Деяния 17 глава

Деяния Апостолов
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Пройдя через Амфиполь и Аполлонию, пришли в Фессалонику, где была еврейская синагога.

Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

И, как обычно, Павел вошёл к ним и три субботы рассуждал с ними о Писаниях,

І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

объясняя и доказывая, что Христу должно было пострадать и воскреснуть из мертвых: — Это Христос, тот Иисус, Которого я возвещаю вам.

виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

И некоторые из них были убеждены и примкнули к Павлу и Силе, как и множество набожных греков, и немало знатных женщин.

І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

Но евреи, возревновав и подобрав из уличной черни кое-каких негодных людей, собрали толпу и начали возмущать город. И подступив к дому Иасона, пытались вывести их к народу.

А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

Но не найдя их, повлекли Иасона и некоторых братьев к градоначальникам, крича: — Эти всесветные возмутители, они уже здесь,

А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

и Иасон их принял! И все они поступают против повелений цезаря, называя царем другого, Иисуса!

А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

Слыша это, толпа и градоначальники были встревожены,

І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

но взяв залог от Иасона и прочих, они отпустили их.

Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

Братья же немедленно ночью отправили Павла и Силу в Верию. Они, прибыв, пошли в еврейскую синагогу.

А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

А эти люди были благороднее фессалоникийских: они приняли слово со всем усердием, ежедневно исследуя Писания, так ли это.

Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

И многие из них поверили, немало и из почтенных греков мужчин и женщин.

Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

Но когда евреи из Фессалоники узнали, что и в Верии Павлом было возвещено слово Божье, они пришли и туда, волнуя и возбуждая толпы.

Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

Тогда братья тотчас отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались там.

Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

А провожавшие Павла довели его до Афин и, получив указание для Силы и Тимофея — как можно скорее идти к нему, ушли.

А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

Ожидая их в Афинах, Павел разгневался духом, видя этот город, полный идолов.

Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

Итак, он рассуждал в синагоге с евреями и с набожными, и каждый день на рыночной площади со случайными встречными.

Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

А некоторые из эпикурейских и стоических философов спорили с ним, и одни говорили: «Что хочет сказать этот пустослов?» А другие: «Кажется, это вестник чужих богов», — потому что он благовествовал Иисуса и воскресение.

А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

И взяв его, привели на холм Ареса и говорили: — Можем ли мы узнать, что это за новое учение, возвещаемое тобой?

І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

Ибо ты доносишь до наших ушей нечто новое. Поэтому хотим узнать, что это может быть?

Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

А все афиняне и живущие у них чужестранцы ни на что другое не тратили время, как на то, чтобы рассказывать или слушать что-нибудь новое.

А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

И, встав посредине холма Ареса, Павел сказал: — Афиняне! По всему я вижу, что вы особенно набожны.

Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

Ибо, проходя и осматривая ваши места поклонения, я нашел и жертвенник, на котором было написано: «Неизвестному Богу». Итак, Кого вы, не зная, почитаете, я возвещаю вам.

Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

Бог, сотворивший мир и всё, что в нём, Он, Господь неба и земли, обитает не в рукотворных храмах,

Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

не нуждается ни в поклонении людей, ни в чём-либо ином: Он Сам дарует всем и жизнь, и дыхание, и всё-всё.

і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

От одного Он сотворил человеческий род, обитать по всему лицу земли, определив сроки и пределы их обитания,

І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

искать Бога, не коснутся ли они Его и не найдут ли, хотя Он и недалеко от каждого из нас.

щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

Ибо в Нём мы живем и движемся и существуем, как и некоторые из ваших поэтов говорили: «Мы — Его порождение».

Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

[ отсутствует в NA ]

Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

А будучи порождением Божьм, мы не должны думать, что божественное подобно золоту, или серебру, или камню, носящим печать ремесла и замысла человека.

Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

Поэтому, опуская времена невежества, Бог ныне повелевает всем людям повсюду — обратиться,

бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

ибо Он определил день, когда будет справедливо судить вселенную, чрез Мужа, Которого Он поставил, дав доказательство всем, воскресив Его из мертвых.

Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

Услышав же о воскресении мертвых, одни насмехались, другие сказали: — Ещё послушаем тебя об этом.

Так вийшов Павло з-поміж них.

Итак, Павел оставил их.

А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

Но некоторые люди, примкнув к нему, поверили: среди них и Дионисий Ареопагит, и женщина по имени Дамарь, и другие с ними.

« 16 глава 18 глава »