Деяния 21 глава

Деяния апостолов
Перевод Десницкого → Сучасний переклад

Так мы с ними простились и отплыли прямиком на остров Кос, оттуда на Родос и затем в Патару.

Попрощавшись із старійшинами, ми попливли прямим курсом на острів Кос, наступного дня на Родос, а звідти вирушили у Патару.

Там мы нашли корабль, отправлявшийся в Финикию, пересели на него и поплыли дальше.

Там ми зійшли на борт корабля, який прямував до Фінікії.

Держа курс на Сирию, мы миновали Кипр, оставив его по левую руку и прибыли в Тир, где корабль должен был оставить свой груз.

Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали в Тирі, тому що там нам треба було розвантажити корабель.

Там мы нашли учеников и оставались у них неделю. Ученики, получив известие от Духа, отговаривали Павла идти в Иерусалим.

У тому місті ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалиму, бо Дух Святий попередив їх.

А когда закончился срок нашей стоянки, мы отправились в путь, а они вместе с женами детьми проводили нас из города до порта и там, на берегу, преклонив колени, мы вместе помолились.

Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі віруючі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися.

Потом мы с ними простились и взошли на корабль, а они возвратились по домам.

З усіма попрощавшись, ми сіли на корабель, а вони розійшлися по домівках.

Из Тира мы прибыли в Птолемаиду и так завершили наше плавание. Там мы поприветствовали учеников и провели у них один день.

З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день.

Назавтра мы отправились в путь и прибыли в Кесарию, а там пришли домой к проповеднику Евангелия Филиппу (одному из семи) и остановились у него.

Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. Коли ми прийшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу, [55] то в нього й зупинилися.

У него было четыре незамужних дочери, которые были пророчицами.

В нього були чотири незаміжні дочки, які мали дар пророкування.

Там мы оставались довольно долго, и вот пришел из Иудеи пророк по имени Агав.

Через кілька днів прийшов туди пророк на ім’я Аґав із Юдеї.

Он пришел к нам, взял у Павла пояс, связал им свои руки и ноги и сказал:— Вот что возвещает Святой Дух: именно так иудеи в Иерусалиме свяжут владельца этого пояса и предадут его в руки язычников!

Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв’язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї у Єрусалимі зв’яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам”».

Когда мы вместе с тамошними учениками это услышали, то стали упрашивать Павла не ходить в Иерусалим.

Почувши це, і ми, і всі люди, які зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалиму.

А Павел ответил:— К чему вам плакать, к чему разрывать мне сердце? Ради имени Господа Иисуса я готов в Иерусалиме быть не только связанным, но и убитым!

На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»

Переубедить его мы не смогли и сказали в завершение разговора:— Да будет воля Господня!

Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».

Прошло время, мы собрались и пошли в Иерусалим.

Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму.

С нами отправились некоторые из кесарийских учеников, они отвели нас в дом человека по имени Мнасон, родом с Кипра. Он уже давно был учеником и у него мы должны были остановиться.

Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.

Когда мы приьыли в Иерусалим, братья приняли нас радушно.

Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас.

На следующий день Павел вместе с нами отправился к Иакову, собрались там и все пресвитеры.

Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини.

Павел их приветствовал и по порядку рассказал о своем служении и обо всем, что среди язычников сделал через него Бог.

Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.

Они его выслушали, прославили Бога и сказали:— Смотри, брат: многие тысячи иудеев приняли веру и все они ревностно блюдут закон.

Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея.

А о тебе они слышали, что ты учишь всех иудеев, живущих среди язычников, отступиться от Моисеева закона, не обрезать детей и не соблюдать обычаев.

Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.

И что теперь? Все узнают, что ты сюда пришел.

Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов.

Сделай, как мы тебе скажем: тут у нас есть четыре человека, они некогда дали обет.

Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницю [56] Богу.

Присоединись к ним, соверши обряд очищения и оплати их расходы, чтобы они могли остричь волосы. Так всем станет ясно, что о тебе рассказывают небылицы, а сам ты строго соблюдаешь закон.

Візьми та пройди з ними обряд очищення,[57] заплати за них, щоб могли вони поголити голови.[58] Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея.

Что же касается язычников, которые приняли веру, то им мы сообщили наше решение: пусть воздерживаются от пищи, принесенной в жертву идолам, от крови, мяса удавленных животных и блуда.

А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом: „Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”».

Тогда Павел присоединился к тем людям, на следующий день прошел с ними обряд очищения и пришел в Храм сообщить, что когда завершится срок очищения, то за каждого из них будет принесена жертва.

Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у Храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву.

Положенные семь дней уже почти истекли, и тут его увидели в Храме иудеи из Асии, стали подстрекать толпу и схватили его

По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в Храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його,

с криком:— На помощь, израильтяне! Вот тот самый человек, который всех и повсюду настраивает против нашего народа, заклона и этого Храма. А теперь он даже привел сюда эллинов и так осквернил святость Храма!

вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і Храму Божого. А тепер він навіть привів у Храм поган, і тим осквернив святе місце».

До этого они видели в городе рядом с Павлом Трофима из Эфеса и решили, что он привел его и в Храм.

Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в Храм.

Весь город пришел в движение, сбежался народ, Павла схватили, выволокли из Храма и заперли за ним двери.

Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з Храму й негайно зачинили браму.

Его уже собирались убить, но трибуну римской когорты донесли, что весь Иерусалим охвачен волнениями

У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованної в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом.

и он, взяв с собой воинов во главе с центурионами, тотчас бросился туда. Толпа, увидев трибуна с воинами, прекратила бить Павла.

Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерів [59] і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла.

Трибун подошел,. велел взять Павла и сковать его двумя цепями, а потом спросил, кто этот человек и что он такого сделал.

Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив.

Каждый в толпе кричал что-то свое, так что трибун в этом шуме не мог ничего разобрать и приказал отвести Павла в крепость.

З натовпу одні люди вигукували одне, інші — інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці.

Когда тот оказался на лестнице, толпа стала напирать с такой силой, что воинам пришлось нести его на руках,

Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу.

а на них наседало множество народа с криком: «Смерть ему!»

Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!»

Когда его уже почти ввели в крепость, Павел обратился к трибуну:— Можно мне кое-что тебе сказать?Тот сказал:— Так ты говоришь по-гречески?

Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?» Командир промовив: «Ти говориш грецькою?

Значит, ты не тот египтянин, что некоторое время назад поднял мятеж и увел в пустыню четыре тысячи разбойников?

Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?»

Павел ответил:— Сам я иудей, гражданин известного киликийского города Тарса. Прошу тебя, позволь мне обратиться к народу!

Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом».

Тот разрешил, и Павел, стоя на верхних ступенях, сделал народу знак рукой. Когда настала тишина, Павел начал свою речь на еврейском языке:

І коли той дав дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Після того юрба заспокоїлась, і він звернувся до них арамійською мовою.

« 20 глава 22 глава »