Деяния 13 глава

Деяния апостолов
Перевод Десницкого → Сучасний переклад

В той церкви, которая находилась в Антиохии, были пророки и учителя: Варнава, Симеон по прозванию Нигер, Лукий из Кирены, Манаин, который воспитывался вместе с тетрахом Иродом, и Савл.

У церкві в Антиохії були деякі пророки й учителі: Варнава, Симеон, якого ще називали Ніґером, Луцій з Киринеї, Манаїл, який зростав разом з Іродом-тетрархом,[34] та Савл.

Однажды они совершали служение Господу и постились, и тогда Святой Дух им сказал:— Назначьте Мне Варнаву и Савла на особое дело, к которому Я их и призвал.

Одного разу, коли вони служили Господу й постилися, Дух Святий промовив до них: «Відділіть Мені Варнаву і Савла для справи, на яку Я їх обрав».

Тогда они после поста и молитвы возложили на них руки и отправили в путь.

Тож після поста і молитви, апостоли й учителі поклали руки на Варнаву й Савла і вирядили їх у дорогу.

И эти двое по внушению Святого Духа пришли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.

Послані Духом Святим, вони вирушили до Селевкії, звідки відпливли на Кіпр.

Там, в Саламине, они проповедовали Слово Божье в иудейских синагогах. При них был еще Иоанн как помощник.

Опинившись у Саламині, вони проповідували Слово Боже в юдейських синагогах. Їм допомагав Іоан Марко.

Так они прошли по всему Кипру вплоть до Пафоса, где встретили одного человека, волшебника и лжепророка. Он был иудеем и звали его Бар-Иисус,

Вони перетнули весь острів аж до Пафоса, там зустріли ворожбита і лжепророка, юдея, якого звали Вар-Ісус.

и он был близок к проконсулу Сергию Павлу, а тот был человеком разумным. И вот он позвал Варнаву и Савла, чтобы услышать от них Слово Божье.

Він був при губернаторі Сергії Павлі, чоловікові розумному. Той послав по Варнаву й Савла, бо хотів почути Слово Боже.

Но Элима (так можно перевести имя того самого волшебника) им противодействовал, стараясь отвратить проконсула от веры.

Але проти них виступив Елімас-ворожбит (так перекладається його ім’я). Він намагався відвернути губернатора від віри в Ісуса.

Тогда Савл (то есть Павел) исполнился Святого Духа, сурово на него взглянул

Тоді Савл, якого також звали Павлом, сповнений Духа Святого, поглянув пильно на Елімаса й сказав:

и сказал:— Дьяволово ты отродье, враг всякой правды! Тебя до краев переполняют коварство и злодейство! Так и не перестанешь извращать прямые пути Господни?

«Ти повен усіляких підступів і лихого лукавства! Ти син диявола, і ворог усього доброго! Чи припиниш ти коли-небудь удавати брехню за істини Господні?

Но теперь тебя настигла рука Господня: будешь ты до срока слеп и не будешь видеть солнца.И тотчас его окутали мгла и тьма, стал он метаться в поисках поводыря.

Тож слухай! Господь торкнеться тебе і ти осліпнеш й певний час не бачитимеш сонця». Тієї ж миті глибока темрява накрила Елімасові очі, і він почав ходити безпорадно кругами, намагаючись знайти когось, хто повів би його за руку.

А проконсул увидел, что случилось, и уверовал, пораженный учением Господним.

Побачивши, що сталося, губернатор здивувався науці Господній і повірив.

Затем Павел вместе со спутниками отплыл из Пафоса в Пергу, что в Памфилии. Там Иоанн оставил их и вернулся в Иерусалим.

Павло з супутниками відпливли з Пафоса й прибули до Перґи Памфилійської. Іоан Марко залишив їх і повернувся до Єрусалиму.

Из Перги они отправились в Антиохию Писидийскую. В субботний день они пришли в синагогу и заняли места.

А вони вирушили далі з Перґи до Антиохії Пісідійської. У суботу Павло й Варнава прийшли до синагоги й сіли там.

Когда закончили читать закон и пророков, начальник синагоги передал им приглашение:— Братья, если есть у вас, что сказать для утешения народа, говорите!

Після читання Закону Мойсея й книг пророків старші синагоги послали по них, переказуючи: «Браття, якщо маєте ви слова підтримки до людей, то кажіть, будь ласка».

Тогда Павел поднялся, сделал знак рукой и сказал:— Израильтяне и все, кто боится Бога, послушайте!

Тоді Павло встав, подав знака рукою і промовив: «Народе ізраїльський і ви, погани, які поклоняються істинному Богу, слухайте.

Бог, которого почитает этот народ, Израиль, избрал наших праотцев. В чужой египетской земле Он возвысил наш род и вывел их оттуда могучей Своей рукой,

Бог народу ізраїльського обрав наших предків і звеличив їх під час перебування в землях Єгипетських, та Своєю всемогутньою рукою Він вивів їх із тієї країни.

а потом сорок лет заботился о них в пустыне.

Протягом добрих сорока років Він терпів наш народ у пустелі.

В Ханаанской земле он истребил семь народов, чтобы их землю передать в наследие израильтянам,

Він знищив сім народів у країні Ханаанській, а землі їхні віддав у володіння ізраїльському народові на чотириста п’ятдесят років.

и потом давал им вождей вплоть до пророка Самуила — четыреста пятьдесят лет.

А після цього Бог дав нашому народові суддів аж до часів пророка Самуїла.

Затем они попросили царя, и Бог дал им Саула, сына Киша, из племени Вениамина — еще на сорок лет.

Після цього ізраїльтяни попросили дати їм царя. Бог дав їм Саула, сина Кіша з роду Веніаминового, який правив близько сорока років.

Но затем отверг его и поставил Давида, о котором Сам и принес свидетельство: «Я нашел Давида, сына Иессея — вот кто мне по сердцу, кто исполнит все желания Мои».

Після його зміщення Бог підніс Давида, щоб той був їхнім царем. Бог так говорив про нього: „Давид, син Єссея — такий чоловік, який Мені подобається. Він робитиме все, що Я бажатиму від нього”.

Из числа его потомков Бог по Своему обещанию послал Израилю спасителя Иисуса.

З його, Давидового, роду Бог, як і обіцяв, привів до Ізраїлю Спасителя Ісуса.

А перед тем, как Он явился, Иоанн призвал весь народ Израиля в знак покаяния принять крещение.

А ще перед Його приходом Іоан проголосив для всіх людей ізраїльських хрещення на покаяння.

А когда Иоанн приблизился к финишной черте, то говорил: «Вы меня принимаете за Того, Кто должен прийти, но я — не Он. Он идет вслед за мной и я недостоин развязать ремешок на его сандалиях».

Завершивши свою справу, Іоан сказав: „Ким ви мене вважаєте? Я — не Христос.[35] Але Тому, Хто прийде за мною, я не гідний навіть розв’язати ременці Його сандалій”.

Братья — потомки Авраама и все те из вас, кто боится Бога! Эта спасительная весть обращена к вам.

Браття, сини Авраамового роду, і ви, погани, які поклоняються Богу, це ж до нас звернене те Послання про спасіння.

Жители Иерусалима вместе с своими начальниками Его не признали и осудили, исполнив предсказания пророков, которые читаются каждую субботу.

Мешканці Єрусалиму та їхні правителі не впізнали Христа, й засудили Його. Тим самим справдилися слова пророків, котрі читають щосуботи.

Хотя они не нашли за Ним никакой вины, достойной казни, но уговорили Пилата Его убить

І хоч вони не могли знайти ніяких підстав для винесення смертного вироку, вони попросили Пилата вбити Ісуса.

и так исполнили всё, что было о Нем сказано в Писании. Они сняли Его с креста и положили в гробницу,

Виконавши все, що було про Нього сказане у Святому Писанні, вони зняли Його з хреста й поклали в могилу.

но Бог воскресил Его из мертвых.

Але Бог воскресив Його з мертвих!

И много дней Он являлся тем, кто вместе с Ним пришли из Галилеи в Иерусалим, а теперь они свидетельствуют о Нем перед всем народом.

Протягом багатьох днів з’являвся Він тим, хто супроводжував Його в мандрах з Ґалилеї до Єрусалиму. І сьогодні вони — Його свідки нашому народу.

И мы возвещаем вам евангельскую весть о том, как исполнилось данное нашим праотцам обещание.

32-33 Ми оповідаємо вам Благовість: те, що Бог обіцяв нашим предкам, Він здійснив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса з мертвих. Ось що написано в другому Псалмі: „Ти Мій Син; Сьогодні Я став Твоїм Батьком”.

Он это сделал ради нас, их потомков, когда воскресил Иисуса, как и написано во втором псалме: «Ты Мне Сын, ныне Я Тебя породил».

А о том, что Бог воскресил Его из мертвых, чтобы Его уже никогда не коснулось тление, сказано: «дарую вам то благо, что Давиду Я обещал».

І як Бог воскресив Його з мертвих, щоб Він ніколи не повернувся у тлін, то сказав так: „Я дам вам святе й вірне благословіння, яке обіцяв Давидові”.

И в другом месте Писания говорится: «не дашь тлению коснуться того, кто Тебя чтит».

Також і в іншому місці Він сказав: „Ти не даси Своєму Святому зазнати тління”.

Давид исполнял волю Божью в своем поколении людей, он умер, приложился к праотцам и его коснулось тление.

Адже Давид служив волі Божій свого часу, а потім помер. Він був похований зі своїми предками, й зазнав тління.

А Того, Кого воскресил Бог, тление не коснулось.

А той, Кого Бог воскресив із мертвих, тління не зазнав.

Так пусть вам, братья, будет известно, что так возвещается вам прощение грехов. В законе Моисеевом вы не находили для себя оправдания,

38-39 Тож, браття, ви мусите знати, що через Нього дано вам прощення гріхів, і через Нього кожен, хто вірить, буде виправданий від усього, від чого не міг виправдатися через Закон Мойсея.

а кто уверует в то, о чем я сказал, обретет праведность.

Берегитесь, чтобы с вами не случилось того, о чем говорили пророки:

Отже, пильнуйте, щоб із вами не сталося того, про що писали пророки:

«Полюбуйтесь-ка, насмешники,изумитесь — и сгиньте!Собираюсь Я сделать в ваши дни такое,что вы бы рассказу о таком не поверили».

„Слухайте, ви, хто сумніваються, дивуйтеся і гиньте, бо в ваші дні таке Я роблю, у що ви ніколи не повірите, навіть якби вам хтось розповів”».

Когда они уже выходили из синагоги, их попросили и в следующую субботу продолжить об этом говорить.

Коли Павло й Варнава йшли з синагоги, люди почали просити їх, щоб наступної суботи вони знову прийшли й розповіли їм більше про все це.

А когда собрание было распущено, многие из иудеев и чтущих Бога прозелитов пошли за Павлом и Варнавой, а те продолжали с ними беседовать и убеждали их предаться Божьей благодати.

А коли з синагоги всі розійшлися, то чимало юдеїв і побожних новонавернених у юдаїзм подалися за Павлом і Варнавою. Апостоли розмовляли з ними й переконували їх не полишати віри в Божу милість.

В следующую субботу там собрался почти весь город, чтобы послушать Слово Господне.

Наступної суботи мало не все місто зійшлося послухати Слово Господа.

А иудеи, завидев эти толпы, исполнились зависти и стали с оскорблениями возражать на речи Павла.

Коли юдеї побачили юрмиська людей, серця їхні сповнилися заздрощів. Вони почали сперечатися з Павлом і ображати його.

Тогда Павел и Варнава сказали им прямо:— Вы — первые, к кому должно было быть обращено Слово Божье. Но раз вы его отвергли и показали, что считаете себя недостойными вечной жизни, мы теперь обращаемся к язычникам.

А Павло та Варнава відважно промовляли: «Так було необхідно, щоб Слово Боже спершу було звернене до вас. Але ж ви відштовхнули його, вирішивши, що не гідні вічного життя. Тож ми й звертаємося до поган.

Так заповедал нам Господь: «Я сделал тебя светочем для народов, чтобы принес спасение до края земли!»

Так наказував нам Господь: „Я зробив Тебе світлом для поган, щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі”».

А язычники, слушая это, радовались и прославляли Слово Господне. И те, кто был назначен к жизни вечной, уверовали.

Почувши це, погани зраділи й почали славили Слово Господнє. І ті, кому було призначене життя вічне, повірили.

Так слово Господне распространилось по всей округе.

Слово Господнє поширювалося по всіх навколишніх землях.

А иудеи настроили благочестивых влиятельных женщин и первых людей города против Павла и Варнавы и те прогнали их из своей области.

Але юдеї підбурили впливових побожних жінок і найважливіших людей міста, і ті почали переслідування проти Павла та Варнави, й вигнали їх з цих земель.

Тогда они, отряхнув перед ними пыль со своих ног, отправились в Иконий,

Тоді апостоли обтрусили порох зі своїх ніг проти цих людей [36] і вирушили в Іконію.

а ученики исполнились радости и Святого Духа.

А учні сповнилися втіхи й Духа Святого.

« 12 глава 14 глава »