Деяния 23 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Сучасний переклад

Обведя взглядом синедрион, Павел сказал: «Мужи братья! Моя жизнь до нынешнего дня проходила с Богом по всей доброй совести».

Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю і завжди робив тільки те, що вважав праведним».

Архиерей Анания приказал караульному ударить Павла по устам.

Первосвященик Ананія [63] звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по губах.

На это Павел сказал ему: «Тебя, многоликого, будет бить Бог. Ты сел судить меня по Закону, а как же вопреки Закону велишь меня бить?».

Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе! Ти, неначе брудна стіна, яку побілили, аби приховати гидоту. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом Мойсея? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».

Люди из караула говорят: «Ты кого поносишь? Божьего архиерея!».

Ті, хто стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?»

Павел отвечал: «Я не понял, братья, что он архиерей. Написано: “Имущего власть над народом твоим не хули”».

Та Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: „Не говори погано про правителя народу твого”».

Вспомнив, что одни в синедрионе — саддукеи, другие — фарисеи, Павел крикнул: «Мужи братья! Я фарисей, сын фарисея. Судят меня за неоставление надежды на воскресение мертвых».

Коли Павло зрозумів, що частина присутніх — саддукеї, а ще частина — фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».

Эти слова напомнили фарисеям и саддукеям об их разногласиях. Собрание заспорило.

І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася.

Саддукеи утверждают, что нет воскресения, нет ни ангела, ни духа. Фарисеи же все это признают.

(Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні Ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять).

Поднялся крик. С фарисейской стороны в спор вступили книжники. Они говорили: «Ничего зловредного в этом человеке мы не находим. Что если и впрямь с ним говорил дух или ангел?».

Здійнявся страшенний галас, і деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. Може й справді дух чи Ангел говорив до нього».

Спор все разгорался. Командир когорты, опасаясь, что Павла просто растерзают, приказал солдатам вмешаться, отобрать у них Павла и отвести в крепость.

Суперечка ставала все запеклішою і згодом переросла в бійку. Тоді командир злякався, що Павла можуть роздерти на шматки, і наказав воїнам спуститися й відвести його до фортеці.

Той ночью Павлу явился Господь и сказал: «Не падай духом, Павел. Ты был Мне свидетелем в Иерусалиме, а теперь пойдешь свидетелем в Рим».

Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».

С наступлением дня иудеи учинили сговор, поклялись ни есть ни пить, покуда не убьют Павла.

Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла.

Было сорок, а то и больше, участников этого сговора.

Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік.

Они пришли к первосвященникам и старейшинам и говорят: «Мы по клятвенному обещанию теперь ничего в рот не берем, покуда не убьем Павла.

Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.

Отправьте от себя и от синедриона прошение командиру когорты, чтобы завтра он привел его к вам, якобы для более тщательного разбора обстоятельств, а мы изловчимся убить его по дороге».

Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».

Сын Павловой сестры узнал о засаде, пришел к Павлу в крепость и это все ему рассказал.

Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові.

Павел окликнул центуриона и сказал: «Отведи этого паренька к командиру когорты. У него есть к нему дело».

Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти».

Тот привел его к командиру когорты и говорит: «Узник Павел позвал меня и попросил отвести к тебе этого паренька: ему, мол, нужно поговорить с тобой о каком-то деле».

Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».

Командир когорты отвел его за локоть в сторону и сказал: «Ну так какое у тебя ко мне дело?».

Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?»

Тот ответил: «Иудеи сговорились просить тебя привести завтра Павла в синедрион, якобы для более тщательного выяснения обстоятельств.

Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше.

Ты им не верь. Ему готовится засада. Сорок, а то и больше, человек поклялись ни есть ни пить, покуда его не убьют. У них уже все и готово, они только ждут, когда ты дашь добро».

Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».

Приказав «никому не заикаться о нашем с тобой разговоре», командир когорты отпустил юношу,

Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це».

Позвал двух центурионов и сказал им: «Сегодня вечером к девятому часу подготовьте на предмет перехода в Кесарию две сотни солдат, семьдесят всадников и две сотни стрелков.

Потім він покликав двох своїх офіцерів [64] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців,

Павла в лучшем виде верхом доставьте к прокуратору Феликсу».

а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса».

И написал письмо такого содержания:

Він написав Феліксу такого листа:

«Клавдий Лисий — его превосходительству прокуратору Феликсу: приветствую тебя!

«Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.

Этого человека схватили и намеревались убить иудеи. Я пришел с солдатами, узнал, что он римский гражданин, и спас его.

Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його.

Желая затем понять, в чем он обвиняется, я привел его в их синедрион.

Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону.

Выяснилось, что обвинение касается лишь вопросов толкования их Закона. Для смертного приговора или тюремного заключения нет достаточных оснований.

Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення.

Мне донесли, что на него готовится покушение, и я в срочном порядке отправляю его к тебе. Его обвинителям я тоже велел изложить перед тобой свои доводы».

Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».

Выполняя приказание, солдаты ночью доставили Павла в Антипатриду.

І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду.

На следующий день они вернулись в крепость. Дальше его сопровождали верховые.

Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.

Придя в Кесарию, вручили прокуратору письмо. И передали ему Павла.

Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла.

Прокуратор прочитал письмо, спросил Павла, из каких он мест, и узнав, что из Киликии,

Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав:

Сказал: «Я выслушаю тебя с прибытием обвинителей» — и приказал держать его под стражей в претории Ирода.

«Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». Він наказав стерегти Павла в палаці Ірода.

« 22 глава 24 глава »