Второзаконие 29 глава

Второзаконие, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

И вот условия1 того Союза, Завета, который ГОСПОДЬ повелел Моисею заключить2 с сынами Израилевыми в земле моавитской, помимо того Союза, Завета, что заключил Он с ними у Хорива.

Скликав Мойсей усього Ізраїля і промовив до них: «Ви бачили все, що зробив Господь перед вашими очима в Єгипетській землі з фараоном, зо всіма його рабами та зо всім його краєм;

Созвал Моисей всех израильтян и сказал: «Своими глазами вы видели всё, что сделал ГОСПОДЬ в Египте с фараоном, со всеми слугами его и всей его страной, —

великі проби, що їх бачили ваші очі, оті великі знаки й чудеса.

тяжкие испытания, которых вы были свидетелями, великие знамения и чудеса.

Та не дав вам Господь розуму, щоб збагнути, і очей, щоб бачити, і вух, щоб чути, аж до цього дня.

Но вплоть до сего дня из-за упрямства вашего не дал вам ГОСПОДЬ ума, способного разуметь, глаз, способных видеть, и ушей — слышать.

Водив я вас по пустині сорок років: ваша одежа на вас не розлізлась, і взуття на ногах у вас не позносилось.

„Сорок лет водил Я3 вас по пустыне, но одежда на вас не обветшала, и обувь на ногах ваших не износилась.

Хліба ви не їли, вина й п'янкого напою не пили, щоб зрозуміли, що я Господь, Бог ваш.

Вы обходились без хлеба, вина и крепких напитков, и это должно было убедить вас в том, что Я, ГОСПОДЬ, — Бог ваш“.

А коли прийшли ви на те місце, то Сихон, цар хешбонський, і Ог, цар башанський, вийшли проти нас воювати, але ми їх побили,

Когда же пришли вы в эти места, то Сихон, царь Хешбона, и Ог, царь Башана, встретили нас, поспешив начать с нами сражение, но мы их разбили,

взяли їхній край і віддали його на власність рувимлянам, гадіям і половині покоління манассіян.

захватили их земли и отдали их в наследие колену Рувима и Гада и половине колена Манассии.

Додержуйте ж слова цього союзу й виконуйте їх, щоб усе, що робитимете, вам щастило.

Исполняйте же строго всё, что заповедано вам в словах4 этого Союза, Завета, дабы, поступая благоразумно, вы преуспевали во всяком деле своем.

Сьогодні ви стоїте всі перед Господом, Богом вашим: голови ваші, судді ваші, старші ваші, начальники ваші, всі мужі ізраїльські,

Все вы ныне стоите перед ГОСПОДОМ, Богом вашим: главы колен ваших, старейшины, приставники, все израильтяне,

ваші діти, ваші жінки, і твій приходень, що в межах твого табору, від дроворуба до водоноші,

ваши дети и жены и люди пришлые среди вас, что живут в стане вашем, от дровосека до водоноса,

щоб увійти в союз із Господом, Богом твоїм, що Господь, Бог твій, під клятвою укладає сьогодні з тобою,

чтобы вступить с ГОСПОДОМ, Богом вашим, в Союз, Завет с Ним, в клятвенный Договор о верности, который ГОСПОДЬ, Бог ваш, сегодня заключает с каждым из вас,

щоб поставити собі тебе нині своїм народом і щоб ти мав його за свого Бога, як він сам обіцяв тобі і клявся твоїм батькам Авраамові, Ісаакові та Якову.

дабы сегодня сделать тебя народом, Ему принадлежащим, и Ему быть твоим Богом, как говорил Он тебе, клятвенно обещая это праотцам твоим Аврааму, Исааку и Иакову.

Та не з вами одними укладаю я сьогодні цей союз і складаю цю присягу,

Однако этот Союз, этот Завет и клятвенный Договор, я заключаю не только с вами,

але й з тими, що нині тут стоять з нами перед Господом, Богом нашим, і з тими, що їх тут сьогодні немає з нами.

с теми, что сегодня стоят с нами здесь перед ГОСПОДОМ, Богом нашим, но и с теми, которых сегодня нет еще здесь с нами.

Знаєте добре, як ми жили в Єгипетській землі, і як ми переходили посеред народів, через які ви перейшли;

Ведь вы сами знаете, как мы жили в Египте и как проходили по землям других народов,

та й бачили їхні гидкі й бридкі божища-дерево й камінь, срібло й золото — що вони їх у себе держать.

и вы видели тогда тех отвратительных идолов и лжебогов из дерева, камня, серебра и золота, какими они окружали себя.

Тож нехай не буде між вами чоловіка або жінки, або дитини, або покоління, чиє серце відвернулося б нині від Господа, Бога нашого, щоб іти служити богам тих народів. Нехай не буде між вами коріння, що плодить отруту й полин;

Берегитесь, чтобы сегодня не закралась мысль в сердце кого-нибудь из вас — мужчины ли, женщины ли, семьи какой или даже целого колена — отвернуться от ГОСПОДА, Бога нашего, и пойти служить богам тех народов; не должно быть среди вас корня, плод которого — яд и горечь!

щоб ніхто, почувши слова тієї присяги, не зводив себе благословенням у своїм серці, кажучи: Таж мені буде добре, бо житиму по своїй волі; щоб він не пропав, як той, що п'є води подостатком і ніяк не може загасити спраги.

Когда такой человек слышит эту клятву Завета, в душе своей он ублажает себя: „У меня всё будет хорошо, даже если я неуклонно буду следовать веленью сердца своего!“; тем самым он навлекает беду, по пословице: „Гибнет земля орошаемая вместе с иссохшей“.5

Господь не схоче простити йому, бо саме тоді запалає Господній гнів і його ревність на того чоловіка, і спадуть на нього всі прокляття, написані в цій книзі, та й зітре Господь з-під небес його ім'я.

Не простит ГОСПОДЬ такого человека. Нет, гнев ГОСПОДЕНЬ и Его непримиримость ко греху6 будут бушевать до тех пор, пока не падут на отступника7 все проклятия, о которых сказано в сем свитке, и само имя его изгладит ГОСПОДЬ из всех записей под небом.

І видалить він (Господь) його з усіх поколінь Ізраїля на погибель, згідно з усіма прокляттями союзу, які записані в цій книзі закону.

Выделит его ГОСПОДЬ из всех колен Израилевых и накажет особым бедствием, согласно всем тем проклятиям Союза, Завета, что записаны в этом свитке Закона.8

Прийдешнє покоління, ваші діти, які прийдуть після вас, і чужинець, який прийде з далекої землі, побачивши лихо-біду тієї землі й недуги, що їх Господь нашле їй:

Будущее поколение, ваши дети, что будут жить после вас, и переселенцы, которые придут из дальних стран, увидят беды, постигшие эту землю, и болезни, которые ГОСПОДЬ наслал на ее обитателей.

сірку й сіль і спалену дощенту країну, так, що нічого на ній не сіятиметься, не ростиме, не здійметься жодна билинка, мов ту руїну, якою Господь у своїм гніві та обуренні зруйнував Содом, Гомору, Адму й Цевоїм, —

Увидят они, что вся земля — пожарище, сера и соль. Не засевается она и не родит ничего. Никакой травы не растет на ней, запустение в ней, как в Содоме и Гоморре, Адме и Цевоиме, которые ниспроверг ГОСПОДЬ в страшном гневе Своем.

усі народи скажуть: Завіщо ж Господь зробив так цій землі? Чому так сильно запалав його гнів?

Тогда и они, и все народы спросят: „Почему ГОСПОДЬ так поступил с этой землею? Что вызвало это великое проявление гнева Его?“

І відкажуть: За те що покинули союз Господа, Бога своїх батьків, що його він заключив з ними коли виводив їх з Єгипетської землі,

И решат они: „Это потому, что люди, здесь жившие, отреклись от Завета ГОСПОДА, Бога отцов своих, расторгли Союз, который заключил Он с ними, когда вывел их из Египта.

і пішли служити іншим богам та й припадали лицем перед ними, перед богами, яких вони не знали і яких він їм не дав.

Ведь они стали служить и поклоняться иным богам, которых они прежде не знали и которым не должны были служить.

Тим і запалав гнів Господній на цю землю, так що Господь навів на неї всі прокляття, записані в цій книзі.

Из-за того разгневался ГОСПОДЬ на землю эту и навел на нее все проклятия, записанные в этом свитке.

Господь і вирвав їх з їхньої землі в гніві та й у досаді й у крайнім обуренні, та кинув в іншу землю, як воно і є нині.

ГОСПОДЬ в гневе, ярости и великом негодовании вырвал с корнем отступников из земли этой и бросил в другую землю, как это и есть ныне“.

Що скрите, те належить Господеві, нашому Богові; що ж відкрите, це наше й наших дітей, повіки, щоб ми виконували всі слова того закону.

Сокрытое принадлежит ГОСПОДУ, Богу нашему, а то, что открыто, — нам и нашим детям навеки, чтобы исполняли мы всё предписанное Законом.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: слова.

1 [2] — Здесь говорится не о другом Союзе / Завете в дополнение к тому, что был заключен у Хорива (Синая), а, скорее, о подтверждении прежде заключенного и об обновлении условий Союза в связи с изменением обстоятельств — вступлением израильтян в Ханаан.

5 [3] — Внутри речи Моисея в ст. 5 и 6 приведены слова Самого Господа.

9 [4] — Букв.: исполняйте все слова.

19 [5] — Это один из возможных переводов заключительной части стиха.

20 [6] — Букв.: Его ревность.

20 [7] — Букв.: на него (т. е. на того человека); то же в ст. 28, где стоит местоимение они.

21 [8] — Или: в этом свитке Наставления; см. примеч. к 1:5; то же в ст. 29.

« 28 глава 30 глава »