Деяния 28 глава

Деяния апостолов
Перевод Десницкого → Сучасний переклад

Уже когда мы оказались в безопасности, мы узнали, что остров назывался Мальтой.

Врятувавшись, ми з’ясували, що острів цей називається Мальта.

Тамошние варвары приняли нас с необычайным дружелюбием. Поскольку шел дождь и было холодно, они развели костер и всех нас пригласили к нему.

Місцеві жителі виявили до нас надзвичайну доброту. Як пішов дощ і стало холодно, вони розвели багаття й запросили нас.

Павел набрал целую охапку хвороста и бросил ее в огонь, и тут из нее выползла гадюка и уцепилась за его руку.

Павло назбирав хмизу і як поклав його в огонь, то виповзла гадюка, вдарила його, почепившись на його руці.

Когда варвары увидели, что с его руки свисает змея, они решили меж собой так:— Сразу видно, что этот человек — убийца. Он спасся из моря, но богиня возмездия не оставила его в живых.

Коли місцеві жителі побачили гадюку, яка звисала з його руки, то почали перемовлятися поміж собою: «Цей чоловік, певно, убивця. Хоч і не загинув він у морі, та все ж Правосуддя [75] не дозволяє йому жити».

Но Павел без малейшего вреда стряхнул змею в огонь.

Але Павло струсив гадюку в огонь і не зазнав ніякої шкоди.

Те ждали, что его рука распухнет или он сразу же упадет замертво, но этого так и не дождались. Когда они увидели, что с ним ничего плохого не произошло, изменили мнение и приняли его за какого-то бога.

Вони довго чекали, що він спухне чи раптом впаде мертвий. А як побачили, що нічого такого з Павлом не скоїлося, то змінили свою думку і проголосили його богом.

Неподалеку от того места располагалась усадьба главного на острове человека по имени Публий. Три дня он радушно принимал нас у себя.

Навколо того місця простиралися землі, що належали правителю острова на ім’я Публій. Він запросив нас до своєї оселі й три дні гостинно опікувався нами.

Оказалось, что отец Публия в то время лежал в постели, страдая от жара и поноса. Павел вошел к нему, помолился и возложил на него руки — и так его исцелил.

Батько Публія був прикутий до ліжка, бо хворів на лихоманку та червінку.[76] Павло пішов провідати його, і помолившись, поклав на хворого руки й зцілив його.

Когда это произошло, то и остальные жители острова, кто был болен, приходили к нему и снова обретали здоровье.

Після того як це сталося, інші хворі острова почали приходити до Павла і зцілювалися.

Они оказали нам великие почести и на прощание снабдили всем необходимым.

Мешканці острова дуже вшановували нас, і як ми відпливали, то вони забезпечили нас усім необхідним.

На этом острове зимовал корабль из Александрии под названием «Диоскуры», на нем мы и отплыли через три месяца.

Через три місяці відпливли ми на олександрійському кораблі, який зимував на острові. На його кормі був зображений знак богів-близнюків Діоскурів.[77]

Мы зашли в Сиракузы и провели там три дня,

Діставшись до Сиракуз, ми пробули там три дні.

а оттуда вдоль берега приплыли в Регий. Через день подул южный ветер, так что уже назавтра мы были в Путеолах.

Звідти ми відпливли й прибули до Реґії. Наступного дня повіяв південний вітер, і ми вирушили далі, а на другий день ми припливли до Путеолі,

Там мы встретили братьев, они попросили остаться у них на неделю, а уже оттуда мы пошли в Рим.

де знайшли братів, які запросили нас тиждень погостювати у них. Так ми прибули до Рима.

В Риме братья услышали о нашем приходе и вышли встретить нас: кто к Аппиевому форуму, а кто к Трем тавернам. Когда Павел их увидел, то возблагодарил Бога и воспрял духом.

Там брати почули про нас і вийшли нас зустрічати аж до Аппієвої площі [78] й Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.

Когда мы прибыли в Рим, Павлу было дозволено жить самостоятельно, только один из воинов его стерег.

Коли прибули ми до Рима, то Павлові було дано дозвіл жити окремо, але під охороною воїна.

Через три дня Павел созвал главных людей из местной иудейской общины, и когда они собрались, обратился к ним так:— Братья! Хотя я ничего не сделал против нашего народа или наших отеческих обычаев, меня в Иерусалиме схватили и в оковах передали в руки римлян.

Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в’язня.

Они меня судили и хотели было свободить, потому что не обнаружили за мной ничего, достойного казни.

Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть.

Но иудеи возражали, и я был вынужден потребовать суда у Цезаря, но совсем не для того, чтобы в чем-то обвинить собственный народ.

Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря, але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ.

Вот по этой причине я и пригласил вас к себе, чтобы повидаться и поговорить с вами. Эти цепи я ношу ради надежды всего Израиля!

Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами: бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани».

Они ему ответили:— Мы не получали о тебе из Иудеи никаких писем, и никто из приходивших братьев не сообщил и не рассказал о тебе ничего дурного.

Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе.

Но мы бы хотели услышать от тебя, что ты сам думаешь, ведь нам известно, что эта твоя секта повсюду вызывает возражения.

Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цього нового руху повсюди виступають люди».

В особо назначенный день к Павлу в гостиницу собралось много народу, и он с утра до вечера излагал им учение о Божьем Царстве и Иисусе, убеждая свидетельствами из Моисеева закона и пророков.

Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше народу прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора Павло розмовляв і свідчив про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків.

Одних его слова убедили, другие им не поверили.

Декого переконали його слова, але інші не вірили.

Когда они расходились, так и не достигнув согласия, Павел произнес такие слова:— Верно сказал Дух Святой нашим праотцам устами пророка Исайи:

Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї:

«Ступай к этому народу и скажи:Слушаете, слушаете — да не разумеете,смо́трите, смо́трите — да не понимаете!

„Іди до народу цього і скажи: „Ви будете слухати, слухати, але не зрозумієте, ви будете дивитися, дивитися, але не побачите.

Очерствело сердце этого народа,на ухо они туги стали,глаза свои сомкнули —а не то бы глазами узрели,не то бы услышали ушами,уразумели сердцем и ко Мне обратились,а Я бы их исцелил».

Бо зачерствіло серце народу цього. Слух у людей цих притупився, і очі вони позаплющували. Бо інакше могли б побачити на власні очі, почути на власні вуха, зрозуміти серцем своїм, і тоді повернулися б до Мене, і Я б їх зцілив””.

Так пусть вам будет известно: эта весть о Божьем спасении послана язычникам и они ее услышат!

Через те нехай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!»

После этих его слов иудеи разошлись, горячо споря друг с другом.

[І як сказав він це, юдеї пішли, палко сперечаючись поміж собою.] [79]

Павел два года прожил в Риме на собственном содержании. Он принимал всех, кто к нему приходил,

Цілих два роки прожив Павло в будинку, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати.

проповедовал им Божье Царство и учил о Господе Иисусе Христе смело и беспрепятственно.

Павло проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і ніхто не перешкоджав йому.

« 27 глава 1 глава »