Деяния 5 глава

Деяния апостолов
Перевод Десницкого → Сучасний переклад

Был другой человек, по имени Анания. Вместе со своей женой Сапфирой он продал свое имение,

1-2 Чоловік на ймення Ананія разом зі своєю дружиною продав свою власну ділянку, але апостолам віддав не все. Разом з жінкою Сапфірою вони приховали частину грошей.

часть полученных средств с согласия жены утаил, а другую часть принес и положил к ногам апостолов.

Петр его спросил:— Анания, что же это сатана завладел твоим сердцем? Ты солгал Святому Духу, утаив часть денег за проданное поле.

Петро сказав йому: «Ананіє, чому ти дозволив сатані керувати твоїм серцем? Адже ти збрехав Духові Святому і присвоїв частину грошей від продажу землі.

Разве не тебе оно принадлежало, разве выручка за него не была целиком твоей? Зачем же ты в сердце замыслил такое дело? Ты солгал не людям, а Богу.

Чи вона не належала тобі, коли ти продавав її? А коли вже продав, то чи не від тебе залежало, як розпорядитися грішми? Навіщо ти надумав таке? Адже ти збрехав Богові, а не людям».

Анания, услышав такие слова, пал бездыханным на землю, и всех, кто это слышал, объял великий страх.

Почувши ці слова, Ананія упав на землю й помер. Тоді великий страх охопив усіх, хто почув про це.

Юноши подошли, обрядили его тело, вынесли и похоронили.

Кілька юнаків прийшли й, загорнувши тіло в саван, винесли і поховали його.

Часа через три пришла и его жена, она ничего не знала о происшедшем.

Приблизно через три години прийшла Ананієва дружина, яка нічого не знала про те, що сталося.

Петр спросил и ее:— Скажи мне, вы продали поле именно за эту цену?Она ответила:— Да, за эту.

Петро запитав її: «Скажи мені, чи ви продали землю саме за таку суму?» Вона відповідає: «Так, оце все».

Тогда Петр ей сказал:— Что это вы сговорились испытать Дух Господень? Те, кто похоронил твоего мужа, уже входят в двери, так они вынесут и тебя.

Тоді Петро й каже: «Навіщо ви двоє погодились випробувати Дух Господній? Поглянь! Ті, хто поховали твого чоловіка, вже стоять біля дверей. Вони понесуть також і тебе».

И она тотчас упала к его ногам бездыханной. Едва те юноши вошли, как увидели, что и она мертва, вынесли ее и похоронили рядом с мужем.

Тієї ж миті вона впала й померла. Юнаки ввійшли і знайшли її вже мертвою. Тож вони винесли тіло й поховали поруч із її чоловіком.

И всю церковь объял великий страх, равно как и всех, кто об этом услышал.

І великий страх напав на всю церкву, й на всіх, хто чув про ці події.

Руками апостолов среди народа совершались многие знамения и чудеса. Все они единодушно собирались в Соломоновой галерее,

Багато знамень і чудес були зроблені руками апостолів серед людей. Усі віруючі зібралися разом на Соломоновому ґанку, маючи спільну мету.

и никто из посторонних не смел к ним приставать, а народ их возвеличивал.

Ніхто інший не наважувався пристати до їхнього гурту, але люди прославляли їх.

Число верующих всё возрастало — как мужчин, так и женщин.

І все більше й більше віруючих додавалося до Господа, як чоловіків, так і жінок.

Люди даже выносили на улицы больных на носилках и циновках, чтобы их коснулась хотя бы тень Петра, когда он будет проходить мимо.

Зрештою люди почали виносити своїх хворих просто на вулиці. Ті, які лежали на ліжках або на постелях сподівалися, що коли Петро йтиме вулицею, то бодай тінь його впаде на когось із них.

Сходилось в Иерусалим и множество людей из окрестных селений, они приносили больных и одержимых нечистыми духами, и все они получали исцеление.

Цілі юрби людей приходили до Єрусалиму з довколишніх міст і сіл. Вони також приносили своїх хворих чи одержимих нечистими духами і всі зцілювалися.

Первосвященник вместе с своим окружением (а они принадлежали к саддукейскому течению) исполнился зависти.

Тоді первосвященик і ті, хто був з ним, тобто саддукеї, сповнилися заздрощів.

Они приказали схватить апостолов и заключить их в городскую тюрьму.

Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці.

Но ночью ангел Господень открыл двери темницы и вывел их наружу со словами:

Але вночі Ангел Господній відчинив двері в’язниці, і вивів апостолів на волю, сказавши їм:

— Ступайте, встаньте посреди Храма и рассказывайте народу всё, что касается этой новой жизни.

«Ідіть, станьте у Храмі й усе розкажіть людям про нове життя».

Они послушались: с утра пришли в Храм и наставляли людей. Тем временем явился первосвященник со своим окружением, они созвали Синедрион и всех старейшин Израиля и послали в тюрьму за апостолами.

Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до Храму й почали навчати людей. Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів.

Служители пришли туда и не нашли заключенных; тогда они вернулись и сообщили

Коли вартові прийшли до в’язниці, то вони там апостолів не знайшли. Повернувшись до первосвященика, вони доповіли:

вот что:— Мы обнаружили, что тюрьма тщательно заперта и у дверей стоят стражники. Но когда мы открыли дверь, внутри никого не оказалось!

«Двері в’язниці були надійно зачинені, вартові стояли біля дверей, але, відчинивши двері, ми побачили, що всередині нікого немає».

Когда это услышали начальник храмовой стражи и певосвященники, они пришли в недоумение и не понимали, как такое могло произойти.

Коли начальник варти й верховні священики почули цей звіт, вони були збентежені й дивувалися, що б то могло трапитися.

В это время явился один человек и сообщил им:— А ведь люди, которых вы заключили под стражу, стоят посреди Храма и наставляют народ!

Аж тут інший чоловік сказав їм: «Люди, яких ви кинули до в’язниці, стоять зараз у Храмі й навчають народ!»

Тогда начальник стражи вместе со своими помощниками отправился туда, чтобы их привести, впрочем, без насилия — они опасались, что народ может забросать их камнями.

Тоді начальник, узявши з собою воїнів, пішов до Храму й привів апостолів. Але силу вони не могли застосувати, бо розуміли, що люди можуть закидати їх камінням.

Их привели и поставили перед Синедрионом. Первосвященник их спросил:

Коли апостоли постали перед Синедріоном, первосвященик промовив до них:

— Разве мы вам не запретили строжайшим образом учить всему, что связано с этим именем? А вы наполнили своим учением весь Иерусалим и хотите взыскать с нас пролитую кровь того Человека!

«Ми вам суворо наказували не проповідувати про того Чоловіка. І все одно ви заповнили весь Єрусалим своїм ученням, та ще й прагнете звалити на нас вину за Його смерть!»

Петр и другие апостолы отвечали:— Богу повиноваться следует прежде, чем людям.

На те Петро й інші апостоли відповіли: «Ми мусимо слухатися Бога більше, ніж людей.

Бог отцов наших воскресил Иисуса, с которым вы расправились, прибив его к деревянному столбу.

Бог наших батьків воскресив Ісуса з мертвих. Того Ісуса, Якого ви стратили розп’яттям на хресті.

Но Бог возвысил Его как Вождя и Спасителя и посадил по правую руку от Себя, чтобы даровать Израилю возможность покаяния и прощения грехов.

Господь вшанував Христа, посадивши Його по праву руку від Себе, як Князя й Спасителя. Тож Він може дати народу ізраїльському покаяння і прощення гріхів.

Свидетели этим событиям — мы и Дух Святой, которого Бог даровал тем, кто Ему покорен.

Ми є свідками цих подій і тому знаємо, що вони істинні. Їх підтверджує і Святий Дух, якого Бог дав тим, хто слухається Його».

Когда члены собрания это услышали, то пришли в ярость и хотели было их убить.

Почувши таку відповідь, члени Синедріону розлютилися. Вони почали змовлятися, як вбити апостолів.

Но тогда поднялся один из членов собрания, фарисей по имени Гамалиил, учитель Закона, которого чтил весь народ, и приказал ненадолго вывести подсудимых.

Але в Синедріоні був один фарисей, на ім’я Ґамалиїл. Він був вчителем Закону, та його дуже поважали всі люди. Підвівшись, він наказав на хвилину вивести апостолів.

А остальным он сказал:— Израильтяне! Хорошенько обдумайте, как поступить с этими людьми.

Потім Ґамалиїл звернувся до Синедріону, сказавши: «Мужі ізраїльські, добре обміркуйте те, що ви збираєтеся зробити з цими людьми.

Не так давно тут выступил некий Тевда: он выдавал себя за кого-то великого, к нему примкнуло человек четыреста, но когда его убили, то все его последователи разбежались, не осталось ни следа.

Колись з’явився Тевда [13] і видавав себе за велику людину. До нього тоді приєдналося близько чотирьохсот послідовників. Коли Тевду було вбито, його послідовники розійшлися, й це ні до чого не привело.

Потом, во время переписи, выступил Иуда из Галилеи, народ пошел за ним — но погиб и он, и все его последователи рассеялись.

Після нього під час перепису населення прийшов з Ґалилеї Юда. І чимало людей пішло за ним. Його теж було вбито, а всі послідовники його порозбігалися.

И теперь скажу вам вот что: отстаньте от этих людей, отпустите их. Если этот их замысел или это их дело от людей, они разрушится само,

Тож і зараз, кажу вам, стороніться цих людей. Залиште їх, бо якщо справа їхня йде від людей, вона провалиться.

а если от Бога — вы не сможете их погубить, а только сами окажетесь богоборцами.С ним согласились.

А якщо від Бога, то все одно Його не зупините. Тільки виявиться, що ви воюєте проти Бога!»

Апостолов снова призвали, подвергли бичеванию и велели им ничего не говорить от имени Иисуса, а потом отпустили.

Члени Синедріону послухалися його і, побивши апостолів батогами, наказали їм не говорити більше від імені Ісуса й відпустили їх.

Они покинули Синедрион, радуясь, что ради этого имени подверглись такому бесчестию.

Апостоли залишили Синедріон, радіючи з того, що сподобились зазнати страждань і зневаги заради Ісуса.

Целыми днями и в Храме, и по домам они не переставали проповедовать Евангелие и учить людей о Христе Иисусе.

І кожен день у Храмі та йдучи з оселі в оселю вони навчали людей і проповідували Благовість, що Ісус є Христос.

« 4 глава 6 глава »