Деяния 21 глава

Деяния Апостолов
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Когда же мы, расставшись с ними, отплыли, то пришли прямым путем в Кос, а на следующий день в Родос, и оттуда в Патару,

А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.

и, найдя корабль, идущий в Финикию, сели на него и отплыли.

І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.

И, заметив Кипр и оставив его слева, мы поплыли в Сирию и пришли в Тир, ибо там корабль выгружал груз.

А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.

И, найдя учеников, остались тут на семь дней. Они Духом говорили Павлу не ходить в Иерусалим.

І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.

И когда окончились эти дни, мы вышли и отправились в путь, и все они вместе с жёнами и детьми провожали нас за город. И, встав на колени на берегу, помолившись.

І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.

Попрощавшись друг с другом, мы взошли на корабль, а они вернулись к себе.

І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

И мы, окончив плавание, прибыли из Тира в Птолемаиду и, приветствовав братьев, оставались у них один день.

А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.

И на следующий день, выйдя, мы пришли в Кесарию и, войдя в дом Филиппа-благовестника, который был одним из семи, остались у него.

А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.

У него были четыре незамужние дочери, пророчествующие.

Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.

10 Мы задержались там на много дней. Тем временем пришел из Иудеи некий пророк, по имени Агав,

І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.

и, войдя к нам и взяв пояс Павла, связал себе ноги и руки и сказал: — Так говорит Дух Святой: «Мужа, чей этот пояс, так свяжут в Иерусалиме евреи и отдадут в руки иноверцев».

І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...

Когда же мы услышали это, то и мы и местные просили, чтобы он не ходил в Иерусалим.

Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

Но Павел ответил: — Что вы делаете, плача и разбивая моё сердце? Я не только готов быть связанным, но и умереть в Иерусалиме за имя Господа Иисуса!

А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!

И когда мы не смогли убедить его, то умолкли, сказав: — Да будет воля Господа.

І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“

После этих дней, собравшись, мы пошли в Иерусалим.

А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.

Вместе с ними шли некоторые ученики из Кесарии, отводя нас к некоему Мнасону с Кипра, давнему ученику, у которого мы должны были остановиться.

А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

И когда мы прибыли в Иерусалим, братья с радостью приняли нас.

А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.

На другой день Павел пришёл с нами к Иакову, явились и все старейшины.

А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.

И, приветствовав их, он рассказывал по порядку о том, что совершил Бог среди иноверцев через его служение.

Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.

Выслушав, они восславили Бога и сказали ему: — Видишь, брат, какое множество поверивших среди евреев? И все они сторонники Закона.

Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!

А о тебе ходят слухи, что ты всех евреев, живущих среди иноверцев, учишь отпадению от Моисея, говоря: младенцев не обрезать, обряды не соблюдать.

Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.

Итак, что же? Все услышат, что ты пришел.

Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

Поэтому сделай то, что мы тебе говорим: у нас есть четыре человека, принявшие обет.

Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.

Возьми их, и очистись с ними, и оплати их расходы, чтобы они обрили себе голову. И все узнают, что слухи о тебе — пустое, наоборот — ты и сам соблюдаешь Закон.

Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.

А что касается поверивших из неевреев, мы написали, определив, чтобы они берегли себя от жертв идолам, крови, задушенного и разврата.

А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.

Тогда Павел взял тех людей и на следующий день, очистившись с ними, вошёл в Храм, уведомляя о завершении дней очищения, когда за каждого из них будет принесена жертва.

Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.

Когда же семь дней кончались, асийские евреи, увидев его в храме, возмутили всю толпу и набросились на него,

А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,

крича: — Мужи израильские, помогите! Это человек, который повсюду учит всех против народа, и Закона, и этого места! Ещё и греков привёл в Храм и осквернил это святое место!

кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“

Поскольку они раньше видели с ним в городе эфесянина Трофима, которого, как они думали, Павел привёл в храм.

Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

Весь город пришёл в движение, и сбежался народ. И, схватив Павла, они потащили его из Храма, и двери тотчас были заперты.

І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.

И когда они стремились убить его, до трибуна когорты дошла весть, что во всём Иерусалиме волнения.

Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

Он, тотчас взяв солдат и сотников, бросился к ним, а они, увидев трибуна и солдат, прекратили избиение Павла.

І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

Тогда трибун, приблизившись, схватил его и приказал сковать двумя цепями. И спрашивал: — Кто это? Что он сделал?

Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?

В толпе один выкрикивал одно, другие — другое. И поскольку в шуме невозможно было ничего разобрать, он приказал вести его в казарму.

Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.

И когда он был на лестнице, то из-за напора толпы солдатам пришлось его нести,

А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,

потому что множество народа шло вслед, крича: — Долой его!

бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“

При входе в казарму Павел сказал трибуну: — Можно ли мне сказать тебе кое-что? А тот сказал: — Ты знаешь греческий?

А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?

Так, значит, ты не тот Египтянин, который несколько дней назад поднял восстание и вывел в пустыню четыре тысячи сикариев?

Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“

Павел же сказал: — Я еврей, гражданин известного города Тарса в Киликии. Прошу тебя, разреши мне обратится к народу.

А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“

Тот позволил. Павел, стоя на лестнице, сделал рукой знак народу. И когда установилось глубокое молчание, он обратился к ним по-еврейски, говоря:

А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:

« 20 глава 22 глава »