Деяния 17 глава

Деяния Апостолов
Открытый перевод → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

Пройдя через Амфиполь и Аполлонию, пришли в Фессалонику, где была еврейская синагога.
 
Прайшоўшы-ж праз Амфіпаль і Апалёнію, прыйшлі ў Фессалоніку, дзе была Жыдоўская сынагога.

И, как обычно, Павел вошёл к ним и три субботы рассуждал с ними о Писаниях,
 
І Паўла, паводле звычаю свайго, прыйшоў да іх і тры суботы гутарыў з імі із Пісаньня,

объясняя и доказывая, что Христу должно было пострадать и воскреснуть из мертвых: — Это Христос, тот Иисус, Которого я возвещаю вам.
 
даводзячы й паказуючы, што Хрысту нале́жала цярпе́ць і ўваскрэснуць із мёртвых, ды што Ён, Ісус, ёсьць Хрыстос, аб якім я вам кажу.

И некоторые из них были убеждены и примкнули к Павлу и Силе, как и множество набожных греков, и немало знатных женщин.
 
І некаторыя з іх уве́равалі і далучыліся да Паўлы й Сілы: вялікая грамада веручых Грэкаў, дый жанок важне́йшых нямала.

Но евреи, возревновав и подобрав из уличной черни кое-каких негодных людей, собрали толпу и начали возмущать город. И подступив к дому Иасона, пытались вывести их к народу.
 
Няве́руючыя-ж Жыды, праз завісьць, назьбіраўшы нейкіх нягодных бадзяк ды ўчыніўшы таўпу, збунтавалі ме́ста. І, падыйшоўшы да дому Язонавага, шукалі іх, каб ве́сьці да народу.

Но не найдя их, повлекли Иасона и некоторых братьев к градоначальникам, крича: — Эти всесветные возмутители, они уже здесь,
 
Не знайшоўшы-ж іх, пацягнулі Язона й некаторых братоў да начальнікаў ме́ста, крычучы, што гэтыя сусьве́тныя бунтары прыйшлі і сюды,

и Иасон их принял! И все они поступают против повелений цезаря, называя царем другого, Иисуса!
 
а Язон іх прыняў. Усе-ж яны чыняць супраць уставаў ке́саравых, кажучы, што ёсьць другі цар: Ісус.

Слыша это, толпа и градоначальники были встревожены,
 
І, чуючы гэта, устрывожыўся народ і начальнікі ме́ста,

но взяв залог от Иасона и прочих, они отпустили их.
 
але, узяўшы забясьпе́чаньне ад Язона й другіх, звольнілі іх.

Братья же немедленно ночью отправили Павла и Силу в Верию. Они, прибыв, пошли в еврейскую синагогу.
 
Браты-ж зараз уначы выправілі Паўлу й Сілу ў Вэрыю. Тыя-ж, прыйшоўшы, пайшлі ў школу Жыдоў.

А эти люди были благороднее фессалоникийских: они приняли слово со всем усердием, ежедневно исследуя Писания, так ли это.
 
Гэтыя-ж былі больш дабрадушныя, чым у Фессалоніцы: яны прынялі слова з усе́й ахвотай ды кожын дзе́нь разьбіралі Пісаньне, ці гэтак яно ёсьць.

И многие из них поверили, немало и из почтенных греков мужчин и женщин.
 
Дый многа із іх уве́равалі, ды нямала й жанок Грэцкіх паважаных і мужоў.

Но когда евреи из Фессалоники узнали, что и в Верии Павлом было возвещено слово Божье, они пришли и туда, волнуя и возбуждая толпы.
 
Калі-ж Жыды ў Фессалоніцы даве́даліся, што й у Вэрыі абвяшчаецца праз Паўлу слова Божае, дык прыйшлі й сюды, падбураючы народ.

Тогда братья тотчас отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались там.
 
Тады браты хутка выправілі Паўлу, быццам к мору йшоў, а Сіла й Цімахве́й тамака асталіся.

А провожавшие Павла довели его до Афин и, получив указание для Силы и Тимофея — как можно скорее идти к нему, ушли.
 
Тыя-ж, што праводзілі Паўлу, давялі яго да Афін і, узяўшы загад для Сілы й Цімахве́я, каб чым хутчэй ішлі да яго, пайшлі.

Ожидая их в Афинах, Павел разгневался духом, видя этот город, полный идолов.
 
Калі-ж Паўла чакаў на іх у Афінах, узбурыўся ў ім дух ягоны, гле́дзячы на ме́ста, апанаванае ідаламі.

Итак, он рассуждал в синагоге с евреями и с набожными, и каждый день на рыночной площади со случайными встречными.
 
Дык гутарыў у сынагозе з Жыдамі й пабожнымі, а такжа на торжышчы што-дня, з кім здарылася.

А некоторые из эпикурейских и стоических философов спорили с ним, и одни говорили: «Что хочет сказать этот пустослов?» А другие: «Кажется, это вестник чужих богов», — потому что он благовествовал Иисуса и воскресение.
 
Некаторыя-ж з філёзофаў эпікурэйцаў ды стоікаў спрачаліся з ім: адны гаварылі: Што хоча сказаць баўбатун гэты? а другія: Здае́цца, прапаве́дуе чужых багоў, — бо абвяшчаў ім Ісуса і ўваскрасе́ньне Ягонае.

И взяв его, привели на холм Ареса и говорили: — Можем ли мы узнать, что это за новое учение, возвещаемое тобой?
 
І, узяўшы яго, прывялі да Арэапагу, кажучы: Ці можам ведаць, што гэта за новую навуку ты прапаве́дуеш?

Ибо ты доносишь до наших ушей нечто новое. Поэтому хотим узнать, что это может быть?
 
Бо не́шта чужое ўкладаеш нам у вушы; дык хочам ве́даці, што гэта ма́е быць?

А все афиняне и живущие у них чужестранцы ни на что другое не тратили время, как на то, чтобы рассказывать или слушать что-нибудь новое.
 
Усе́-ж Афіняне й заходжыя чужынцы ні аб чым іншым ня рупіліся, як гаварыць ці слухаць навіны.

И, встав посредине холма Ареса, Павел сказал: — Афиняне! По всему я вижу, что вы особенно набожны.
 
Паўла-ж, стануўшы пасярод Арэапагу, прамовіў: Мужы Афінскія, з усяго я бачу, што вы нібы асабліва набожныя.

Ибо, проходя и осматривая ваши места поклонения, я нашел и жертвенник, на котором было написано: «Неизвестному Богу». Итак, Кого вы, не зная, почитаете, я возвещаю вам.
 
Бо, праходзячы й аглядаючы сьвятыні вашыя, знайшоў я й жэртвенік, на якім напісана: Няве́дамаму Богу. Дык Таго, Каму вы, ня ве́даючы, пакланяецеся, я вам абвяшчаю.

Бог, сотворивший мир и всё, что в нём, Он, Господь неба и земли, обитает не в рукотворных храмах,
 
Бог, які стварыў сусьве́т і ўсё ў ім, Ён, Гаспадар не́ба й зямлі, не ў рукатворных храмах жыве́

не нуждается ни в поклонении людей, ни в чём-либо ином: Он Сам дарует всем и жизнь, и дыхание, и всё-всё.
 
і не ад рук чалаве́чых служэньне прыймае, быццам не́чага патрабуючы, а Сам дае́ ўсім жыцьцё й дыханьне й усё.

От одного Он сотворил человеческий род, обитать по всему лицу земли, определив сроки и пределы их обитания,
 
І зрабіў з аднае́ крыві ўве́сь род чалаве́чы, каб жыў на ўсе́нькім абліччы зямлі, вызначыўшы напе́рад часы й ме́жы жыльля іхняга,

искать Бога, не коснутся ли они Его и не найдут ли, хотя Он и недалеко от каждого из нас.
 
каб шукалі Госпада, ці не нашчупаюць Яго ды ня знойдуць, хаця Ён і недалёка ад кожнага з нас:

Ибо в Нём мы живем и движемся и существуем, как и некоторые из ваших поэтов говорили: «Мы — Его порождение».
 
бо ў Ім жывем і рухаемся і існуем, як і некаторыя із вашых паэтаў сказалі: Мы бо й род Ягоны.

[ отсутствует в NA ]
 
Дык мы, як род Божы, не павінны думаць, быццам Божства падобна да золата ці серабра або камня, вы́разанага здольнасьцяй і выдумкай чалаве́чай.

А будучи порождением Божьм, мы не должны думать, что божественное подобно золоту, или серебру, или камню, носящим печать ремесла и замысла человека.
 
Дык вось, Бог, глянуўшы на часы няве́даньня, прыказуе цяпе́р скрозь усім людзям пакаяцца:

Поэтому, опуская времена невежества, Бог ныне повелевает всем людям повсюду — обратиться,
 
бо вызначыў дзе́нь, у які маніцца справядліва судзіць сьве́т праз Мужа, Якога вызначыў, даўшы ўсім пэўнасьць праз ускрасе́ньне Яго із мёртвых.

ибо Он определил день, когда будет справедливо судить вселенную, чрез Мужа, Которого Он поставил, дав доказательство всем, воскресив Его из мертвых.
 
Пачуўшы-ж аб уваскрасе́ньні із мёртвых, адны насьмяхаліся, другія-ж казалі: Паслухаем цябе́ аб гэтым другім разам!

Услышав же о воскресении мертвых, одни насмехались, другие сказали: — Ещё послушаем тебя об этом.
 
І гэтак Паўла выйшаў спасярод іх.

Итак, Павел оставил их.
 
Некаторыя-ж мужы, прыстаўшы да яго, уве́равалі; між імі й Дыаніс Арэапагіт, і жанчына на ймя Дамара, і іншыя з імі.

Но некоторые люди, примкнув к нему, поверили: среди них и Дионисий Ареопагит, и женщина по имени Дамарь, и другие с ними.
 

Примечания:

 
 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
10 школа = сынагога.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.