Деяния 23 глава

Деяния Святых Апостолов
Cовременный перевод WBTC → Переклад Огієнка

Посмотрев на членов синедриона, Павел сказал: "Братья мои! До сегодняшнего дня я жил перед Богом с чистой совестью и всегда поступал, как считал правильным".

І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

Услышав это, первосвященник Анания приказал стоящим рядом с Павлом бить его по губам.

Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

Павел же сказал ему: "Бог поразит тебя, стена побелённая! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по закону, и всё-таки противозаконно приказываешь бить меня".

Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

Стоявшие рядом с ним сказали: "Ты оскорбляешь Первосвященника Божьего!"

А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

Павел сказал: "Братья, я не знал, что он первосвященник. Написано: "Не говори плохо о правителе народа твоего".

І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

Когда Павел понял, что одни из собравшихся там были саддукеи, а другие фарисеи, он громко сказал: "Братья! Я фарисей, сын фарисея! И на суд привели меня за то, что надеюсь на воскресение людей из мёртвых".

І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

Когда он сказал это, поднялся спор между фарисеями и саддукеями, и собрание разделилось.

Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

Ибо саддукеи говорят, что ни воскресения, ни ангелов, ни духов нет, а фарисеи признают всё это.

Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

Все стали громко кричать, и некоторые законники из фарисеев заспорили, говоря: "Ничего плохого мы не находим в этом человеке. Что, если дух или ангел говорил с ним?"

І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

Спор перешёл в драку, и военный трибун, опасаясь как бы они не растерзали Павла, приказал солдатам спуститься вниз и увести его от них в крепость.

А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

На следующую ночь Господь предстал перед Павлом и сказал: "Мужайся, ибо так, как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, будешь свидетельствовать и в Риме".

А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

Когда наступил день, иудеи сговорились между собой и дали клятву не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.

А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

Участвовавших в заговоре было более сорока человек.

А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

Они пошли к первосвященникам и старейшинам и сказали: "Мы поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьём Павла.

І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

Так пошлите теперь, вы и синедрион, к начальнику стражников приказ, чтобы его привели к вам, якобы для того, чтобы рассмотреть дело ещё раз. Мы же готовы убить его по дороге сюда".

Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.

Но об этом заговоре услышал племянник Павла. Он пошёл в крепость и предупредил об этом Павла.

Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.

Тогда Павел подозвал одного из центурионов и сказал ему: "Отведи этого юношу к трибуну, потому что он хочет сказать ему что-то важное".

Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.

И тот привёл юношу к трибуну и сказал: "Узник Павел позвал меня и попросил привести этого юношу к тебе, так как он хочет сказать тебе что-то".

Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.

Командир взял его за руку и, отведя в сторону, спросил: "Что ты хочешь сказать мне?"

І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“

Тот ответил: "Иудеи сговорились просить тебя привести Павла завтра в синедрион, якобы для более подробного расследования.

А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

Не слушай их, потому что больше сорока человек ждут его в засаде. Они поклялись не есть и не пить до тех пор, пока не убьют его. И теперь они готовы, и ожидают твоего согласия".

Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

Тогда военачальник отпустил юношу, приказав ему: "Никому не говори о том, что ты рассказал мне об этом".

Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“

Затем он позвал двух своих центурионов и сказал: "Подготовьте двести солдат для перехода в Кесарию, а также семьдесят всадников и двести копьеносцев и будьте готовы к девяти часам вечера.

І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.

Приготовьте также лошадей, чтобы в целости и сохранности доставить Павла к правителю Феликсу".

Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.

Кроме того, он написал письмо такого содержания:

І листа написав він такого ось змісту:

"Клавдий Лисий Его Превосходительству Правителю Феликсу шлёт приветствия.

„Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!

Этого человека схватили иудеи и чуть было не убили его, но я пришёл с солдатами и, узнав, что он римский гражданин, спас его.

Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.

Желая узнать причину, по которой его обвиняют, я привёл его в синедрион

І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.

и выяснил, что все обвинения против него касаются их же собственного закона, но ни в чём, заслуживающем смерти или заключения, он не повинен.

Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.

Когда же мне сказали, что против этого человека готовится заговор, я тотчас послал его к тебе и приказал его обвинителям представить их дело против него на рассмотрение тебе".

Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“

И солдаты выполнили приказ: взяли Павла и в тот же вечер привели его в Антипатриду, а

Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.

на следующий день всадники отправились с Павлом в Кесарию, остальные же возвратились в крепость.

А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.

Прибыв в Кесарию, охрана Павла доставила письмо правителю и передала Павла в его руки.

А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

Феликс прочёл письмо и спросил, из какой Павел провинции. Узнав, что из Киликии,

Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

Феликс сказал: "Я выслушаю тебя, когда явятся твои обвинители". И приказал держать Павла под стражей во дворце Ирода.

„Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.

« 22 глава 24 глава »