Деяния 8 глава

Деяния Святых Апостолов
Cовременный перевод WBTC → Переклад Огієнка

Савл одобрил убийство Стефана. В тот день началось великое гонение на церковь в Иерусалиме, и все, кроме апостолов, рассеялись по Иудее и Самарии.

А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.

Преданные люди похоронили Стефана и громко оплакали его.

І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.

Савл же стал пытаться уничтожить церковь; переходя от дома к дому, он брал под стражу мужчин и женщин и бросал их в темницу.

А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.

Рассеявшиеся же ходили повсюду и благовествовали.

Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.

Филипп пришёл в город Самарию и провозглашал учение о Христе.

Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

Услышав Филиппа и увидев чудеса, которые он творил, народ стал единодушно внимать ему.

А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.

Ибо из многих одержимых выходили с громкими воплями нечистые духи, и множество немощных и хромых было исцелено.

Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.

И великая радость была в том городе.

І радість велика в тім місті була́!

Но был там человек по имени Симон, занимавшийся и прежде волшебством, и поражавший этим самаритян. И выдавал он себя за кого-то великого.

Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.

Все, от самого малого до самого великого, слушали его, говоря: "В этом человеке — сила Божья, называемая "Великой Силой".

Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“

А слушали его потому, что долгое время он изумлял их своим волшебством.

Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.

Но когда поверили Филиппу, проповедовавшему благую весть о Царстве Божьем и о величии Иисуса Христа, крестились и мужчины, и женщины.

Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.

Уверовал и сам Симон, крестившись, и был всё время с Филиппом, и, видя совершающиеся великие знамения и чудеса, изумлялся.

Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.

Услышав, что жители Самарии приняли слово Божье, апостолы, которые всё ещё были в Иерусалиме, послали к ним Петра и Иоанна.

Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.

Прибыв туда, они помолились за верующих, чтобы на них снизошёл Дух Святой,

А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,

ибо, хотя они уже были крещены во имя Господа Иисуса, но Святой Дух ни на кого из них ещё не снизошёл.

бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.

Тогда Пётр и Иоанн стали возлагать на них руки, и Святой Дух снисходил на них.

Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!

Симон же, увидев, что Святой Дух снисходит, когда апостолы возлагают на них руки, предложил им денег, говоря:

Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

"Дайте и мне эту власть, чтобы на кого бы я ни возложил руки, на того снизошёл Святой Дух".

і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“

Пётр сказал ему: "Пусть сгинут твои деньги вместе с тобой самим, ибо подумал ты, что сможешь купить за деньги дар Божий.

Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!

Нет тебе ни части, ни доли в трудах наших, ибо сердце твоё неправедно перед Богом.

У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

Так раскайся же в этом зле и моли Господа, может быть, Он простит тебе твои помыслы.

Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!

Ведь я вижу, что ты полон горькой зависти и находишься в плену у греха".

Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.

Тогда Симон ответил: "Помолитесь Господу за меня, чтобы меня не постигло ничего из сказанного вами".

А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.

Апостолы же, рассказав людям обо всём, чему были свидетелями, и провозгласив слово Господне, вернулись в Иерусалим; на пути туда они благовествовали во многих самаритянских селениях.

А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.

Ангел Господний сказал Филиппу: "Соберись, и иди на юг, на дорогу, что ведёт из Иерусалима в Газу через пустыню".

А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.

И он собрался, и пошёл. Один эфиоп, евнух, вельможа при дворе Кандакии, царицы Эфиопской, хранитель её казны, побывавший в Иерусалиме на поклонении,

І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

возвращался по той дороге домой. Он сидел в своей колеснице и читал пророка Исайю.

вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.

Тогда Дух сказал Филиппу: "Подойди к колеснице и останься там".

А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.

Подбежав, Филипп услышал, как евнух читает пророка Исайю. И он спросил его: "Понимаешь ли ты, что читаешь?"

Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“

"Как мне понять? — ответил евнух. — Разве что кто-нибудь объяснит мне". И он пригласил Филиппа подняться на колесницу и сесть с ним рядом.

А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

Вот какое место из Писания он читал: "Как овцу, на заклание вели Его, и, как ягнёнок перед стригущими его безгласен, так и Он не открывал уст Своих.

А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

Его унижали и отказывали Ему в правосудии. И никто не сможет рассказать о Его потомках, ибо жизнь Его на земле закончена".

У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.

И спросил евнух Филиппа: "Прошу тебя, скажи мне, о ком говорит пророк: о себе или о ком-то другом?"

Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“

Тогда Филипп начал говорить, и, начав с этого Писания, стал благовествовать ему об Иисусе.

А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.

Продолжая свой путь, они приехали к воде, и евнух сказал: "Посмотри, вот вода, что препятствует мне принять крещение?"

І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“

И Филипп сказал: "Если веруешь ты всей душой своей, то можешь быть крещён". И тот сказал: "Я верую, что Иисус Христос — Сын Божий".

А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“

И он приказал остановить колесницу. И оба они, Филипп и евнух, сошли в воду, и Филипп крестил его.

І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.

Когда же они выходили из воды, Дух Господний унёс Филиппа, и евнух больше не видел его, но радостно продолжал свой путь.

А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

Филипп же очутился в Азоте и, переходя из города в город, продолжал проповедовать благую весть, пока не пришёл в Кесарию.

А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.

« 7 глава 9 глава »