А ты — вне своей могилы, выброшен, словно ненужная ветвь; ты облачен убитыми, пронзенными мечом, нисходящими в каменистую пропасть. Словно труп, попираемый ногами,
а ты пакінуты за магільніцай сваёй, як пагарджаная галіна, як вопратка забітых, працятых мечам, якіх апускаюць у каменны дол, ты, як здрасаваны труп,