Деяния 28 глава

Деяния святых апостолов
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Спасшись же, бывшие с Павлом узнали, что остров называется Мелит.

Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта.

Иноплеменники оказали нам немалое человеколюбие, ибо они, по причине бывшего дождя и холода, разложили огонь и приняли всех нас.

Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду.

Когда же Павел набрал множество хвороста и клал на огонь, тогда ехидна, выйдя от жара, повисла на руке его.

Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його.

Иноплеменники, когда увидели висящую на руке его змею, говорили друг другу: верно этот человек — убийца, когда его, спасшегося от моря, суд Божий не оставляет жить.

Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.»

Но он, стряхнув змею в огонь, не потерпел никакого вреда.

А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха.

Они ожидали было, что у него будет воспаление, или он внезапно упадёт мёртвым; но, ожидая долго и видя, что не случилось с ним никакой беды, переменили мысли и говорили, что он Бог.

Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він — бог.

Около того места были поместья начальника острова, именем Публия; он принял нас и три дня дружелюбно угощал.

А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво.

Отец Публия лежал, страдая горячкою и болью в животе; Павел вошёл к нему, помолился и, возложив на него руки свои, исцелил его.

Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його.

После сего события и прочие на острове, имевшие болезни, приходили и были исцеляемы,

Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись.

и оказывали нам много почести и при отъезде снабдили нужным.

Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне.

Через три месяца мы отплыли на Александрийском корабле, называемом Диоскуры, зимовавшем на том острове,

Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів.

и, приплыв в Сиракузы, пробыли там три дня.

Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні.

Оттуда отплыв, прибыли в Ригию; и как через день подул южный ветер, прибыли на второй день в Путеол,

Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі,

где нашли братьев, и были упрошены пробыть у них семь дней, а потом пошли в Рим.

де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму.

Тамошние братья, услышав о нас, вышли нам навстречу до Аппиевой площади и трёх гостиниц. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.

А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав.

Когда же пришли мы в Рим, то сотник передал узников военачальнику, а Павлу позволено жить особо с воином, стерегущим его.

І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг.

Через три дня Павел созвал знатнейших из Иудеев и, когда они сошлись, говорил им: мужи братия! не сделав ничего против народа или отеческих обычаев, я в узах из Иерусалима предан в руки Римлян.

Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув'язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян.

Они, судив меня, хотели освободить, потому что нет во мне никакой вины, достойной смерти;

Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини.

но так как Иудеи противоречили, то я принуждён был потребовать суда у кесаря, впрочем, не с тем, чтобы обвинить в чём-либо мой народ.

А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, — не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити.

По этой причине я и призвал вас, чтобы увидеться и поговорить с вами, ибо за надежду Израилеву обложен я этими узами.

З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.»

Они же сказали ему: мы ни писем не получали о тебе из Иудеи, ни из приходящих братьев никто не известил о тебе и не сказал чего-либо худого.

А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе.

Впрочем, желательно нам слышать от тебя, как ты мыслишь; ибо известно нам, что об этом учении везде спорят.

Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.»

И, назначив ему день, очень многие пришли к нему в гостиницу; и он от утра до вечера излагал им учение о Царствии Божием, приводя свидетельства и удостоверяя их о Иисусе из закона Моисеева и пророков.

І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки. Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, — від ранку аж до вечора.

Одни убеждались словами его, а другие не верили.

Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри.

Будучи же не согласны между собою, они уходили, когда Павел сказал следующие слова: хорошо Дух Святой сказал отцам нашим через пророка Исаию:

І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи:

пойди к народу сему и скажи: слухом услышите, и не уразумеете, и очами смотреть будете, и не увидите.

Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите.

Ибо огрубело сердце людей сих, и ушами с трудом слышат, и очи свои сомкнули, да не узрят очами, и не услышат ушами, и не уразумеют сердцем, и не обратятся, чтобы Я исцелил их».

Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.

Итак, да будет вам известно, что спасение Божие послано язычникам: они и услышат.

Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.»

Когда он сказал это, Иудеи ушли, много споря между собою.

Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою.

И жил Павел целых два года на своём иждивении и принимал всех, приходивших к нему,

Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього,

проповедуя Царствие Божие и уча о Господе Иисусе Христе со всяким дерзновением невозбранно.

проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди.

Примечания:

Синодальный перевод

3 ехидна — ядовитая змея.

« 27 глава 1 глава »