Деяния 8 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Переклад Огієнка

Савл оправдывал это убийство. С того дня в Иерусалиме началось жестокое гонение на церковь. Люди бежали в Иудею, в Самарию. Остались одни апостолы.

А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.

Стефана с великим плачем похоронили богобоязненные люди.

І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.

Савл терзал церковь. Переходя из дома в дом, он выволакивал мужчин, женщин и гнал их в тюрьму.

А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.

Тем временем бежавшие ходили по городам с проповедью Слова.

Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.

Филипп пришел в Самарию и возвещал Христа горожанам.

Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

Толпа слушала. Люди видели, какие чудеса совершает Филипп, и прониклись к нему доверием.

А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.

С неистовым воплем выходили из одержимых нечистые духи и к паралитикам и хромым калекам возвращалось здоровье.

Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.

В городе поселилась великая радость.

І радість велика в тім місті була́!

Там все знали мага Симона. Он выдавал себя за какого-то божка, и до последнего времени его искусство повергало в изумление весь самаритянский люд.

Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.

Стар и млад, все доверчиво слушали его и говорили: «Вот она, великая Божья сила».

Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“

Колдовское искусство Симона пользовалось успехом уже много лет, и до сих пор его авторитет был непререкаем.

Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.

Но когда Филипп возвестил о Божьем Царстве и Иисусе Христе, поверили Филиппу. Мужчины и женщины стали приходить и принимать крещение.

Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.

Поверил и Симон, принял крещение и больше уже не отходил от Филиппа. Он все забывал, когда на его глазах происходили явления нездешней силы и чудеса.

Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.

Апостолам в Иерусалиме стало известно, что Самария приняла Божье Слово, и они послали туда Петра и Иоанна.

Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.

Те пришли и стали в молитвах просить за самаритян о даровании им Святого Духа:

А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,

После крещения во имя Господа Иисуса ни на кого из самаритян Дух еще не сходил.

бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.

Петр и Иоанн возложили на них руки — и людям был дарован Святой Дух.

Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!

Симон увидел, что возложением апостольских рук дается Святой Дух, принес им денег

Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

И говорит: «Дайте и мне такие полномочия. Пусть при возложении моих рук людям даруется Святой Дух».

і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“

Но Петр сказал ему: «На погибель тебе твое серебро, потому что задумал приобрести Божий дар за деньги.

Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!

Тут тебе не рынок и не прилавок. Ты насквозь неправ перед Богом.

У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

Покайся в своем бесчинстве и моли Господа: может быть, отпустится тебе недомыслие разума.

Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!

Вижу в тебе горькую желчь, а сам ты в узах неправды».

Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.

Тогда Симон сказал: «Помолитесь и вы за меня Господу, чтобы ничего из сказанного вами со мной не случилось».

А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.

Петр и Иоанн до всех донесли весть — Слово Господне — и на обратном пути в Иерусалим прошли с проповедью евангелия по многим селам Самарии.

А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.

А Филиппу ангел Господень сказал: «Знаешь на юге дорогу из Иерусалима на Газу? Ступай сейчас туда». (Этой дороги теперь нет).

А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.

Филипп тут же пошел. Тем временем евнух-эфиоп, вельможа эфиопской царицы Кандаки и ее казначей, приезжавший в Иерусалим на поклонение,

І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

Ехал домой и, сидя в колеснице, читал пророка Исайю.

вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.

И Дух сказал Филиппу: «Поравняйся и иди рядом с колесницей».

А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.

Подбежав, Филипп услышал, что эфиоп читает пророка Исайю. Филипп спрашивает: «А ты все понимаешь, что читаешь?».

Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“

Тот ответил: «Куда мне! Разве что кто-нибудь подскажет» — и попросил Филиппа взобраться к нему и сесть рядом.

А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

Место из Писания, которое читал евнух, было такое: «Как овца, Он был приведен на заклание. И как агнец в руках стригущего безгласен, так и Он не разомкнул Своих уст.

А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

Ему, уничиженному, было отказано в правосудии. Что будет с Его родословным древом? Пресеклась жизнь Его на земле».

У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.

И евнух спрашивает: «Скажи, о ком говорит пророк? О себе или о ком другом?».

Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“

Филипп ответил и начиная с этого места Писания подвел его к евангелию Иисуса.

А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.

Так они ехали, пока не показался водоем. Евнух сказал: «Вот и вода. Почему бы нельзя мне креститься?» —

І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“

[ отсутствует ]

А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“

И приказал остановить колесницу. Оба вошли в воду, и Филипп окрестил евнуха.

І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.

Евнух ехал и радовался всю обратную дорогу. А Филиппа он больше не видел: когда они вышли из воды, его подхватил Господень Дух.

А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

Филипп появился в Азоте и оттуда с евангельской вестью прошел по всем городам до самой Кесарии.

А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.

« 7 глава 9 глава »