Деяния 28 глава

Деяния
Слово Жизни → Сучасний переклад

Спасшись, мы узнали, что остров называется Мальта.

Врятувавшись, ми з’ясували, що острів цей називається Мальта.

Жители острова нам необычайное гостеприимство. Они разожгли костер и пригласили нас к себе. Было холодно и шел дождь.

Місцеві жителі виявили до нас надзвичайну доброту. Як пішов дощ і стало холодно, вони розвели багаття й запросили нас.

Когда Павел, собрав охапку дров, стал бросать их в костер, у него на руке повисла змея, выползшая из огня.

Павло назбирав хмизу і як поклав його в огонь, то виповзла гадюка, вдарила його, почепившись на його руці.

Когда жители острова увидели, что с руки Павла свисает змея, они стали говорить друг другу: — Этот человек, наверное, убийца: он спасся в море, но справедливость не позволила ему остаться в живых.

Коли місцеві жителі побачили гадюку, яка звисала з його руки, то почали перемовлятися поміж собою: «Цей чоловік, певно, убивця. Хоч і не загинув він у морі, та все ж Правосуддя [75] не дозволяє йому жити».

Но Павел стряхнул змею в огонь, и она не причинила ему никакого вреда.

Але Павло струсив гадюку в огонь і не зазнав ніякої шкоди.

Люди ожидали, что он начнет опухать или внезапно упадет мертвым. Они прождали долгое время, и когда увидели, что с ним ничего не происходит, изменили мнение и стали говорить, что он бог.

Вони довго чекали, що він спухне чи раптом впаде мертвий. А як побачили, що нічого такого з Павлом не скоїлося, то змінили свою думку і проголосили його богом.

Неподалеку было имение, принадлежавшее правителю острова по имени Публий. Он принял нас у себя, и три дня мы гостили у него.

Навколо того місця простиралися землі, що належали правителю острова на ім’я Публій. Він запросив нас до своєї оселі й три дні гостинно опікувався нами.

Отец Публия был болен и лежал в постели, у него была горячка и дизентерия. Павел вошел к нему, помолился, возложил на него руки и исцелил его.

Батько Публія був прикутий до ліжка, бо хворів на лихоманку та червінку.[76] Павло пішов провідати його, і помолившись, поклав на хворого руки й зцілив його.

Когда народ это увидел, то все больные острова стали приходить и получали исцеление.

Після того як це сталося, інші хворі острова почали приходити до Павла і зцілювалися.

Они воздали нам много почестей, и когда мы должны были отплывать, они снабдили нас в дорогу всем необходимым.

Мешканці острова дуже вшановували нас, і як ми відпливали, то вони забезпечили нас усім необхідним.

Спустя три месяца мы вышли в море на александрийском корабле "Диоскуры", зимовавшем на острове.

Через три місяці відпливли ми на олександрійському кораблі, який зимував на острові. На його кормі був зображений знак богів-близнюків Діоскурів.[77]

Мы приплыли в Сиракузы и пробыли там три дня.

Діставшись до Сиракуз, ми пробули там три дні.

Оттуда мы прибыли в Ригий. На следующий день подул южный ветер, и мы прибыли в Путеолы.

Звідти ми відпливли й прибули до Реґії. Наступного дня повіяв південний вітер, і ми вирушили далі, а на другий день ми припливли до Путеолі,

Там мы нашли братьев, и они попросили нас провести с ними неделю. И вот мы наконец прибыли в Рим.

де знайшли братів, які запросили нас тиждень погостювати у них. Так ми прибули до Рима.

Братья в Риме слышали о том, что мы должны прибыть, и вышли навстречу нам до самого Aппиева Форума и Трех Таверн. Когда Павел увидел их, он поблагодарил Бога и ободрился.

Там брати почули про нас і вийшли нас зустрічати аж до Аппієвої площі [78] й Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.

Мы прибыли в Рим, и Павлу разрешили жить отдельно, с солдатом, который стерег его.

Коли прибули ми до Рима, то Павлові було дано дозвіл жити окремо, але під охороною воїна.

Три дня спустя Павел созвал руководителей иудейской общины Рима. Когда они собрались, он сказал им: — Братья, я был арестован в Иерусалиме и выдан римлянам, хотя я не сделал ничего ни против нашего народа, ни против обычаев наших предков.

Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в’язня.

Римляне провели расследование по моему делу и хотели меня отпустить, так как за мной нет никакой вины, за которую я заслуживал бы смерти.

Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть.

Но поскольку иудеи всячески искали возможности погубить меня, я вынужден был потребовать суда императора, и сделал я это вовсе не для того, чтобы в чем-либо обвинить мой народ.

Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря, але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ.

Я и созвал вас сегодня, чтобы увидеть вас и поговорить с вами. Ведь за надежду Израиля на мне сегодня эти кандалы.

Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами: бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани».

Слушавшие Павла ответили: — Мы не получали о тебе никаких писем из Иудеи, и никто из братьев, которые приходили к нам, не говорил нам о тебе ничего плохого.

Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе.

Но мы хотели бы от тебя самого услышать, что ты думаешь, потому что мы слышим, что повсюду говорят против этой секты.

Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цього нового руху повсюди виступають люди».

Они условились с Павлом, и в назначенный день к нему пришло еще больше народу. Павел с утра и до вечера говорил им о Божьем Царстве и убеждал их из закона Моисея и из Пророков об Иисусе.

Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше народу прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора Павло розмовляв і свідчив про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків.

Некоторых он убедил, другие же не верили.

Декого переконали його слова, але інші не вірили.

У них начались разногласия между собой, и когда они стали уходить, Павел произнес такие слова: — Дух Святой правильно сказал вашим отцам через пророка Исайю:

Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї:

"Пойди к этому народу и скажи: вы будете слышать, но не поймете, будете смотреть, но не увидите.

„Іди до народу цього і скажи: „Ви будете слухати, слухати, але не зрозумієте, ви будете дивитися, дивитися, але не побачите.

Сердца этих людей огрубели, они почти не слышат, они закрыли глаза. Иначе они увидели бы и услышали, и поняли сердцами и обратились бы, и Я исцелил бы их!"

Бо зачерствіло серце народу цього. Слух у людей цих притупився, і очі вони позаплющували. Бо інакше могли б побачити на власні очі, почути на власні вуха, зрозуміти серцем своїм, і тоді повернулися б до Мене, і Я б їх зцілив””.

— Поэтому я хочу, чтобы вы знали, что спасение Божье послано язычникам, и они выслушают и примут эту весть!

Через те нехай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!»

После этих слов иудеи разошлись, горячо споря друг с другом

[І як сказав він це, юдеї пішли, палко сперечаючись поміж собою.] [79]

Павел жил в Риме еще целых два года на своем содержании и принимал всех, кто приходил к нему.

Цілих два роки прожив Павло в будинку, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати.

Он смело и беспрепятственно проповедовал Царство Божье и учил о Господе Иисусе Христе.

Павло проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і ніхто не перешкоджав йому.

« 27 глава 1 глава »