Деяния 21 глава

Деяния святых апостолов
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

 
 

Когда же мы, расставшись с ними, отплыли, то прямо пришли в Кос, на другой день в Родос и оттуда в Патару,
 
І розлучившися з ними, ми попливли простою дорогою і прибули на Кос, а другого дня на Родос, звідси ж — у Патару.

и, найдя корабль, идущий в Финикию, взошли на него и отплыли.
 
Найнявши корабель, що плив у Фінікію, ми сіли і попливли.

Быв в виду Кипра и оставив его слева, мы плыли в Сирию, и пристали в Тире, ибо тут надлежало сложить груз с корабля.
 
Коли виринув перед нами Кіпр, ми лишили його ліворуч і попливли в Сирію та й пристали до Тиру, бо там мав корабель скинути вантаж.

И, найдя учеников, пробыли там семь дней. Они, по внушению Духа, говорили Павлу, чтобы он не ходил в Иерусалим.
 
А знайшовши учнів, ми перебули там сім день. Вони під впливом Духа говорили Павлові не йти в Єрусалим.

Проведя эти дни, мы вышли и пошли, и нас провожали все с жёнами и детьми даже за город; а на берегу, преклонив колени, помолились.
 
Коли скінчились нам дні побуту, ми вирушили, і як ми йшли, то нас проводжали всі з жінками і дітьми аж за місто. На березі ми стали на коліна і помолилися.

И, простившись друг с другом, мы вошли в корабль, а они возвратились домой.
 
Потім поцілували ми одні одних на прощання і сіли на корабель; вони ж вернулися додому.

Мы же, совершив плавание, прибыли из Тира в Птолемаиду, где, приветствовав братьев, пробыли у них один день.
 
А ми, скінчивши плавбу, прибули з Тиру у Птолемаїду і, привітавши братів, перебули в них один день.

А на другой день Павел и мы, бывшие с ним, выйдя, пришли в Кесарию и, войдя в дом Филиппа благовестника, одного из семи диаконов, остались у него.
 
На другий день ми далі вибралися у дорогу і, прибувши в Кесарію, увійшли в дім Филипа євангелиста, одного з сімох, і зосталися в нього.

У него были четыре дочери девицы, пророчествующие.
 
Було ж у нього четверо дочок-дівчат, які пророкували.

Между тем как мы пребывали у них многие дни, пришёл из Иудеи некто пророк, именем Агав,
 
І коли ми більше днів перебули, якийсь пророк, Агав на ім'я, прибув з Юдеї.

и, войдя к нам, взял пояс Павлов и, связав себе руки и ноги, сказал: так говорит Дух Святой: мужа, чей этот пояс, так свяжут в Иерусалиме Иудеи и предадут в руки язычников.
 
Він прийшов до нас і, взявши пояс Павла, зв'язав собі руки й ноги та й мовив: «Святий Дух каже це: Отак юдеї зв'яжуть В Єрусалимі того чоловіка, що йому належить цей пояс, і видадуть в руки поган.»

Когда же мы услышали это, то и мы и тамошние просили, чтобы он не ходил в Иерусалим.
 
Коли ми це почули, заходилися просити, ми й тамошні, щоб він не йшов до Єрусалиму.

Но Павел в ответ сказал: что вы делаете? что плачете и сокрушаете сердце моё? я не только хочу быть узником, но готов умереть в Иерусалиме за имя Господа Иисуса.
 
Тоді Павло озвався: «Що ви робите, плачучи і надриваючи моє серце? Таж я готовий не тільки бути зв'язаний, але й життя своє покласти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса.»

Когда же мы не могли уговорить его, то успокоились, сказав: да будет воля Господня!
 
Коли ж годі було його переконати, ми погодилися, кажучи: «Нехай буде воля Господня.»

После сих дней, приготовившись, пошли мы в Иерусалим.
 
А по цих днях, узявши клунки, ми пустилися в Єрусалим.

С нами шли и некоторые ученики из Кесарии, провожая нас к некоему давнему ученику, Мнасону Кипрянину, у которого можно было бы нам жить.
 
Учні з Кесарії теж пішли з нами і привели нас до якогось Мнасона з Кіпру, старого учня, в якого ми мали оселитися.

По прибытии нашем в Иерусалим братия радушно приняли нас.
 
Коли ми прибули в Єрусалим брати радо нас прийняли.

На другой день Павел пришёл с нами к Иакову; пришли и все пресвитеры.
 
На другий день Павло пішов з нами до Якова, де й усі старші зібрались.

Приветствовав их, Павел рассказывал подробно, что сотворил Бог у язычников служением его.
 
І, привітавши їх, він розповів їм докладно те, що Бог учинив поміж поганами завдяки його службі.

Они же, выслушав, прославили Бога и сказали ему: видишь, брат, сколько тысяч уверовавших Иудеев, и все они ревнители закона.
 
А вони, послухавши, прославляли Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч є між юдеями, що увірували, і всі вони ревнителі закону.

А о тебе наслышались они, что ты всех Иудеев, живущих между язычниками, учишь отступлению от Моисея, говоря, чтобы они не обрезывали детей своих и не поступали по обычаям.
 
Та вони про тебе чули, що ти всіх юдеїв поміж поганами навчаєш відступства від Мойсея, говорячи, щоб не обрізували дітей і не дотримувались звичаїв.

Итак, что же? Верно, соберётся народ; ибо услышат, что ты пришёл.
 
Що ж, отже? Люди, певно, збіжаться, бо почують, що ти прибув.

Сделай же, что мы скажем тебе: есть у нас четыре человека, имеющие на себе обет.
 
Зроби, отже, що ми тобі порадимо. Є тут у нас чотири чоловіки, що зв'язані обітом.

Взяв их, очистись с ними, и возьми на себя издержки на жертву за них, чтобы остригли себе голову, и узнают все, что слышанное ими о тебе несправедливо, но что и сам ты продолжаешь соблюдать закон.
 
Візьми їх, очисться з ними і заплати за них, щоб вони обстригли собі голови, і всі взнають, що це неправда, що вони про тебе чули, а, навпаки, ти також тримаєшся закону.

А об уверовавших язычниках мы писали, положив, чтобы они ничего такого не наблюдали, а только хранили себя от идоложертвенного, от крови, от удавленины и от блуда.
 
Відносно ж поган, які увірували, то ми послали те, що ухвалили: берегтись ідоложертвенного м'яса, крови, задушеного м'яса та розпусти.»

Тогда Павел, взяв тех мужей и очистившись с ними, в следующий день вошёл в храм и объявил окончание дней очищения, когда должно быть принесено за каждого из них приношение.
 
Тоді Павло, взявши тих чоловіків, на другий день очистився з ними, ввійшов у храм й об'явив реченець, за якого, по сповненні днів очищення, за кожного з них мала бути принесена офіра.

Когда же семь дней оканчивались, тогда Асийские Иудеи, увидев его в храме, возмутили весь народ и наложили на него руки,
 
Якже тих сім день добігало до кінця, юдеї з Азії, побачивши Павла у храмі, збунтували ввесь натовп і наклали на нього руки,

крича: мужи Израильские, помогите! этот человек всех повсюду учит против народа и закона и места сего; притом и Еллинов ввёл в храм и осквернил святое место сие.
 
гукаючи: «Мужі ізраїльські, на поміч! Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону й проти цього місця! Та мало того: він увів у храм греків і опоганив це святе місце!»

Ибо перед тем они видели с ним в городе Трофима Ефесянина и думали, что Павел его ввёл в храм.
 
Бо бачили перед тим у місті разом з ним Трофима, ефесянина, і гадали, що Павло його впровадив до храму.

Весь город пришёл в движение, и сделалось стечение народа; и, схватив Павла, повлекли его вон из храма, и тотчас заперты были двери.
 
Тоді заворушилось усе місто, зчинилося збіговисько народу і, схопивши Павла, почали тягнути його з храму й негайно зачинили двері.

Когда же они хотели убить его, до тысяченачальника полка дошла весть, что весь Иерусалим возмутился.
 
А як вони хотіли його вбити, дійшла до тисяцького чоти вістка, що ввесь Єрусалим заметушився.

Он, тотчас взяв воинов и сотников, устремился на них; они же, увидев тысяченачальника и воинов, перестали бить Павла.
 
Він зараз же з вояками та сотниками бігом на них накинувся; якже ті побачили тисяцького та вояків, перестали Павла бити.

Тогда тысяченачальник, приблизившись, взял его и велел сковать двумя цепями, и спрашивал: кто он, и что сделал.
 
Тоді тисяцький, наблизившися до нього, схопив його і звелів зв'язати двома ланцюгами. Потім спитав, хто він такий і що зробив.

В народе одни кричали одно, а другие другое. Он же, не могши по причине смятения узнать ничего верного, повелел вести его в крепость.
 
А в натовпі одні одне, другі друге кричали. Не мігши довідатися чогось певного через метушню, він наказав відвести його у твердиню.

Когда же он был на лестнице, то воинам пришлось нести его по причине стеснения от народа,
 
Коли Павло дійшов до сходів, — вояки мусіли його нести з приводу розшалілої юрби;

ибо множество народа следовало и кричало: смерть ему!
 
народ бо йшов за ним гурмою і кричав: «Геть його!»

При входе в крепость Павел сказал тысяченачальнику: можно ли мне сказать тебе нечто? А тот сказал: ты знаешь по-гречески?
 
І коли саме Павла вводили у твердиню, він сказав до тисяцького: «Чи можна мені щось тобі сказати?» Той озвався: «Вмієш по-грецькому?

Так не ты ли тот Египтянин, который перед сими днями произвёл возмущение и вывел в пустыню четыре тысячи человек разбойников?
 
То ти не той єгиптянин, що цими днями збунтував і вивів у пустиню чотири тисячі опришків?»

Павел же сказал: я Иудеянин, Тарсянин, гражданин небезызвестного Киликийского города; прошу тебя, позволь мне говорить к народу.
 
«Я — відповів Павло — юдей із Тарсу, громадянин міста, що не без слави у Кілікії. Дозволь мені, будь ласка, звернутися до народу.»

Когда же тот позволил, Павел, стоя на лестнице, дал знак рукою народу; и, когда сделалось глубокое молчание, начал говорить на еврейском языке так:
 
Коли той дозволив, Павло став на сходах, дав знак рукою до народу, а як настала велика тиша, промовив до них єврейською мовою:

Примечания:

 
Синодальный перевод
34 могши — могли, имея возможность, будучи в состоянии.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.