Деяния 28 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Переклад Хоменка

Опасность миновала. Остров, как вскоре нам стало известно, назывался Мальта.

Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта.

Островитяне были на редкость приветливы. Дождь не прекращался, было холодно, и они разложили для нас костер, обогрели нас.

Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду.

Павел подошел и бросил в костер охапку хвороста, и тут змея, отпрянув от огня, обвилась вокруг его руки.

Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його.

Островитяне увидели гадину, повисшую у него на руке, и стали говорить: «Этот человек, как видно, убийца. В море спасся, а не жилец. Это ему возмездие».

Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.»

Но Павел стряхнул гадину в костер и остался невредим.

А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха.

Ждали, что появится опухоль или что он вдруг упадет замертво. В конце концов стало понятно, что ему ничего не делается, и они изменили мнение. Стали говорить, что он бог.

Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він — бог.

Публий, наместник на острове, жил в своей вилле неподалеку от берега. Он принял нас, и в течение трех дней мы пользовались его щедрым гостеприимством.

А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво.

Как раз тогда отец Публия лежал в сильном жару: болел дизентерией. Павел пришел к нему и помолился, возложил на него руки и исцелил его.

Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його.

После этого исцеления стали приходить другие немощные на острове и исцелялись.

Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись.

Нас окружили почетом, а когда пришла пора собираться нам в дорогу, снабдили всем необходимым.

Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне.

Мы отплыли через три месяца на александрийском корабле «Диоскуры», зимовавшем на острове.

Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів.

Придя в Сиракузы, мы пробыли там три дня

Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні.

И опять вышли в море. Прибыли в Регию. День спустя подул южный ветер, и на другой день мы были уже в Путеолах.

Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі,

Братья, которых мы здесь нашли, упросили нас остаться у них на неделю. Наконец, перед нами был уже Рим.

де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму.

Тамошние братья знали о нашем прибытии и вышли навстречу. На Аппиевой площади и у Трех Таверн, где мы встретились, Павел возблагодарил Бога и воспрянул.

А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав.

Когда мы пришли в Рим, Павлу разрешили под охраной солдата поселиться отдельно.

І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг.

Через три дня Павел пригласил к себе верхушку иудеев. Когда гости пришли, он сказал: «Мужи братья! Я ничего не сделал против нашего народа и обычаев наших отцов, но вот из Иерусалима узником передан в руки римлян.

Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув'язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян.

Они допросили меня и за отсутствием вины, достаточной для смертного приговора, хотели отпустить.

Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини.

Но иудеи не согласились, и тогда мне пришлось потребовать суда кесаря — конечно, не для того, чтобы судиться с моим народом.

А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, — не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити.

Я созвал вас, чтобы открыто перед вами высказаться. Вот, за надежду Израиля закован в цепи».

З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.»

Они сказали ему: «Мы ни писем о тебе не получали из Иудеи, ни новостей от вновь прибывших братьев о тебе не слышали. Худого слова о тебе никто не говорил.

А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе.

Хотелось бы тебя послушать. Что у тебя за мысли? Все, что мы знаем — это что с новым толком нигде нет согласия».

Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.»

В условленный день их еще больше собралось у него в странноприимном доме. С утра до самого вечера он красноречиво в деталях рассказывал им о Божьем Царстве и доводил до их сознания правду об Иисусе, ссылаясь на Закон Моисея и пророков.

І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки. Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, — від ранку аж до вечора.

Сказанное одних убедило, в других вызвало недоверие.

Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри.

Они заспорили друг с другом, стали уходить, и Павел сказал: «Хорошо Дух Святой сказал нашим отцам через пророка Исайю:

І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи:

“Пойди к народу этому и скажи: ухом будете слышать и не понимать. Оком будете смотреть и не видеть.

Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите.

Закоснели умы в этом народе. Заложило у них уши и заслонились глаза, и не могут они глазами видеть, ушами слышать, сердцем понимать и ко Мне обратиться, чтобы Я исцелил их.”

Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.

Да будет вам известно, что язычникам послана Божья весть о спасении: они и услышат».

Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.»

[ отсутствует ]

Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою.

И еще два года прожил там Павел, снимая покои, где он всегда кого-то принимал

Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього,

И с чувством полной свободы беспрепятственно возвещал Божье Царство и учение о Господе Иисусе Христе.

проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди.

« 27 глава 1 глава »