Деяния 17 глава

Деяния святых апостолов
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Пройдя через Амфиполь и Аполлонию, они пришли в Фессалонику, где была Иудейская синагога.

Перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога.

Павел, по своему обыкновению, вошёл к ним и три субботы говорил с ними из Писаний,

За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи про Писання,

открывая и доказывая им, что Христу надлежало пострадать и воскреснуть из мёртвых и что Сей Христос есть Иисус, Которого я проповедую вам.

вияснюючи і доводячи, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей власне є Христос, — той Ісус, якого я вам звіщаю.

И некоторые из них уверовали и присоединились к Павлу и Силе, как из Еллинов, чтущих Бога, великое множество, так и из знатных женщин немало.

І деякі з них дали себе переконати і пристали до Павла та Сили, — а й велике число богобоязливих греків і жінок знатних чимало.

Но неуверовавшие Иудеи, возревновав и взяв с площади некоторых негодных людей, собрались толпою и возмущали город и, приступив к дому Иасона, домогались вывести их к народу.

Але заздрісні юдеї назбирали з майдану якихось негідників, збили докупи натовп і заходилися підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу.

Не найдя же их, повлекли Иасона и некоторых братьев к городским начальникам, крича, что эти всесветные возмутители пришли и сюда,

А не знайшовши їх, поволокли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи: «Ось вони — ті, що підбурили ввесь світ і прийшли аж сюди.

а Иасон принял их, и все они поступают против повелений кесаря, почитая другого царём, Иисуса.

Ясон прийняв їх до себе. Усі вони йдуть проти кесаревих наказів, говорячи, що є інший цар — Ісус.»

И встревожили народ и городских начальников, слушавших это.

Так збунтували народ та начальників, які це слухали.

Но сии, получив удостоверение от Иасона и прочих, отпустили их.

Взявши ж від Ясона й інших запоруку, вони їх відпустили.

Братия же немедленно ночью отправили Павла и Силу в Верию, куда они прибыв, пошли в синагогу Иудейскую.

Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, а ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв.

Здешние были благомысленнее Фессалоникских: они приняли слово со всем усердием, ежедневно разбирая Писания, точно ли это так.

Ці були благородніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом, щодня досліджували Писання, чи так воно є.

И многие из них уверовали, и из Еллинских почётных женщин и из мужчин немало.

Багато ж із них увірували, — і жінок поважних грецьких та й чоловіків чимало.

Но когда Фессалоникские Иудеи узнали, что и в Верии проповедано Павлом слово Божие, то пришли и туда, возбуждая и возмущая народ.

Якже довідались юдеї із Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати і бунтувати народ.

Тогда братия тотчас отпустили Павла, как будто идущего к морю; а Сила и Тимофей остались там.

Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов аж до моря, а Сила й Тимотей зостались там.

Сопровождавшие Павла проводили его до Афин и, получив приказание к Силе и Тимофею, чтобы они скорее пришли к нему, отправились.

Ті ж, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і повернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього якнайшвидше.

В ожидании их в Афинах Павел возмутился духом при виде этого города, полного идолов.

Коли Павло чекав їх в Атенах, дивлячись на місто, повне ідолів, дух його кипів у ньому.

Итак, он рассуждал в синагоге с Иудеями и с чтущими Бога, и ежедневно на площади со встречающимися.

Він, отже, розмовляв з юдеями й побожними у синагозі та кожного дня на ринку з кимбудь.

Некоторые из эпикурейских и стоических философов стали спорить с ним; и одни говорили: «что хочет сказать этот суеслов?», а другие: «кажется, он проповедует о чужих божествах», потому что он благовествовал им Иисуса и воскресение.

Дехто навіть із філософів епікурейців та стоїків з ним дискутували. А деякі казали: «Що він, отой торохтій, хоче сказати?» Інші ж: «Та щось так виглядає, немов би він був проповідник чужих богів.» А це тому, що проповідував Ісуса й воскресіння.

И, взяв его, привели в ареопаг и говорили: можем ли мы знать, что это за новое учение, проповедуемое тобою?

Взяли вони його з собою і повели в Ареопаг, кажучи: «Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш?

Ибо что-то странное ты влагаешь в уши наши. Посему хотим знать, что это такое?

Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому й хочемо знати, що б воно могло бути.»

Афиняне же все и живущие у них иностранцы ни в чём охотнее не проводили время, как в том, чтобы говорить или слушать что-нибудь новое.

Атеняни бо всі, а й захожі чужинці, що жили між ними, на те тільки витрачали час, щоб або щось говорити, або слухати новин.

И, став Павел среди ареопага, сказал: Афиняне! по всему вижу я, что вы как бы особенно набожны.

Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив: «Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні.

Ибо, проходя и осматривая ваши святыни, я нашёл и жертвенник, на котором написано: «неведомому Богу». Сего-то, Которого вы, не зная, чтите, я проповедую вам.

Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю.

Бог, сотворивший мир и всё, что в нём, Он, будучи Господом неба и земли, не в рукотворённых храмах живёт

Бог, що створив світ і все, що в ньому, він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах,

и не требует служения рук человеческих, как бы имеющий в чём-либо нужду, Сам давая всему жизнь и дыхание и всё.

ані не приймає служби з рук людських, немов би він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все.

От одной крови Он произвёл весь род человеческий для обитания по всему лицу земли, назначив предопределённые времена и пределы их обитанию,

Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення,

дабы они искали Бога, не ощутят ли Его и не найдут ли, хотя Он и недалеко от каждого из нас:

щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацьки не знайдуть його, — хоч він від кожного з нас недалеко.

ибо мы Им живём и движемся и существуем, как и некоторые из ваших стихотворцев говорили: «мы Его и род».

У ньому бо живемо, рухаємося й існуєм, як деякі з ваших поетів сказали: Бо й ми з його роду.

Итак, мы, будучи родом Божиим, не должны думать, что Божество подобно золоту, или серебру, или камню, получившему образ от искусства и вымысла человеческого.

Бувши, отже, з Божого роду, ми не повинні думати, що божество подібне до золота чи срібла, чи каміння, твору мистецтва і людської вигадки.

Итак, оставляя времена неведения, Бог ныне повелевает людям всем повсюду покаяться,

Та, не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися,

ибо Он назначил день, в который будет праведно судить вселенную, посредством предопределённого Им Мужа, подав удостоверение всем, воскресив Его из мёртвых.

бо він настановив день, коли він буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого він призначив і всім дав поруку, воскресивши його з мертвих.»

Услышав о воскресении мёртвых, одни насмехались, а другие говорили: об этом послушаем тебя в другое время.

(Почувши про воскресіння мертвих), деякі почали реготатись, а деякі казали: «Про це послухаємо тебе іншим разом.»

Итак, Павел вышел из среды их.

Тож Павло вийшов з-посеред них.

Некоторые же мужи, пристав к нему, уверовали; между ними был Дионисий Ареопагит и женщина, именем Дамарь, и другие с ними.

Та деякі мужі пристали до нього й увірували, серед яких і Діонисій Ареопагіт та одна жінка, на ім'я Дамаріса, й інші з ними.

« 16 глава 18 глава »