Деяния 21 глава

Деяния Апостолов
Открытый перевод → Сучасний переклад

Когда же мы, расставшись с ними, отплыли, то пришли прямым путем в Кос, а на следующий день в Родос, и оттуда в Патару,

Попрощавшись із старійшинами, ми попливли прямим курсом на острів Кос, наступного дня на Родос, а звідти вирушили у Патару.

и, найдя корабль, идущий в Финикию, сели на него и отплыли.

Там ми зійшли на борт корабля, який прямував до Фінікії.

И, заметив Кипр и оставив его слева, мы поплыли в Сирию и пришли в Тир, ибо там корабль выгружал груз.

Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали в Тирі, тому що там нам треба було розвантажити корабель.

И, найдя учеников, остались тут на семь дней. Они Духом говорили Павлу не ходить в Иерусалим.

У тому місті ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалиму, бо Дух Святий попередив їх.

И когда окончились эти дни, мы вышли и отправились в путь, и все они вместе с жёнами и детьми провожали нас за город. И, встав на колени на берегу, помолившись.

Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі віруючі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися.

Попрощавшись друг с другом, мы взошли на корабль, а они вернулись к себе.

З усіма попрощавшись, ми сіли на корабель, а вони розійшлися по домівках.

И мы, окончив плавание, прибыли из Тира в Птолемаиду и, приветствовав братьев, оставались у них один день.

З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день.

И на следующий день, выйдя, мы пришли в Кесарию и, войдя в дом Филиппа-благовестника, который был одним из семи, остались у него.

Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. Коли ми прийшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу, [55] то в нього й зупинилися.

У него были четыре незамужние дочери, пророчествующие.

В нього були чотири незаміжні дочки, які мали дар пророкування.

10 Мы задержались там на много дней. Тем временем пришел из Иудеи некий пророк, по имени Агав,

Через кілька днів прийшов туди пророк на ім’я Аґав із Юдеї.

и, войдя к нам и взяв пояс Павла, связал себе ноги и руки и сказал: — Так говорит Дух Святой: «Мужа, чей этот пояс, так свяжут в Иерусалиме евреи и отдадут в руки иноверцев».

Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв’язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї у Єрусалимі зв’яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам”».

Когда же мы услышали это, то и мы и местные просили, чтобы он не ходил в Иерусалим.

Почувши це, і ми, і всі люди, які зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалиму.

Но Павел ответил: — Что вы делаете, плача и разбивая моё сердце? Я не только готов быть связанным, но и умереть в Иерусалиме за имя Господа Иисуса!

На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»

И когда мы не смогли убедить его, то умолкли, сказав: — Да будет воля Господа.

Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».

После этих дней, собравшись, мы пошли в Иерусалим.

Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму.

Вместе с ними шли некоторые ученики из Кесарии, отводя нас к некоему Мнасону с Кипра, давнему ученику, у которого мы должны были остановиться.

Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.

И когда мы прибыли в Иерусалим, братья с радостью приняли нас.

Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас.

На другой день Павел пришёл с нами к Иакову, явились и все старейшины.

Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини.

И, приветствовав их, он рассказывал по порядку о том, что совершил Бог среди иноверцев через его служение.

Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.

Выслушав, они восславили Бога и сказали ему: — Видишь, брат, какое множество поверивших среди евреев? И все они сторонники Закона.

Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея.

А о тебе ходят слухи, что ты всех евреев, живущих среди иноверцев, учишь отпадению от Моисея, говоря: младенцев не обрезать, обряды не соблюдать.

Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.

Итак, что же? Все услышат, что ты пришел.

Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов.

Поэтому сделай то, что мы тебе говорим: у нас есть четыре человека, принявшие обет.

Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницю [56] Богу.

Возьми их, и очистись с ними, и оплати их расходы, чтобы они обрили себе голову. И все узнают, что слухи о тебе — пустое, наоборот — ты и сам соблюдаешь Закон.

Візьми та пройди з ними обряд очищення,[57] заплати за них, щоб могли вони поголити голови.[58] Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея.

А что касается поверивших из неевреев, мы написали, определив, чтобы они берегли себя от жертв идолам, крови, задушенного и разврата.

А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом: „Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”».

Тогда Павел взял тех людей и на следующий день, очистившись с ними, вошёл в Храм, уведомляя о завершении дней очищения, когда за каждого из них будет принесена жертва.

Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у Храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву.

Когда же семь дней кончались, асийские евреи, увидев его в храме, возмутили всю толпу и набросились на него,

По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в Храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його,

крича: — Мужи израильские, помогите! Это человек, который повсюду учит всех против народа, и Закона, и этого места! Ещё и греков привёл в Храм и осквернил это святое место!

вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і Храму Божого. А тепер він навіть привів у Храм поган, і тим осквернив святе місце».

Поскольку они раньше видели с ним в городе эфесянина Трофима, которого, как они думали, Павел привёл в храм.

Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в Храм.

Весь город пришёл в движение, и сбежался народ. И, схватив Павла, они потащили его из Храма, и двери тотчас были заперты.

Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з Храму й негайно зачинили браму.

И когда они стремились убить его, до трибуна когорты дошла весть, что во всём Иерусалиме волнения.

У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованної в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом.

Он, тотчас взяв солдат и сотников, бросился к ним, а они, увидев трибуна и солдат, прекратили избиение Павла.

Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерів [59] і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла.

Тогда трибун, приблизившись, схватил его и приказал сковать двумя цепями. И спрашивал: — Кто это? Что он сделал?

Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив.

В толпе один выкрикивал одно, другие — другое. И поскольку в шуме невозможно было ничего разобрать, он приказал вести его в казарму.

З натовпу одні люди вигукували одне, інші — інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці.

И когда он был на лестнице, то из-за напора толпы солдатам пришлось его нести,

Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу.

потому что множество народа шло вслед, крича: — Долой его!

Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!»

При входе в казарму Павел сказал трибуну: — Можно ли мне сказать тебе кое-что? А тот сказал: — Ты знаешь греческий?

Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?» Командир промовив: «Ти говориш грецькою?

Так, значит, ты не тот Египтянин, который несколько дней назад поднял восстание и вывел в пустыню четыре тысячи сикариев?

Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?»

Павел же сказал: — Я еврей, гражданин известного города Тарса в Киликии. Прошу тебя, разреши мне обратится к народу.

Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом».

Тот позволил. Павел, стоя на лестнице, сделал рукой знак народу. И когда установилось глубокое молчание, он обратился к ним по-еврейски, говоря:

І коли той дав дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Після того юрба заспокоїлась, і він звернувся до них арамійською мовою.

« 20 глава 22 глава »