Деяния 8 глава

Деяния Святых Апостолов
Cовременный перевод WBTC → Переклад Хоменка

Савл одобрил убийство Стефана. В тот день началось великое гонение на церковь в Иерусалиме, и все, кроме апостолов, рассеялись по Иудее и Самарии.

Савло ж погоджувався з його вбивством. І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії.

Преданные люди похоронили Стефана и громко оплакали его.

Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому.

Савл же стал пытаться уничтожить церковь; переходя от дома к дому, он брал под стражу мужчин и женщин и бросал их в темницу.

Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в'язницю.

Рассеявшиеся же ходили повсюду и благовествовали.

Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже).

Филипп пришёл в город Самарию и провозглашал учение о Христе.

Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа.

Услышав Филиппа и увидев чудеса, которые он творил, народ стал единодушно внимать ему.

А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив,

Ибо из многих одержимых выходили с громкими воплями нечистые духи, и множество немощных и хромых было исцелено.

бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала.

И великая радость была в том городе.

Радість же була велика в тім місті.

Но был там человек по имени Симон, занимавшийся и прежде волшебством, и поражавший этим самаритян. И выдавал он себя за кого-то великого.

А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім'я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике.

Все, от самого малого до самого великого, слушали его, говоря: "В этом человеке — сила Божья, называемая "Великой Силой".

За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік — сила Божа, що її звуть великою.»

А слушали его потому, что долгое время он изумлял их своим волшебством.

Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми.

Но когда поверили Филиппу, проповедовавшему благую весть о Царстве Божьем и о величии Иисуса Христа, крестились и мужчины, и женщины.

Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім'я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки.

Уверовал и сам Симон, крестившись, и был всё время с Филиппом, и, видя совершающиеся великие знамения и чудеса, изумлялся.

Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався.

Услышав, что жители Самарии приняли слово Божье, апостолы, которые всё ещё были в Иерусалиме, послали к ним Петра и Иоанна.

Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана.

Прибыв туда, они помолились за верующих, чтобы на них снизошёл Дух Святой,

Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого,

ибо, хотя они уже были крещены во имя Господа Иисуса, но Святой Дух ни на кого из них ещё не снизошёл.

бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім'я Господа Ісуса.

Тогда Пётр и Иоанн стали возлагать на них руки, и Святой Дух снисходил на них.

Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа.

Симон же, увидев, что Святой Дух снисходит, когда апостолы возлагают на них руки, предложил им денег, говоря:

Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші

"Дайте и мне эту власть, чтобы на кого бы я ни возложил руки, на того снизошёл Святой Дух".

і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа.»

Пётр сказал ему: "Пусть сгинут твои деньги вместе с тобой самим, ибо подумал ты, что сможешь купить за деньги дар Божий.

Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий.

Нет тебе ни части, ни доли в трудах наших, ибо сердце твоё неправедно перед Богом.

Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом.

Так раскайся же в этом зле и моли Господа, может быть, Он простит тебе твои помыслы.

Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця;

Ведь я вижу, что ты полон горькой зависти и находишься в плену у греха".

бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди.»

Тогда Симон ответил: "Помолитесь Господу за меня, чтобы меня не постигло ничего из сказанного вами".

А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали.»

Апостолы же, рассказав людям обо всём, чему были свидетелями, и провозгласив слово Господне, вернулись в Иерусалим; на пути туда они благовествовали во многих самаритянских селениях.

Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських.

Ангел Господний сказал Филиппу: "Соберись, и иди на юг, на дорогу, что ведёт из Иерусалима в Газу через пустыню".

Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.»

И он собрался, и пошёл. Один эфиоп, евнух, вельможа при дворе Кандакии, царицы Эфиопской, хранитель её казны, побывавший в Иерусалиме на поклонении,

І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, —

возвращался по той дороге домой. Он сидел в своей колеснице и читал пророка Исайю.

він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю.

Тогда Дух сказал Филиппу: "Подойди к колеснице и останься там".

Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.»

Подбежав, Филипп услышал, как евнух читает пророка Исайю. И он спросил его: "Понимаешь ли ты, что читаешь?"

Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?»

"Как мне понять? — ответил евнух. — Разве что кто-нибудь объяснит мне". И он пригласил Филиппа подняться на колесницу и сесть с ним рядом.

А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього.

Вот какое место из Писания он читал: "Как овцу, на заклание вели Его, и, как ягнёнок перед стригущими его безгласен, так и Он не открывал уст Своих.

Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого.

Его унижали и отказывали Ему в правосудии. И никто не сможет рассказать о Его потомках, ибо жизнь Его на земле закончена".

В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.»

И спросил евнух Филиппа: "Прошу тебя, скажи мне, о ком говорит пророк: о себе или о ком-то другом?"

Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?»

Тогда Филипп начал говорить, и, начав с этого Писания, стал благовествовать ему об Иисусе.

Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому.

Продолжая свой путь, они приехали к воде, и евнух сказал: "Посмотри, вот вода, что препятствует мне принять крещение?"

А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?»

И Филипп сказал: "Если веруешь ты всей душой своей, то можешь быть крещён". И тот сказал: "Я верую, что Иисус Христос — Сын Божий".

Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, — можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.»

И он приказал остановить колесницу. И оба они, Филипп и евнух, сошли в воду, и Филипп крестил его.

І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва — Филип та скопець — зійшли у воду і він охристив його.

Когда же они выходили из воды, Дух Господний унёс Филиппа, и евнух больше не видел его, но радостно продолжал свой путь.

А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю.

Филипп же очутился в Азоте и, переходя из города в город, продолжал проповедовать благую весть, пока не пришёл в Кесарию.

Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію.

« 7 глава 9 глава »