Деяния 2 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Переклад Огієнка

Наступил день Пятидесятницы. Все собрались в одном месте.

Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

Внезапно с неба приблизился шум, как от мощного движения ветра, и заполнил весь дом, где они сидели.

І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

Появились огни, наподобие разделяющихся языков, и по одному сели на каждого из них.

І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

Все исполнились Святого Духа и заговорили не своими языками: Дух сообщил им всем способность так вещать.

Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

Разноязычные благочестивые иудеи из иностранцев, оказавшиеся тогда в Иерусалиме,

Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

Толпами пришли на шум. И никто не мог взять в толк, отчего каждому слышится свое наречие.

А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

Это было невероятно, и они с удивлением говорили: «Все они галилеяне, разве нет? Как же они так говорят,

Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

Что каждому из нас слышится свое родное наречие:

Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

Парфянам, и мидянам, и эламитам, и жителям Месопотамии, Иудеи и Каппадокии, Понта и Азии,

Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

Фригии и Памфилии, Египта и граничащих с Киреной областей Ливии, и заезжим римлянам, иудеям и прозелитам,

і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

Критянам и арабам? Каждому из нас на нашем языке они говорят о великих Божьих делах».

юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

Им это казалось удивительным, и они, недоумевая, спрашивали друг у друга: «Как это понимать?».

І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

Но коекто с насмешкой говорил: «Это у них от сладкого вина».

А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

Вышел Петр и от других одиннадцати, возвысив голос, обратился к толпе: «Иудеи и все вы, жители Иерусалима! Вы все поймете, только выслушайте, что скажу.

Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

Они не пьяны, как вы думаете, в этот девятый лишь час утра.

Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

А предречено через пророка Иоиля:

а це те, що пророк Йоі́л передрік:

“Будут последние дни, — говорит Бог. — Пролью Дух Свой на всех и каждого. Ваши сыновья и дочери будут пророчествовать. Юношей посетят видения и старцев — вещие сны.

„І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

В те дни пролью Дух Свой на рабов и рабынь — и будут пророчествовать.

І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

Сотворю чудеса наверху в небе и знамения внизу на земле: кровь, и огонь, и пелена дыма.

І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

Солнце обернется тьмой и луна — кровью. Придет День Господень, великий, бесподобный.

Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

И будет: кто воззовет к имени Господа — спасется.”

І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

Послушайте, что я скажу вам, израильтяне! Иисуса Назарянина, человека со всеми Его явными признаками силы, чудесами и знамениями от Бога и Богом через Него сотворенными у вас на глазах, — это вы должны помнить, —

Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

Не Его ли, отданного вам по предначертанию и предвидению Божьему, вы руками язычников взяли и, распяв на кресте, убили?

Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

Но Бог воскресил Его, разомкнув узы смерти, потому что удержать Его было не в ее власти.

Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

Давид говорит о Нем так: “Видел я перед собой Господа непрестанно. Он по правую мою руку — и не страшны мне страхи.

Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

Радость на сердце у меня и восторги на языке. Плоти моей подается живая надежда:

Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

Душу мою Ты не оставишь в аду, не дашь Святому Твоему взяться тлением.

Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

Ты дал мне познание путей жизни. Ты исполнишь меня радостью перед Твоим лицом.”

Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

Мужи братья! Заручившись вашим позволением, наберусь смелости сказать о патриархе Давиде: он умер и погребен, и его гробница по сей день тут с нами.

Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

Он был пророком и помнил, что от Бога получил с клятвой обещание: Восседающий на его престоле будет его потомком.

А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

Еще тогда он сказал наперед о воскресении Христа, что не оставлена Его душа в аду и плоть Его не взялась тлением.

у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

Этого Иисуса Бог воскресил, чему мы все свидетели.

Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

Он был вознесен к правой руке Божьей и принял от Отца обещанный дар Святого Духа. Его излияние вы сейчас видите и слышите.

А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

Нет, не Давид вознесся на небеса. Он сам говорит: “Сказал Господь Господу моему: “Сядь по правую Мою руку,

Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

Пока не повергну Твоих врагов Тебе под ноги.”

доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

Знай же до конца, весь дом Израилев, что Бог сделал Господом и Христом того самого Иисуса, которого вы распяли».

Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

Болью отозвались их сердца на эти слова, и они сказали Петру и другим апостолам: «Что нам делать, мужи братья?».

Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

Петр ответил: «Пусть каждый покается и во имя Иисуса Христа примет крещение. Тогда с отпущением грехов будет вам дар — Святой Дух.

А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

Обещание касается и вас, и ваших детей, и тех, кто далеко, — всех, кого бы ни призвал наш Господь Бог».

Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

Он привел немало других доводов в подтверждение сказанного и закончил призывом: «Спасайтесь от участи этого бесчестного поколения».

І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

Люди искренне прониклись его словом, приняли крещение. В тот день прибавилось около трех тысяч душ.

Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

Учение апостолов и обычай товарищества, преломление хлеба и молитвы прочно вошли в их жизнь.

І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

Страх посетил каждого человека. Много славных дел и чудес совершили апостолы.

І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

Все верующие держались вместе, и все у них было общее.

А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

Они продавали свою собственность и пожитки, и это делилось на всех, кто в чем нуждался.

І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

Каждый день они все как один шли на молитву в Храме, а еще собирались по домам и принимали пищу с преломлением хлеба в беспечальной приятности и сердечной простоте.

І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

И хвалили Бога. Они пользовались расположением всего народа. Господь каждый день прибавлял новых спасаемых.

вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

« 1 глава 3 глава »