Деяния 23 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Переклад Хоменка

Обведя взглядом синедрион, Павел сказал: «Мужи братья! Моя жизнь до нынешнего дня проходила с Богом по всей доброй совести».

Поглянувши на синедріон, Павло мовив: «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом.»

Архиерей Анания приказал караульному ударить Павла по устам.

Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах.

На это Павел сказал ему: «Тебя, многоликого, будет бить Бог. Ты сел судить меня по Закону, а как же вопреки Закону велишь меня бить?».

Тоді Павло сказав до нього: «Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?»

Люди из караула говорят: «Ты кого поносишь? Божьего архиерея!».

Присутні ж сказали: «Ти зневажаєш Божого первосвященика!»

Павел отвечал: «Я не понял, братья, что он архиерей. Написано: “Имущего власть над народом твоим не хули”».

А Павло мовив: «Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу.»

Вспомнив, что одни в синедрионе — саддукеи, другие — фарисеи, Павел крикнул: «Мужи братья! Я фарисей, сын фарисея. Судят меня за неоставление надежды на воскресение мертвых».

Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»

Эти слова напомнили фарисеям и саддукеям об их разногласиях. Собрание заспорило.

Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори;

Саддукеи утверждают, что нет воскресения, нет ни ангела, ни духа. Фарисеи же все это признают.

бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге.

Поднялся крик. С фарисейской стороны в спор вступили книжники. Они говорили: «Ничего зловредного в этом человеке мы не находим. Что если и впрямь с ним говорил дух или ангел?».

І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?»

Спор все разгорался. Командир когорты, опасаясь, что Павла просто растерзают, приказал солдатам вмешаться, отобрать у них Павла и отвести в крепость.

Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню.

Той ночью Павлу явился Господь и сказал: «Не падай духом, Павел. Ты был Мне свидетелем в Иерусалиме, а теперь пойдешь свидетелем в Рим».

А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.»

С наступлением дня иудеи учинили сговор, поклялись ни есть ни пить, покуда не убьют Павла.

Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб'ють Павла.

Было сорок, а то и больше, участников этого сговора.

Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову.

Они пришли к первосвященникам и старейшинам и говорят: «Мы по клятвенному обещанию теперь ничего в рот не берем, покуда не убьем Павла.

Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб'ємо Павла.

Отправьте от себя и от синедриона прошение командиру когорты, чтобы завтра он привел его к вам, якобы для более тщательного разбора обстоятельств, а мы изловчимся убить его по дороге».

Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.»

Сын Павловой сестры узнал о засаде, пришел к Павлу в крепость и это все ему рассказал.

Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла.

Павел окликнул центуриона и сказал: «Отведи этого паренька к командиру когорты. У него есть к нему дело».

Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: «Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати.»

Тот привел его к командиру когорты и говорит: «Узник Павел позвал меня и попросил отвести к тебе этого паренька: ему, мол, нужно поговорить с тобой о каком-то деле».

Той узяв його, привів до тисяцького й каже: «В'язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати.»

Командир когорты отвел его за локоть в сторону и сказал: «Ну так какое у тебя ко мне дело?».

Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: «Що маєш мені оповісти?»

Тот ответил: «Иудеи сговорились просить тебя привести завтра Павла в синедрион, якобы для более тщательного выяснения обстоятельств.

«Юдеї, — відповів той, — змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього.

Ты им не верь. Ему готовится засада. Сорок, а то и больше, человек поклялись ни есть ни пить, покуда его не убьют. У них уже все и готово, они только ждут, когда ты дашь добро».

Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб'ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.»

Приказав «никому не заикаться о нашем с тобой разговоре», командир когорты отпустил юношу,

Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: «Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це.»

Позвал двух центурионов и сказал им: «Сегодня вечером к девятому часу подготовьте на предмет перехода в Кесарию две сотни солдат, семьдесят всадников и две сотни стрелков.

І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних.

Павла в лучшем виде верхом доставьте к прокуратору Феликсу».

Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.»

И написал письмо такого содержания:

І написав листа такого змісту:

«Клавдий Лисий — его превосходительству прокуратору Феликсу: приветствую тебя!

«Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт!

Этого человека схватили и намеревались убить иудеи. Я пришел с солдатами, узнал, что он римский гражданин, и спас его.

Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин.

Желая затем понять, в чем он обвиняется, я привел его в их синедрион.

Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду;

Выяснилось, что обвинение касается лишь вопросов толкования их Закона. Для смертного приговора или тюремного заключения нет достаточных оснований.

я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани.

Мне донесли, что на него готовится покушение, и я в срочном порядке отправляю его к тебе. Его обвинителям я тоже велел изложить перед тобой свои доводы».

Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!»

Выполняя приказание, солдаты ночью доставили Павла в Антипатриду.

Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду.

На следующий день они вернулись в крепость. Дальше его сопровождали верховые.

Другого ж дня, зоставивши комонних, щоб ішли з ним далі, повернулися в твердиню.

Придя в Кесарию, вручили прокуратору письмо. И передали ему Павла.

Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла.

Прокуратор прочитал письмо, спросил Павла, из каких он мест, и узнав, что из Киликии,

Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив:

Сказал: «Я выслушаю тебя с прибытием обвинителей» — и приказал держать его под стражей в претории Ирода.

«Я тебе вислухаю, коли прийдуть теж твої винуватці.» І велів стерегти його в Преторії Ірода.

« 22 глава 24 глава »