Деяния 28 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Переклад Огієнка

Опасность миновала. Остров, как вскоре нам стало известно, назывался Мальта.

А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.

Островитяне были на редкость приветливы. Дождь не прекращался, было холодно, и они разложили для нас костер, обогрели нас.

Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.

Павел подошел и бросил в костер охапку хвороста, и тут змея, отпрянув от огня, обвилась вокруг его руки.

Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.

Островитяне увидели гадину, повисшую у него на руке, и стали говорить: «Этот человек, как видно, убийца. В море спасся, а не жилец. Это ему возмездие».

Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“

Но Павел стряхнул гадину в костер и остался невредим.

Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!

Ждали, что появится опухоль или что он вдруг упадет замертво. В конце концов стало понятно, что ему ничего не делается, и они изменили мнение. Стали говорить, что он бог.

А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.

Публий, наместник на острове, жил в своей вилле неподалеку от берега. Он принял нас, и в течение трех дней мы пользовались его щедрым гостеприимством.

Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.

Как раз тогда отец Публия лежал в сильном жару: болел дизентерией. Павел пришел к нему и помолился, возложил на него руки и исцелил его.

І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.

После этого исцеления стали приходить другие немощные на острове и исцелялись.

Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.

Нас окружили почетом, а когда пришла пора собираться нам в дорогу, снабдили всем необходимым.

Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.

Мы отплыли через три месяца на александрийском корабле «Диоскуры», зимовавшем на острове.

А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.

Придя в Сиракузы, мы пробыли там три дня

І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.

И опять вышли в море. Прибыли в Регию. День спустя подул южный ветер, и на другой день мы были уже в Путеолах.

А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,

Братья, которых мы здесь нашли, упросили нас остаться у них на неделю. Наконец, перед нами был уже Рим.

де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.

Тамошние братья знали о нашем прибытии и вышли навстречу. На Аппиевой площади и у Трех Таверн, где мы встретились, Павел возблагодарил Бога и воспрянул.

А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.

Когда мы пришли в Рим, Павлу разрешили под охраной солдата поселиться отдельно.

А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.

Через три дня Павел пригласил к себе верхушку иудеев. Когда гости пришли, он сказал: «Мужи братья! Я ничего не сделал против нашего народа и обычаев наших отцов, но вот из Иерусалима узником передан в руки римлян.

І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.

Они допросили меня и за отсутствием вины, достаточной для смертного приговора, хотели отпустить.

Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.

Но иудеи не согласились, и тогда мне пришлось потребовать суда кесаря — конечно, не для того, чтобы судиться с моим народом.

Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.

Я созвал вас, чтобы открыто перед вами высказаться. Вот, за надежду Израиля закован в цепи».

Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.

Они сказали ему: «Мы ни писем о тебе не получали из Иудеи, ни новостей от вновь прибывших братьев о тебе не слышали. Худого слова о тебе никто не говорил.

А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

Хотелось бы тебя послушать. Что у тебя за мысли? Все, что мы знаем — это что с новым толком нигде нет согласия».

Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“

В условленный день их еще больше собралось у него в странноприимном доме. С утра до самого вечера он красноречиво в деталях рассказывал им о Божьем Царстве и доводил до их сознания правду об Иисусе, ссылаясь на Закон Моисея и пророков.

А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.

Сказанное одних убедило, в других вызвало недоверие.

І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

Они заспорили друг с другом, стали уходить, и Павел сказал: «Хорошо Дух Святой сказал нашим отцам через пророка Исайю:

Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

“Пойди к народу этому и скажи: ухом будете слышать и не понимать. Оком будете смотреть и не видеть.

промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!

Закоснели умы в этом народе. Заложило у них уши и заслонились глаза, и не могут они глазами видеть, ушами слышать, сердцем понимать и ко Мне обратиться, чтобы Я исцелил их.”

Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“

Да будет вам известно, что язычникам послана Божья весть о спасении: они и услышат».

Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“

[ отсутствует ]

Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

И еще два года прожил там Павел, снимая покои, где он всегда кого-то принимал

І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,

И с чувством полной свободы беспрепятственно возвещал Божье Царство и учение о Господе Иисусе Христе.

і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!

« 27 глава 1 глава »