў пакаленнях вашых, і я пастаўлю іх кіраўнікамі вашымі».
 
избери́те себе́ по коле́нам ва́шим муже́й му́дрых, разу́мных и испы́танных, и я поста́влю их нача́льниками ва́шими.

Тады адказалі вы мне: «Добрая гэта рэч, што ты хочаш зрабіць».
 
Вы отвеча́ли мне и сказа́ли: хоро́шее де́ло вели́шь ты сде́лать.

Дык выбраў я тады з вашых пакаленняў мужоў мудрых і выпрабаваных, і паставіў іх князямі над вамі: тысячнікамі, сотнікамі, кіраўнікамі над пяццюдзесяццю, кіраўнікамі над дзесяццю і загадчыкамі працы для пакаленняў вашых.
 
И взял я гла́вных из коле́н ва́ших, муже́й му́дрых и испы́танных, и сде́лал их нача́льниками над ва́ми, тысяченача́льниками, стонача́льниками, пятидесятинача́льниками, десятинача́льниками и надзира́телями по коле́нам ва́шим.

У той час загадаў я суддзям вашым: «Слухайце справу братоў вашых і судзіце справядліва, — суайчыннік ён ці прыбылец.
 
И дал я повеле́ние су́дьям ва́шим в то вре́мя, говоря́: выслу́шивайте бра́тьев ва́ших и суди́те справедли́во, как бра́та с бра́том, так и прише́льца его́;

Не глядзіце на асобу на судзе: выслухайце як вялікага, так і малога, не бойцеся ніводнай асобы, бо гэта суд Божы. А калі б якая справа падавалася вам цяжкай, скіроўвайце да мяне, і я выслухаю».
 
не различа́йте лиц на суде́, как ма́лого, так и вели́кого выслу́шивайте: не бо́йтесь лица́ челове́ческого, и́бо суд — де́ло Бо́жие; а де́ло, кото́рое для вас тру́дно, доводи́те до меня́, и я вы́слушаю его́.

У той час загадаў я вам усё, што вы маеце рабіць.
 
И дал я вам в то вре́мя повеле́ния обо всём, что надлежи́т вам де́лать.

Потым пакінулі мы Гарэб і прайшлі ўсю тую вялікую і страшную пустыню, якую вы бачылі, праз гару амарэйскую, як загадаў нам Госпад, Бог наш, і прыйшлі ў Кадэс-Барнэ.
 
И отпра́вились мы от Хори́ва, и шли по всей э́той вели́кой и стра́шной пусты́не, кото́рую вы ви́дели, по пути́ к горе́ Аморре́йской, как повеле́л Госпо́дь, Бог наш, и пришли́ в Каде́с-Варни́.

І сказаў я вам: «Вы прыйшлі да гары амарэйскай, якую мае нам даць Госпад, Бог наш.
 
И сказа́л я вам: вы пришли́ к горе́ Аморре́йской, кото́рую Госпо́дь, Бог наш, даёт нам;

Агледзь зямлю, якую дае табе Госпад, Бог твой, увайдзі і вазьмі яе ва ўладанне, як сказаў табе Госпад, Бог бацькоў тваіх; не бойся і нічога не палохайся».
 
вот, Госпо́дь, Бог твой, отдаёт тебе́ зе́млю сию́, иди́, возьми́ её во владе́ние, как говори́л тебе́ Госпо́дь, Бог отцо́в твои́х, не бо́йся и не ужаса́йся.

Прыступілі тады вы ўсе да мяне і сказалі: «Пашлём людзей перад намі, каб агледзелі зямлю і паведамілі пра дарогу, якою маем ісці, і пра гарады, у якія маем увайсці».
 
Но вы все подошли́ ко мне и сказа́ли: пошлём пред собо́ю люде́й, чтоб они́ иссле́довали нам зе́млю и принесли́ нам изве́стие о доро́ге, по кото́рой идти́ нам, и о города́х, в кото́рые идти́ нам.

Слова мне спадабалася, і я выбраў паміж вас дванаццаць мужчын, па адным з кожнага пакалення іх.
 
Сло́во э́то мне понра́вилось, и я взял из вас двена́дцать челове́к, по одному́ челове́ку от ка́ждого коле́на.

Яны выйшлі, і скіраваліся ў горы, і дайшлі аж да даліны Нэгэлескал, і агледзелі зямлю.
 
Они́ пошли́, взошли́ на го́ру и дошли́ до доли́ны Есхо́л, и обозре́ли её;

І ўзялі яны плады тае зямлі, і прынеслі нам, і сказалі: «Добрая тая зямля, якую мае даць нам Госпад, Бог наш».
 
и взя́ли в ру́ки свои́ плодо́в земли́, и доста́вили нам, и принесли́ нам изве́стие, и сказа́ли: хороша́ земля́, кото́рую Госпо́дь, Бог наш, даёт нам.

Але вы не хацелі ісці і не паверылі слову Госпада, Бога вашага.
 
Но вы не захоте́ли идти́ и воспроти́вились повеле́нию Го́спода, Бо́га ва́шего,

І наракалі ў палатках сваіх, і казалі: «Ненавідзіць нас Госпад, таму і вывеў нас з зямлі Егіпецкай, каб выдаць нас у рукі амарэяў ды пагубіць.
 
и ропта́ли в шатра́х ва́ших, и говори́ли: Госпо́дь, по не́нависти к нам, вы́вел нас из земли́ Еги́петской, чтоб отда́ть нас в ру́ки Аморре́ев и истреби́ть нас;

Куды пойдзем? Нашы браты напалохалі сэрца наша, кажучы: народ той шматлікі і перавышае нас ростам, гарады вялікія і аж у неба ўмацаваныя; бачылі мы нават там сыноў Анака».
 
куда́ мы пойдём? Бра́тья на́ши рассла́били се́рдце на́ше, говоря́: «наро́д тот бо́лее и вы́ше нас, города́ там больши́е и с укрепле́ниями до небе́с, да и сыно́в Ена́ковых ви́дели мы там».

Дык сказаў я вам: «Не дрыжыце і не бойцеся іх.
 
И я сказа́л вам: не страши́тесь и не бо́йтесь их;

Госпад Бог, Які ёсць правадыр ваш, Сам будзе за нас ваяваць, як зрабіў у Егіпце на вачах вашых.
 
Госпо́дь, Бог ваш, идёт пе́ред ва́ми; Он бу́дет сража́ться за вас, как Он сде́лал с ва́ми в Еги́пте, пред глаза́ми ва́шими,

Бачыў ты сам на пустыні, як Госпад, Бог твой, насіў цябе, як звычайна носіць бацька свайго сына малога, ва ўсякай дарозе, якой вы ішлі, аж пакуль не прыйшлі вы ў гэтае месца.
 
и в пусты́не сей, где, как ты ви́дел, Госпо́дь, Бог твой, носи́л тебя́, как челове́к но́сит сы́на своего́, на всём пути́, кото́рым вы проходи́ли до прише́ствия ва́шего на сие́ ме́сто.

Але вы так і не паверылі Госпаду, Богу вашаму,
 
Но и при э́том вы не ве́рили Го́споду, Бо́гу ва́шему,

Які ідзе перад вамі ў дарозе і вызначае месца, на якім вам належыць ставіць палаткі, паказваючы вам шлях: ноччу — агнём, каб асвятляць вам дарогу, удзень — у слупе воблачным».
 
Кото́рый шёл пе́ред ва́ми путём — иска́ть вам ме́ста, где останови́ться вам, но́чью в огне́, что́бы ука́зывать вам доро́гу, по кото́рой идти́, а днём в о́блаке.

Калі Госпад пачуў голас слоў вашых, то разгневаўся, і прысягнуў, і сказаў:
 
И Госпо́дь услы́шал слова́ ва́ши, и разгне́вался, и покля́лся, говоря́:

«Не ўбачыць ніводзін чалавек з гэтага пакалення ліхога тую добрую зямлю, якую Я пад прысягай абяцаў бацькам вашым,
 
никто́ из люде́й сих, из сего́ зло́го ро́да, не уви́дит до́брой земли́, кото́рую Я кля́лся дать отца́м ва́шим;

за выключэннем Калеба, сына Ефоны. Ён яе ўбачыць, яму і сынам яго дам Я гэтую зямлю, па якой ён хадзіў, бо ён рабіў усё, каб быць паслухмяным Госпаду».
 
то́лько Хале́в, сын Иефо́нниин, уви́дит её; ему́ дам Я зе́млю, по кото́рой он проходи́л, и сына́м его́, за то, что он повинова́лся Го́споду.

Праз вас і на мяне загневаўся Госпад і казаў: «І ты туды не ўвойдзеш,
 
И на меня́ прогне́вался Госпо́дь за вас, говоря́: и ты не войдёшь туда́;

але Ешуа, сын Нуна, твой паслугач, ён туды ўвойдзе. Яго падбадзёрвай, бо ён размяркуе зямлю Ізраэлю.
 
Иису́с, сын Нави́н, кото́рый при тебе́, он войдёт туда́; его́ утверди́, и́бо он введёт Изра́иля во владе́ние е́ю;

Дзеці вашы, пра якіх гаварылі вы, што павядуць іх у палон, і сыны вашы, якія сёння не разумеюць, што добрае або ліхое, яны ўвойдуць; ім дам Я яе, і яны завалодаюць ёю.
 
де́ти ва́ши, о кото́рых вы говори́ли, что они́ доста́нутся в добы́чу врага́м, и сыновья́ ва́ши, кото́рые не зна́ют ны́не ни добра́, ни зла, они́ войду́т туда́, им дам её, и они́ овладе́ют е́ю;

А вы павярніце ды адыдзіце ў пустыню па дарозе праз мора Чырвонае».
 
а вы обрати́тесь и отпра́вьтесь в пусты́ню по доро́ге к Че́рмному мо́рю.

І адказалі вы мне: «Зграшылі мы перад Госпадам, мы пойдзем і будзем ваяваць, як загадаў нам Госпад, Бог наш». І вы падперазаліся зброяй і выправіліся на гару.
 
И вы отвеча́ли тогда́ и сказа́ли мне: согреши́ли мы пред Го́сподом, пойдём и срази́мся, как повеле́л нам Госпо́дь, Бог наш. И препоя́сались вы, ка́ждый, ра́тным ору́жием свои́м, и безрассу́дно реши́лись взойти́ на го́ру.

Госпад сказаў мне: Скажы ім: «Не ўзыходзьце і не ваюйце, бо Я не з вамі, каб не пападалі вы перад ворагамі вашымі».
 
Но Госпо́дь сказа́л мне: скажи́ им: «не всходи́те и не сража́йтесь, потому́ что нет Меня́ среди́ вас, что́бы не порази́ли вас враги́ ва́ши».

Сказаў я, ды вы не паслухалі, і супрацівіліся загаду Госпадаву, і, гнаныя пыхаю, вы ўзышлі на вяршыню гары.
 
И я говори́л вам, но вы не послу́шали и воспроти́вились повеле́нию Госпо́дню и по упо́рству своему́ взошли́ на го́ру.

Дык выйшаў супраць вас амарэй, які жыў на той гары, і пагнаў вас, як звычайна гоняць пчолы, і пабіў вас ад Сэіра аж да Хормы.
 
И вы́ступил про́тив вас Аморре́й, жи́вший на горе́ той, и пресле́довали вас так, как де́лают пчёлы, и поража́ли вас на Сеи́ре до са́мой Хо́рмы.

І вярнуліся вы і плакалі перад Госпадам, але Госпад не выслухаў вас і не захацеў звярнуць увагі на голас ваш.
 
И возврати́лись вы и пла́кали пред Го́сподом: но Госпо́дь не услы́шал во́пля ва́шего и не внял вам.

І прабылі вы ў Кадэсе на працягу таго доўгага часу, пакуль вы там заставаліся.
 
И пробы́ли вы в Каде́се мно́го вре́мени, ско́лько вре́мени вы там бы́ли.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.