Деяния 28 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Сучасний переклад

Опасность миновала. Остров, как вскоре нам стало известно, назывался Мальта.

Врятувавшись, ми з’ясували, що острів цей називається Мальта.

Островитяне были на редкость приветливы. Дождь не прекращался, было холодно, и они разложили для нас костер, обогрели нас.

Місцеві жителі виявили до нас надзвичайну доброту. Як пішов дощ і стало холодно, вони розвели багаття й запросили нас.

Павел подошел и бросил в костер охапку хвороста, и тут змея, отпрянув от огня, обвилась вокруг его руки.

Павло назбирав хмизу і як поклав його в огонь, то виповзла гадюка, вдарила його, почепившись на його руці.

Островитяне увидели гадину, повисшую у него на руке, и стали говорить: «Этот человек, как видно, убийца. В море спасся, а не жилец. Это ему возмездие».

Коли місцеві жителі побачили гадюку, яка звисала з його руки, то почали перемовлятися поміж собою: «Цей чоловік, певно, убивця. Хоч і не загинув він у морі, та все ж Правосуддя [75] не дозволяє йому жити».

Но Павел стряхнул гадину в костер и остался невредим.

Але Павло струсив гадюку в огонь і не зазнав ніякої шкоди.

Ждали, что появится опухоль или что он вдруг упадет замертво. В конце концов стало понятно, что ему ничего не делается, и они изменили мнение. Стали говорить, что он бог.

Вони довго чекали, що він спухне чи раптом впаде мертвий. А як побачили, що нічого такого з Павлом не скоїлося, то змінили свою думку і проголосили його богом.

Публий, наместник на острове, жил в своей вилле неподалеку от берега. Он принял нас, и в течение трех дней мы пользовались его щедрым гостеприимством.

Навколо того місця простиралися землі, що належали правителю острова на ім’я Публій. Він запросив нас до своєї оселі й три дні гостинно опікувався нами.

Как раз тогда отец Публия лежал в сильном жару: болел дизентерией. Павел пришел к нему и помолился, возложил на него руки и исцелил его.

Батько Публія був прикутий до ліжка, бо хворів на лихоманку та червінку.[76] Павло пішов провідати його, і помолившись, поклав на хворого руки й зцілив його.

После этого исцеления стали приходить другие немощные на острове и исцелялись.

Після того як це сталося, інші хворі острова почали приходити до Павла і зцілювалися.

Нас окружили почетом, а когда пришла пора собираться нам в дорогу, снабдили всем необходимым.

Мешканці острова дуже вшановували нас, і як ми відпливали, то вони забезпечили нас усім необхідним.

Мы отплыли через три месяца на александрийском корабле «Диоскуры», зимовавшем на острове.

Через три місяці відпливли ми на олександрійському кораблі, який зимував на острові. На його кормі був зображений знак богів-близнюків Діоскурів.[77]

Придя в Сиракузы, мы пробыли там три дня

Діставшись до Сиракуз, ми пробули там три дні.

И опять вышли в море. Прибыли в Регию. День спустя подул южный ветер, и на другой день мы были уже в Путеолах.

Звідти ми відпливли й прибули до Реґії. Наступного дня повіяв південний вітер, і ми вирушили далі, а на другий день ми припливли до Путеолі,

Братья, которых мы здесь нашли, упросили нас остаться у них на неделю. Наконец, перед нами был уже Рим.

де знайшли братів, які запросили нас тиждень погостювати у них. Так ми прибули до Рима.

Тамошние братья знали о нашем прибытии и вышли навстречу. На Аппиевой площади и у Трех Таверн, где мы встретились, Павел возблагодарил Бога и воспрянул.

Там брати почули про нас і вийшли нас зустрічати аж до Аппієвої площі [78] й Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.

Когда мы пришли в Рим, Павлу разрешили под охраной солдата поселиться отдельно.

Коли прибули ми до Рима, то Павлові було дано дозвіл жити окремо, але під охороною воїна.

Через три дня Павел пригласил к себе верхушку иудеев. Когда гости пришли, он сказал: «Мужи братья! Я ничего не сделал против нашего народа и обычаев наших отцов, но вот из Иерусалима узником передан в руки римлян.

Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в’язня.

Они допросили меня и за отсутствием вины, достаточной для смертного приговора, хотели отпустить.

Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть.

Но иудеи не согласились, и тогда мне пришлось потребовать суда кесаря — конечно, не для того, чтобы судиться с моим народом.

Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря, але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ.

Я созвал вас, чтобы открыто перед вами высказаться. Вот, за надежду Израиля закован в цепи».

Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами: бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани».

Они сказали ему: «Мы ни писем о тебе не получали из Иудеи, ни новостей от вновь прибывших братьев о тебе не слышали. Худого слова о тебе никто не говорил.

Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе.

Хотелось бы тебя послушать. Что у тебя за мысли? Все, что мы знаем — это что с новым толком нигде нет согласия».

Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цього нового руху повсюди виступають люди».

В условленный день их еще больше собралось у него в странноприимном доме. С утра до самого вечера он красноречиво в деталях рассказывал им о Божьем Царстве и доводил до их сознания правду об Иисусе, ссылаясь на Закон Моисея и пророков.

Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше народу прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора Павло розмовляв і свідчив про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків.

Сказанное одних убедило, в других вызвало недоверие.

Декого переконали його слова, але інші не вірили.

Они заспорили друг с другом, стали уходить, и Павел сказал: «Хорошо Дух Святой сказал нашим отцам через пророка Исайю:

Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї:

“Пойди к народу этому и скажи: ухом будете слышать и не понимать. Оком будете смотреть и не видеть.

„Іди до народу цього і скажи: „Ви будете слухати, слухати, але не зрозумієте, ви будете дивитися, дивитися, але не побачите.

Закоснели умы в этом народе. Заложило у них уши и заслонились глаза, и не могут они глазами видеть, ушами слышать, сердцем понимать и ко Мне обратиться, чтобы Я исцелил их.”

Бо зачерствіло серце народу цього. Слух у людей цих притупився, і очі вони позаплющували. Бо інакше могли б побачити на власні очі, почути на власні вуха, зрозуміти серцем своїм, і тоді повернулися б до Мене, і Я б їх зцілив””.

Да будет вам известно, что язычникам послана Божья весть о спасении: они и услышат».

Через те нехай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!»

[ отсутствует ]

[І як сказав він це, юдеї пішли, палко сперечаючись поміж собою.] [79]

И еще два года прожил там Павел, снимая покои, где он всегда кого-то принимал

Цілих два роки прожив Павло в будинку, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати.

И с чувством полной свободы беспрепятственно возвещал Божье Царство и учение о Господе Иисусе Христе.

Павло проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і ніхто не перешкоджав йому.

« 27 глава 1 глава »