Деяния 25 глава

Деяния апостолов
Перевод Десницкого → Сучасний переклад

Прибыв в свою провинцию, Фест через три дня отправился из Кесарии в Иерусалим.

Отож Фест став правителем і через три дні прибув з Кесарії до Єрусалиму.

Там к нему явились первосвященники и предводители иудеев с жалобой на Павла и настойчиво его

Юдейські правителі і головні священики виклали свої звинувачення проти Павла перед Фестом.

просили, чтобы он явил свою милость и вызвал Павла в Иерусалим (они сговорились устроить засаду и убить его на дороге).

Вони благали правителя зробити милість і відправити Павла до Єрусалиму (самі ж вони змовилися вбити його по дорозі).

Но Фест им ответил, что Павел содержится в Кесарии, куда он вскоре отправится сам.

Але Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і що він сам невдовзі туди їде.

— Пусть те из вас, кто могут, — сказал он, — отправятся вместе со мной и представят свое обвинение, если есть за этим человеком некая вина.

«Хай хтось із ваших вождів піде зі мною, — сказав він, — і нехай висунуть звинувачення проти цього чоловіка, якщо за ним є якась вина».

В Иерусалиме он пробыл не больше восьми-девяти дней и вернулся в Кесарию. На следующий день он сел в судейское кресло и велел привести Павла.

Пробувши там днів вісім-десять, Фест вирушив до Кесарії. Наступного ж дня посів він суддівське місце і звелів привести Павла.

Когда тот появился, его обступили иудеи, пришедшие из Иерусалима и стали обвинять во многих и тяжких преступлениях, но доказать их не могли.

Коли Павла привели, його обступили юдеї, які прийшли з Єрусалиму. Вони висунули проти нього багато серйозних звинувачень, але довести їх не могли.

Павел сказал в свою защиту:— Я не сделал ничего дурного ни против иудейского закона, ни против Храма, ни против Цезаря.

Павло захищався, промовляючи: «Немає за мною ніякої провини ні проти Закону юдейського, ні проти Храму, ні проти цезаря».

Фест хотел угодить иудеям и потому предложил Павлу:— Согласен ли ты отправиться в Иерусалим, чтобы я там рассмотрел твое дело?

Але Фест хотів догодити юдеям. Тому він запитав Павла: «Ти хочеш йти до Єрусалиму, щоб я судив тебе там?»

Но Павел ответил:— Я предстал перед судом Цезаря, и на нем меня и должно судить, а перед иудеями я ни в чем не провинился, как ты и сам прекрасно знаешь.

На те Павло відповів: «Я зараз стою перед судом цезаря, де мене слід судити. Я нічого не скоїв юдеям, тобі й самому це добре відомо.

Если я совершил некое преступление, достойное смертной казни, то готов умереть, но если я не сделал ничего такого, в чем они меня обвиняют, то никто не вправе меня им выдать. Требую, чтобы меня судил Цезарь!

Якщо ж я винен і зробив щось таке, що заслуговує смертної кари, то я не намагаюся уникнути її. Та оскільки немає правди у звинуваченнях цих людей, то ніхто не може їм мене видати. Я звертаюся до суду цезаревого».

Фест посоветовался со своим окружением и вынес решение:— Ты потребовал суда у Цезаря — к Цезарю ты и отправишься.

Фест, порадившись зі своїми помічниками, відповів: «Ти вимагав цезаревого суду, до цезаря й підеш».

Прошло еще несколько дней и в Кесарию прибыли царь Агриппа с Береникой, чтобы поприветствовать Феста.

Через кілька днів цар Аґриппа і Вереніка прибули до Кесарії, щоб привітати Феста.

Когда они уже провели там довольно много дней, Фест сообщил царю о деле Павла:— Здесь есть один заключенный, оставшийся еще от Феликса.

Вони лишалися в Кесарії багато днів, і Фест розповів цареві про Павлову справу: «Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив у тюрмі.

Когда я был в Иерусалиме, мне на него жаловались иудейские первосвященники и старейшины, требуя сурового приговора.

Коли я був в Єрусалимі, юдейські первосвященики й старійшини свідчили проти нього й вимагали його засудження і смерті.

Я им ответил, что не в обычае римлян выдавать человека на смерть прежде, чем обвиняемый встретится лицом к лицу с обвинителями и воспользуется возможностью произнести речь по сути дела в свою защиту.

Та я сказав їм, що це суперечить римським законам: видавати звинуваченого, доки він не зустрінеться віч-на-віч із тими, хто його звинувачує і не отримає можливості захистити себе від звинувачення.

Когда они собрались сюда, я без малейшего промедления на следующий же день сел в судейское кресло и велел привести этого человека.

Отож коли ті юдеї прибули сюди для суду, я не зволікав. Наступного ж дня я сів на суддівське місце й наказав привести Павла до мене.

Они его обсутпили, но не выдвинули обвинений ни в одном из преступлений, которых я бы ожидал.

Та коли вони стали свідчити проти нього, то не звинуватили його у жодному злочині на які я очікував.

У них были с ним какие-то разногласия относительно их религии и еще об умершем Иисусе, про которого Павел утверждал, что он жив.

Натомість вони сперечалися з ним з питань їхньої власної релігії і про Якогось Ісуса, Який помер, хоча Павло стверджував, що Той живий.

Я не понимал, как мне это расследовать, и спросил, согласен ли он отправиться в Иерусалим и там предстать перед судом по этому делу.

У мене виникли сумніви щодо того, як розслідувати все це. Через те я запитав Павла, чи не хоче він стати перед судом в Єрусалимі.

Но Павел потребовал, чтобы его дело представили на рассмотрение императора, так что я приказал стеречь его до тех пор, пока я не отправлю его к Цезарю.

Але Павло попросив, щоб його тримали до рішення імператора. Тож я наказав стерегти його доти, доки я зможу відправити його до цезаря в Рим».

Агриппа сказал Фесту:— Я тоже хотел бы послушать этого человека.— Завтра, — ответил тот, — ты его услышишь.

На це Аґриппа промовив до Феста: «Я хотів би сам послухати цього чоловіка». «Завтра ж ти його почуєш», — відповів Фест.

На следующий день Агриппа с Береникой прибыли с торжественной процессией и вошли в зал заседаний вместе с трибунами и городской знатью. По приказу Феста был приведен и Павел.

Отож наступного дня Аґриппа і Вереніка з великою пишністю прибули в суд. Вони ввійшли до судової палати, в якій були воєначальники та знать міста. Фест віддав наказ привести Павла.

Фест сказал:— Царь Агриппа и все, кто здесь собрался! Перед вами человек, по поводу которого ко мне обращалось множество иудеев и в Иерусалиме, и здесь, они кричали, что его нельзя оставлять в живых.

Тоді Фест сказав: «Царю Аґриппо і всі присутні тут, ви бачите цього чоловіка, на кого скаржилася мені юдейська громада і в Єрусалимі, й тут. Всі вони наполягали на тому, що цей чоловік не повинен жити.

Но я не нашел за ним никаких преступлений, достойных смертной казни, а поскольку он потребовал суда у императора, я решил его туда и отправить.

Але я не знайшов за ним ніякої провини, вартої смертної кари. Він сам вимагав імператорового суду, тож я й вирішив послати його до імператора.

Но я не знаю, что именно мне написать об этом государю, поэтому я вывел его перед вами и прежде всего перед тобой, царь Агриппа, чтобы после рассмотрения этого дела мне было, что о нем написать.

Але я не маю нічого конкретного проти нього, про що міг би написати імператорові. Ось чому я ставлю його перед вами і особливо перед тобою, царю Аґриппо, щоб після нашого розслідування мені було що написати імператору.

Ведь мне кажется неразумным отправлять на суд заключенного, не разъясняя сути обвинений.

Бо здається мені нерозсудливим посилати в’язня і не вказувати на висунуті проти нього звинувачення».

« 24 глава 26 глава »