Ісаі 58 глава

Кніга Ісаі
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

«Крычы моцна, не пераставай! Як трубу, падымі голас свой і абвясці народу майму злачынствы іх і дому Якуба — грахі іх.
 
Взыва́й гро́мко, не уде́рживайся; возвы́сь го́лос твой, подо́бно трубе́, и укажи́ наро́ду Моему́ на беззако́ния его́, и до́му Иа́ковлеву — на грехи́ его́.

Мяне шукаюць з дня на дзень і хочуць ведаць дарогі Мае, быццам народ, які справядлівасць чыніць і не пакідае закону Бога свайго. Просяць Мяне аб справядлівым судзе, хочуць наблізіцца да Бога.
 
Они́ ка́ждый день и́щут Меня́ и хотя́т знать пути́ Мои́, как бы наро́д, поступа́ющий пра́ведно и не оставля́ющий зако́нов Бо́га своего́; они́ вопроша́ют Меня́ о суда́х пра́вды, жела́ют приближе́ния к Бо́гу:

“Чаго посцілі мы, а Ты не бачыў? Упакорвалі душу нашу, а Ты не ведаеш?” Вось жа, у дзень посту вашага вы робіце [свае] справы, і прыціскаеце ўсіх працаўнікоў вашых.
 
«Почему́ мы пости́мся, а Ты не ви́дишь? смиря́ем ду́ши свои́, а Ты не зна́ешь?» — Вот, в день поста́ ва́шего вы исполня́ете во́лю ва́шу и тре́буете тя́жких трудо́в от други́х.

Вось, вы посціце для звадак і спрэчак ды чыніце бязбожную бойку. Не посціце, як сёння, каб чуўся на вышыні голас ваш.
 
Вот, вы пости́тесь для ссор и ра́спрей и для того́, что́бы де́рзкою руко́ю бить други́х; вы не пости́тесь в э́то вре́мя так, что́бы го́лос ваш был услы́шан на высоте́.

Ці ж гэта такі пост, які Я выбраў, дзень, калі чалавек прыгнятае душу сваю? Ці хіліць галаву сваю, як трысціна, або ў мех адзяваецца і попелам пасыпаецца? Ці ж гэта назавеш ты постам і днём мілым Госпаду?
 
Тако́в ли тот пост, кото́рый Я избра́л, день, в кото́рый томи́т челове́к ду́шу свою́, когда́ гнёт го́лову свою́, как тростни́к, и подстила́ет под себя́ ру́бище и пе́пел? Э́то ли назове́шь посто́м и днём, уго́дным Го́споду?

Ці ж не гэта сапраўдны пост, што Я выбраў, каб зняць путы правіннасці, развязаць вяроўкі ярма, адпусціць на свабоду тых, якія прыгнечаны, і зламаць усякае ярмо?
 
Вот пост, кото́рый Я избра́л: разреши́ око́вы непра́вды, развяжи́ у́зы ярма́, и угнетённых отпусти́ на свобо́ду, и расто́ргни вся́кое ярмо́;

Ці ж не тое, каб падзяліцца хлебам тваім з галодным ды ўбогіх і бяздомных прыняць у дом свой? Калі пабачыш голага — адзень яго, а родным сваім не пагарджай.
 
раздели́ с голо́дным хлеб твой, и скита́ющихся бе́дных введи́ в дом; когда́ уви́дишь наго́го, оде́нь его́, и от единокро́вного твоего́ не укрыва́йся.

Тады зазіхаціць святло тваё, быццам зара, і аздараўленне тваё хутчэй пачнецца, а справядлівасць твая пойдзе перад абліччам тваім, а слава Госпада наблізіцца да цябе.
 
Тогда́ откро́ется, как заря́, свет твой, и исцеле́ние твоё ско́ро возрастёт, и пра́вда твоя́ пойдёт пред тобо́ю, и сла́ва Госпо́дня бу́дет сопровожда́ть тебя́.

Тады будзеш прасіць — і Госпад выслухае, будзеш прызываць — і скажа: “Вось, Я тут!” Калі прымеш спаміж сябе ярмо і перастанеш пагражаць пальцам і гаварыць пераваротна,
 
Тогда́ ты воззовёшь, и Госпо́дь услы́шит; возопиёшь, и Он ска́жет: «вот Я!» Когда́ ты удали́шь из среды́ твое́й ярмо́, переста́нешь поднима́ть перст и говори́ть оскорби́тельное,

калі адкрыеш душу сваю перад галодным, а душу засмучаную ўмацуеш, тады зазіхаціць святло тваё ў цемры і цемра твая стане поўднем.
 
и отда́шь голо́дному ду́шу твою́ и напита́ешь ду́шу страда́льца: тогда́ свет твой взойдёт во тьме, и мрак твой бу́дет как по́лдень;

І будзе весці цябе Госпад заўсёды, і насыціць душу тваю ў месцах засушлівых, і косці твае ўмацуе; і будзеш ты, як сад паліваны і як крыніца, воды якой не высыхаюць.
 
и бу́дет Госпо́дь вождём твои́м всегда́, и во вре́мя за́сухи бу́дет насыща́ть ду́шу твою́ и утучня́ть ко́сти твои́, и ты бу́дешь, как напо́енный водо́ю сад и как исто́чник, кото́рого во́ды никогда́ не иссяка́ют.

Ды адбудуе народ твой старажытныя руіны, адновіш ты падмуркі многіх пакаленняў: і назавуць цябе аднавіцелем руінаў, выправіцелем дарог, каб можна было жыць.
 
И застро́ятся пото́мками твои́ми пусты́ни вековы́е: ты восстано́вишь основа́ния мно́гих поколе́ний, и бу́дут называ́ть тебя́ восстанови́телем разва́лин, возобнови́телем путе́й для населе́ния.

Калі адвядзеш нагу сваю ў шабат, каб не рабіць працы ў дзень Мой святы, і назавеш шабат асалодаю і слаўным святым днём для Госпада, і калі ўшануеш яго, адклаўшы падарожжы свае, справы свае і размовы свае,
 
Е́сли ты уде́ржишь но́гу твою́ ра́ди суббо́ты от исполне́ния при́хотей твои́х во свято́й день Мой, и бу́дешь называ́ть суббо́ту отра́дою, святы́м днём Госпо́дним, че́ствуемым, и почти́шь её тем, что не бу́дешь занима́ться обы́чными твои́ми дела́ми, угожда́ть твое́й при́хоти и пустосло́вить, —

тады будзеш захапляцца Госпадам, і зраблю так, што ты ўздымешся на вышыні зямныя, і карміць буду цябе спадчынай Якуба, бацькі твайго», — вусны Госпада сказалі гэта.
 
то бу́дешь име́ть ра́дость в Го́споде, и Я возведу́ тебя́ на высо́ты земли́ и дам вкуси́ть тебе́ насле́дие Иа́кова, отца́ твоего́: уста́ Госпо́дни изрекли́ э́то.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.