Деяния 25 глава

Деяния
Слово Жизни → Сучасний переклад

Через три дня после вступления на должность проконсула, Фест отправился из Кесарии в Иерусалим.

Отож Фест став правителем і через три дні прибув з Кесарії до Єрусалиму.

В Иерусалиме первосвященники и иудейские начальники представили ему обвинение против Павла.

Юдейські правителі і головні священики виклали свої звинувачення проти Павла перед Фестом.

Они настойчиво просили Феста оказать им милость и перевести Павла в Иерусалим. Сами же они собирались устроить на пути засаду и убить его.

Вони благали правителя зробити милість і відправити Павла до Єрусалиму (самі ж вони змовилися вбити його по дорозі).

Фест ответил: — Павел находится под стражей в Кесарии, и я сам скоро там буду.

Але Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і що він сам невдовзі туди їде.

Пусть ваши руководители идут со мной и представят обвинение против него, если он сделал что-либо плохое.

«Хай хтось із ваших вождів піде зі мною, — сказав він, — і нехай висунуть звинувачення проти цього чоловіка, якщо за ним є якась вина».

Проведя с ними не больше восьми — десяти дней, Фест возвратился в Кесарию, и на следующий же день сел в судейское кресло и приказал ввести Павла.

Пробувши там днів вісім-десять, Фест вирушив до Кесарії. Наступного ж дня посів він суддівське місце і звелів привести Павла.

Когда Павел появился, иудеи, которые пришли из Иерусалима, стали обвинять его в многочисленных и серьезных преступлениях, но доказать их они не могли.

Коли Павла привели, його обступили юдеї, які прийшли з Єрусалиму. Вони висунули проти нього багато серйозних звинувачень, але довести їх не могли.

Павел же, защищаясь, сказал: — Я ни в чем не согрешил ни против иудейского закона, ни против храма, ни против императора.

Павло захищався, промовляючи: «Немає за мною ніякої провини ні проти Закону юдейського, ні проти Храму, ні проти цезаря».

Фест хотел угодить иудеям и поэтому спросил Павла: — Согласен ли ты идти в Иерусалим, чтобы тебя судили там в моем присутствии по представленным против тебя обвинениям?

Але Фест хотів догодити юдеям. Тому він запитав Павла: «Ти хочеш йти до Єрусалиму, щоб я судив тебе там?»

Павел ответил: — Я стою перед судом императора, и здесь я и должен быть судим. Я не сделал иудеям ничего плохого, как ты и сам хорошо знаешь.

На те Павло відповів: «Я зараз стою перед судом цезаря, де мене слід судити. Я нічого не скоїв юдеям, тобі й самому це добре відомо.

Если я виновен и заслужил смерти, я готов умереть. Но если обвинения, выдвигаемые иудеями против меня, ложны, то никто не имеет права выдать меня им. Я требую суда императора!

Якщо ж я винен і зробив щось таке, що заслуговує смертної кари, то я не намагаюся уникнути її. Та оскільки немає правди у звинуваченнях цих людей, то ніхто не може їм мене видати. Я звертаюся до суду цезаревого».

Посовещавшись со своим советом, Фест объявил: — Раз ты потребовал суда императора, то к императору и отправишься.

Фест, порадившись зі своїми помічниками, відповів: «Ти вимагав цезаревого суду, до цезаря й підеш».

Несколько дней спустя в Кесарию навестить Феста прибыл царь Aгриппа с Вереникой.

Через кілька днів цар Аґриппа і Вереніка прибули до Кесарії, щоб привітати Феста.

Они провели там несколько дней, и Фест говорил с царем о деле Павла: — Здесь есть человек, оставленный в тюрьме Феликсом.

Вони лишалися в Кесарії багато днів, і Фест розповів цареві про Павлову справу: «Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив у тюрмі.

Когда я был в Иерусалиме, иудейские священники и старейшины выдвинули против него обвинение. Они просили, чтобы он был осужден.

Коли я був в Єрусалимі, юдейські первосвященики й старійшини свідчили проти нього й вимагали його засудження і смерті.

Я им сказал, что выдавать человека до того, как ему будет дана возможность встретиться с обвинителями лицом к лицу и защититься, противоречит римскому обычаю.

Та я сказав їм, що це суперечить римським законам: видавати звинуваченого, доки він не зустрінеться віч-на-віч із тими, хто його звинувачує і не отримає можливості захистити себе від звинувачення.

Они пришли со мной сюда, и я сразу, на следующий же день сел в судейское кресло и приказал привести этого человека.

Отож коли ті юдеї прибули сюди для суду, я не зволікав. Наступного ж дня я сів на суддівське місце й наказав привести Павла до мене.

Встав вокруг него, они не обвинили его ни в одном из преступлений, о которых я предполагал,

Та коли вони стали свідчити проти нього, то не звинуватили його у жодному злочині на які я очікував.

но у них был спор по вопросам, касающимся их религии и некого Иисуса, который умер, но о котором Павел заявлял, что Он жив.

Натомість вони сперечалися з ним з питань їхньої власної релігії і про Якогось Ісуса, Який помер, хоча Павло стверджував, що Той живий.

Я не знал, как мне расследовать это дело, и спросил его, согласен ли он идти в Иерусалим и быть судимым там.

У мене виникли сумніви щодо того, як розслідувати все це. Через те я запитав Павла, чи не хоче він стати перед судом в Єрусалимі.

Павел же потребовал рассмотрения его дела императором, и я приказал держать его под стражей, пока не отошлю его к императору.

Але Павло попросив, щоб його тримали до рішення імператора. Тож я наказав стерегти його доти, доки я зможу відправити його до цезаря в Рим».

Aгриппа сказал Фесту: — Я бы сам хотел послушать этого человека. — Завтра же услышишь, — ответил Фест.

На це Аґриппа промовив до Феста: «Я хотів би сам послухати цього чоловіка». «Завтра ж ти його почуєш», — відповів Фест.

На следующий день Aгриппа и Вереника с большой торжественностью вошли в зал суда с трибунами и знатными людьми города. По приказу Феста ввели Павла.

Отож наступного дня Аґриппа і Вереніка з великою пишністю прибули в суд. Вони ввійшли до судової палати, в якій були воєначальники та знать міста. Фест віддав наказ привести Павла.

Фест сказал: — Царь Aгриппа и все присутствующие! Вы видите перед собой человека, на которого все множество иудеев жаловалось мне и в Иерусалиме, и здесь, в Кесарии, крича, что он не должен больше жить.

Тоді Фест сказав: «Царю Аґриппо і всі присутні тут, ви бачите цього чоловіка, на кого скаржилася мені юдейська громада і в Єрусалимі, й тут. Всі вони наполягали на тому, що цей чоловік не повинен жити.

Я же не нахожу в нем никакой вины, за которую он был бы достоин смерти. Но, поскольку он потребовал суда императора, я решил отправить его в Рим.

Але я не знайшов за ним ніякої провини, вартої смертної кари. Він сам вимагав імператорового суду, тож я й вирішив послати його до імператора.

Но у меня нет ничего определенного написать императору, и поэтому я вывел его к вам, и особенно к тебе, царь Aгриппа, чтобы в результате допроса я знал, что мне написать.

Але я не маю нічого конкретного проти нього, про що міг би написати імператорові. Ось чому я ставлю його перед вами і особливо перед тобою, царю Аґриппо, щоб після нашого розслідування мені було що написати імператору.

Я думаю, что неразумно посылать заключенного, не указав, в чем он обвиняется.

Бо здається мені нерозсудливим посилати в’язня і не вказувати на висунуті проти нього звинувачення».

« 24 глава 26 глава »